ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 911/4042/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 17.03.2015у справі№ 911/4042/14Господарського судуКиївської областіза позовомКиївської обласної спілки споживчих товариствдоІванківської районної спілки споживчих товариствпровизнання недійсною постанови конференції за участю представників:

позивача: Мальчик Т.Ю., дов. від 26.05.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

скаржника: ОСОБА_6, договір про надання правової допомоги та представництво в суді від 21.09.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2014 у справі №911/4042/14 (суддя - Горбасенко П.В.) позов задоволений повністю.

Зазначене рішення оскаржено в апеляційному порядку фізичною особою ОСОБА_4, який не є стороною у справі, в порядку ст. 91 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 у справі № 911/4042/14 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги ОСОБА_4 по суті.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване ним рішення суду першої інстанції від 07.11.2014 у даній справі стосується його прав, оскільки постанова конференції Іванківської районної спілки споживчих товариств від 16.12.2003 "Про вихід Іванківської райспоживспілки зі складу Облспоживспілки та вступ до Укоопспілки" є підставою для перегляду рішення Іванківського районного суду Київської області від 26.04.2013 № 2-436/11 за нововиявленими обставинами, відповідачем у якій є ОСОБА_4

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою, учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Крім того, пунктами 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Тобто, особи, які не є сторонами по справі повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі №23/294).

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

При винесенні оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд, керуючись наведеними нормами права виходив з того, що ОСОБА_4 не є учасником правовідносин у даній справі, які виникли між Київською обласною спілкою споживчих товариств та Іванківською районною спілкою споживчих товариств, оскільки предметом спору у даній справі, є рішення органу управління відповідача щодо виходу зі складу позивача, датоване 16.12.2003 (постанова відповідача "Про вихід Іванківської райспоживспілки із складу Облспоживспілки та вступ до Укоопспілки"), тоді як, відповідно до копії членської книжки, ОСОБА_4 став членом Іванківської райспоживспілки лише 28.04.2005.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції з'ясував, що постанова "Про вихід Іванківської райспоживспілки із складу Облспоживспілки та вступ до Укоопспілки" від 16.12.2003 жодним чином не може впливати на права та обов'язки ОСОБА_4, оскільки останній не мав таких прав та обов'язків на момент прийняття оскаржуваної постанови конференції, а саме станом на грудень 2003 року.

Відповідно до п. 52 постановиПленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст.80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Аналогічної позиції про необхідність припинення провадження за скаргою осіб, які не брали участі у справі, і які не довели в суді факту вирішення питання судами попередніх інстанцій про їх права та обов'язки, а також про відсутність необхідності перегляду рішень судів по суті за наведених обставин дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 07.07.2009 у справі № 01/65-88 та постановах від 02.03.2010 у справі № 5/131-09, від 02.03.2010 у справі № 5/130-09, від 23.03.2010 у справі № 1/1120-26/396.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку про відсутність у ОСОБА_4 передбачених ст. 91 ГПК України повноважень на оскарження рішення суду першої інстанції від 07.11.2014 у даній справі від власного імені як особи, незалученої до участі в справі, адже зазначене рішення не містить висновків про його права і обов'язки.

До того ж, апеляційний господарський дійшов вірного висновку, що, в даному випадку, скаржник не є стороною спірних правовідносин і результат вирішення цього спору не впливає на права та обов'язки останнього.

Отже, суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою правомірно припинив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 911/4042/14 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР