ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 911/243/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської Ірини Анатоліївни, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 рокуу справі господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "БГ Банк", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торг Арт", м. Житомирза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської Ірини Анатоліївни, м. Київпровизнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників

позивача: Завойко Д.І.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: Кононець С.П.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" (далі за текстом - ПАТ "БГ Банк") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Арт" (далі за текстом - ТОВ "Торг Арт") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської Ірини Анатоліївни (далі за текстом - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська І.А.) про визнання недійсним нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 року, укладеного ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Торг Арт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1026; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1026 шляхом повернення в натурі у власність позивача предмета нікчемного Договору, а саме: земельної ділянки площею 7, 2597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: Київська область, Макарівський район, Бишівська, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; визнання за ПАТ "БГ Банк" права власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 року, укладений ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Торг Арт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1026; застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1026 шляхом повернення в натурі у в власність ПАТ "БГ Банк" предмета нікчемного Договору - земельної ділянки площею 7, 2597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: Київська область, Макарівський район, Бишівська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; визнано за ПАТ "БГ Банк" право власності на земельну ділянку площею 7,2597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: Київська область, Макарівський район, Бишівська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що продаж земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного Договору, фактично був вчинений сторонами за ціною, яка є значно меншою від її оціночної вартості, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання нікчемного Договору купівлі-продажу недійсним; наслідком недійсності вказаного нікчемного Договору є повернення в натурі відповідачем у власність позивача предмета нікчемного Договору - земельної ділянки площею 7, 2597 га, а враховуючи застосування судом наслідків недійсного правочину у вигляді витребування спірного майна на користь позивача та з метою забезпечення права позивача на здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно, вимога позивача про визнання права власності на вказану земельну ділянку є законною та обгрунтованою; крім того, апеляційним господарським судом відзначено, що з огляду на п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається відчуження земель для ведення особистого селянського господарства, що також свідчить про нікчемність вказаного Договору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська І.А. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року шляхом виключення з мотивувальної частини тексту посилання на положення п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

ПАТ "БГ Банк" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник третьої особи просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року - змінити шляхом виключення з мотивувальної частини тексту посилання на положення п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.11.2014 року ПАТ "БГ Банк" (продавець) та ТОВ "Торг Арт" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1026 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.1, 2.2 Договору продавець продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) земельну ділянку площею 7,2597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, Бишівська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та зобов'язався сплатити за неї продавцю 940 857,12 грн. протягом місяця з дня укладення сторонами цього Договору.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2014 року за № 131 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БГ Банк" з 28.11.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ "БГ Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БГ Банк" призначено Новікову Марію Миколаївну.

Приписами ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

В ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

09.01.2015 року ПАТ "БГ Банк" направлено ТОВ "Торг Арт" цінним листом з описом вкладення повідомлення від 09.01.2015 року за вих. № 15-32 про нікчемність Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 року.

Також 09.01.2015 року ПАТ "БГ Банк" було направлено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Войнарській І.А. цінним листом з описом вкладення повідомлення від 09.01.2015 р. за вих. № 15-33 про нікчемність Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 940 857, 12 грн.

В той же час, згідно з пунктом 2.4. даного Договору відповідно до Звіту про оцінку земельної ділянки, складеного ФОП ОСОБА_8 (посвідчення про підвищення кваліфікації НОМЕР_2 від 23.02.2013, оціночна вартість земельної ділянки, вказаної в цьому Договорі, станом на 14.11.2014 року становить 2 639 200, 00 грн.

Відтак, суд касаційної інстанції відзначає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що продаж земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного Договору, фактично був вчинений сторонами за ціною, яка є значно меншою від її оціночної вартості, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання нікчемного Договору купівлі-продажу недійсним.

Крім того, відповідно до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Враховуючи вищезазначені правові приписи, які також свідчать про нікчемність укладеного сторонами Договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання такого Договору недійсним.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

В п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 роз'яснено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону. Необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1 - 3, 5 - 6 якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 Цивільного України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Наслідком недійсності вказаного нікчемного Договору, як обґрунтовано зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, буде повернення в натурі відповідачем у власність позивача предмету нікчемного Договору, а саме - земельної ділянки площею 7,2597 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: Київська область, Макарівський район, Бишівська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до п. 2.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи застосування судом наслідків недійсного правочину у вигляді витребування спірного майна на користь позивача та з метою забезпечення права позивача на здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вимога позивача про визнання права власності на вищезазначену земельну ділянку є законною та обгрунтованою.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської І.А., викладені в касаційній скарзі, щодо необхідності зміни постанови суду апеляційної інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України зводяться до вільного тлумачення правових норм скаржником, переоцінки наявних у справі доказів та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року у справі № 911/243/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга