ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 910/7322/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову від 13.05.2015 господарського суду міста Києвата постановувід 11.08.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/7322/15-г господарського суду міста Києва про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Фудз", м. КиївліквідаторМайфет Л.А., м. Київв судовому засіданні взяв участь представник

боржникаФілатова Т.М., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2015 порушено провадження у справі № 910/7322/15-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Фудз" (далі - боржник) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 13.05.2015 (суддя Чеберяк П.П.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Майфет Л.А., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Суд першої інстанції виходив з того, що боржником дотримано порядок добровільної ліквідації юридичної особи та наявні усі передбачені нормами Закону про банкрутство передумови для здійснення провадження у дані справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (судді: Пантелієнко В.О. - головуючий, Остапенко О.М., Разіна Т.І.) за результатом розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі, скаржник) вказану постанову залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 38, 95 Закону про банкрутство, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про порушення ліквідатором боржника порядку проведення ліквідаційної процедури.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Також відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо. Так, враховуючий встановлений ст. 37 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до ст. 115 Закону про банкрутство, мінімальна сума судових витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за період ліквідаційної процедури становить 29 232 грн., а ставка судового збору за звернення до суду із заявою про грошові вимоги до боржника складає 1 218 грн. (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Щодо призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, колегія суддів зазначає, що таке призначення здійснюється господарським судом у виняткових випадках, оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) може підпадати під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

При зверненні з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржник вказав про наявність у нього активу у вигляді виключно дебіторської заборгованості в сумі 10 859,52 грн., тоді як визнана ним кредиторська заборгованість становить понад 5 мільйонів гривень.

Отже, зазначений боржником обсяг активів є недостатнім для покриття судових витрат навіть у мінімальному обсязі, визначеному чинним законодавством. При цьому відсутність у боржника будь-яких інших коштів, необхідних для покриття судових витрат, унеможливлює звернення до суду для примусового стягнення дебіторської заборгованості з метою включення її до ліквідаційної маси.

За приписами частини 7 статті 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

У свою чергу частина 1 статті 15 Закону про банкрутство у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Усі вищезазначені обставини, які можуть свідчити про безпідставність здійснення провадження у даній справі про банкрутство, у порушення вимог ст.ст. 47, 43 ГПК України не були враховані судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Колегія суддів також звертає увагу, що ТОВ "Мірель Фудз" вже неодноразово зверталось до суду першої інстанції із заявою про порушення провадження у справі про власне банкрутство у порядку ст. 95 Закону про банкрутство і ухвалами господарського суду м. Києва від 08.12.2014 у справі № 910/26732/14, від 22.12.2014 у справі № 910/28280/14, від 04.02.2015 у справі № 910/1873/15-г вказані заяви боржника поверталися без розгляду саме у зв'язку з недостатністю у нього майна, достатнього для покриття судових витрат. При цьому при кожному зверненні до суду боржник вказував про наявність у нього виключно дебіторської заборгованості в сумі 10 859,52 грн.

Стосовно процесуального права ДПІ у Печерському районі на оскарження судових рішень колегія суддів зазначає, що грошові вимоги скаржника в сумі 981 366 грн. були визнані ліквідаційною комісією боржника у межах процедури добровільної ліквідації та включені до складу кредиторської заборгованості, яка стала підставою для ініціювання даної справи про банкрутство. Отже, скаржник є явним кредитором боржника, а отже має процесуальне право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, належним чином з'ясувати наявність або відсутність правових підстав для здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та ст.ст. 47, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 13.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у справі №910/7322/15-г скасувати.

3. Справу №910/7322/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич