Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №909/91/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 909/91/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Барчунінова К.О.,

відповідача - Хоменця Р.Б.,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрспецтрансгаз"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015

у справі № 909/91/15 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Укрспецтрансгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7"

про стягнення штрафу в сумі 432 318,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрспецтрансгаз" про стягнення 432 318,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7".

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 (суддя Булка В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укрспецтрансгаз" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 19 776,25 грн. штрафу, 8 646,36 грн. судового збору. В стягненні 412 541,75 грн. відмовлено. Приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі той факт, що відповідачем було невірно зазначено у залізничній накладній адресу вантажоотримувача, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 118 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, який становить 432 318,00 грн. При цьому, господарським судом першої інстанції було зменшено суму нарахованого штрафу в 20 разів на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 (колегія суддів у складі: суддя Данко Л.С. - головуючий, судді Кузь В.Л., Орищин Г.В.), рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 змінено. В абзаці другому резолютивної частини рішення перед словами: "грн. штрафу" цифри: "19 776,25" замінено на цифри: "197 762,50", перед словами: "грн. судового збору" цифри "8 646,36" замінено на цифри: "3 955,25". В абзаці третьому резолютивної частини судового рішення після слів: "з відповідача" цифри: "412 541,75" замінено на цифри: "234 555,50". В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 залишено без змін. Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальний розмір штрафу складає 395 525,00 грн., а не 432 318,00 грн., як вказав позивач, оскільки позивачем безпідставно включено до суму позову провізну плату у п'ятикратному розмірі 36 793,00 грн. за вагон № 50854025, тоді як зазначений вагон було розвантажено ТОВ "Авантаж 7" на станції Мелітополь у зв'язку із технічною несправністю. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції зменшив на 50% належний до стягнення штраф від вказаної суми у розмірі 395 525,00 грн. та стягнув з відповідача 197 762,50 грн. штрафу.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 23.06.2015, а рішення господарського суду першої інстанції від 24.03.2015 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги відповідач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 83 ГПК України, ст.ст. 233, 306 ГК України, ст.ст. 551, 908 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду від 23.06.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зауважив на тому, що чинним законодавством про залізничний транспорт не передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій за договором перевезення вантажів.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 20.03.2014 ПАТ "Укрспецтрансгаз" (перевізник) та ТОВ "Авантаж 7" (замовник) укладено договір № 8/14 про надання послуг з перевезення вантажів, згідно з умовами якого перевізник надає, а замовник приймає та оплачує послуги з перевезення скраплених вуглеводневих газів (далі - вантаж) в вагонах-цистернах із станції Прилуки, Мерчик, Селищина Південної залізниці, Долина Львівської залізниці, по території України, згідно з транспортною інструкцією замовника, відповідно до умов даного договору;

- 10.07.2014 на підставі вказаного договору ТОВ "Авантаж 7" надіслало ПАТ "Укрспецтрансгаз" заявку на відвантаження скрапленого вуглеводневого газу марки СПБТ виробництва ПАТ "Укргазвидобування" ТЦСК Базилівщина, в кількості 300 тонн за наступними реквізитами: станція призначення - Мелітополь, Придніпровська залізниця; код станції 476003; отримувач ТОВ "Авантаж 7"; код отримувача 3501; особливі відмітки: не має; поштова адреса: 72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе, 15;

- відповідачем було виставлено ТОВ "Авантаж 7" рахунок на оплату № 362 від 10.07.2014, який останнім було оплачено в сумі 185 789,84 грн., що підтверджується банківською випискою за 14.07.2014 та актом здачі-приймання робіт № 543 від 20.07.2014;

- факт відправлення вантажу оформлене залізничною накладною № 44441897 від 16.07.2014, з якої вбачається, що дані перевезення здійснювались вагонами: №№ 57478620, 76681964, 57477739, 77299899, 57472409, 77262590, 77266492, 57483026, 77297893, 50854025, 57483976, 57486573 та прибули на станцію призначення: 72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе, 15;

- 22.07.2014 в процесі здійснення перевезення позивачем було виявлено не вірно зазначену адресу вантажоодержувача, яка зазначена відповідачем у залізничній накладній № 44441897 від 16.07.2014, про що працівниками станції Мелітополь (код станції 476003) складено та підписано відповідний акт загальної форми № 0606 від 22.07.2014 в якому зазначено, що відповідно до накладної № 44441897 від 16.07.2014 згідно з якою здійснювалось перевезення вантажу вагонами: №№ 57478620, 76681964, 57477739, 77299899, 57472409, 77262590, 77266492, 57483026, 77297893, 57483976, 57486573 в графі невірно зазначено адресу, а відтак вагони затримані до вияснення, про що повідомлено ТОВ "Авантаж 7";

- 22.07.2014 ТОВ "Авантаж 7" на адресу ПАТ "Укрспецтрансгаз" направило лист № 10539 в якому повідомило останнього, що ними при поданні заявки № 10445 від 14.07.2014 помилково зазначено поштову адресу отримувача: 72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе, 15 та просило ПАТ "Укрспецтрансгаз" вважати вірною адресу ТОВ "Авантаж 7": 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 18/2, кв. 13;

- у зв'язку із невірно зазначеною ТОВ "Авантаж 7" адресою у заявці, відповідач повідомив ТОВ "Авантаж 7", що відповідно до ст.ст. 188, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені код та адреса одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, у зв'язку із чим просив надіслати на адресу відповідача гарантійний лист, де буде зазначено, що вразі стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати з ПАТ "Укрспецтрансгаз" як з відправника скрапленого газу, ТОВ "Авантаж 7" буде відшкодовано всі витрати в повному обсязі;

- 24.07.2014 відповідачем телеграмою направлено начальнику станції Селещина Південної залізниці лист № 3101/107 в якому повідомлено про те, що вірною поштовою адресою вантажоодержувача ТОВ "Авантаж 7" у залізничній накладній № 44441897 слід вважати: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 18/2, кв.13;

- згідно з актом загальної форми № 0618 від 23.07.2014 працівниками станції Мелітополь було виправлено та встановлено нову адресу вантажоотримувача та вказані вагони були відправленні за адресою: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 18/2, кв. 13;

- актом загальної форми № 0610 від 22.07.2014 було також встановлено, що вагон (контейнер) № 50854025 затриманий через технічні несправності та виданий ТОВ "Авантаж 7" 23.07.2014, що підтверджується актом загальної форми № 0615 та не заперечується сторонами у справі.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, який був ним нарахований у розмірі 432 318,00 грн. При цьому, розраховуючи вказану суму штрафу позивачем було взято дані із залізничної накладної № 44441897 від 16.07.2014, відповідно до якої сума провізної плати нарахованої відповідачу на станції відправлення становить 86 463,60 грн. (86 463,60 грн. х 5 = 432 318,00 грн.).

В свою чергу відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 19 776,25 грн. (у 20 разів), а також вказував на те, що позивачем було безпідставно включено до суми штрафу провізну плату у п'ятикратному розмірі 36 793,00 грн. за вагон № 50854025, оскільки цей вагон було розвантажено ТОВ "Авантаж 7" на станції Мелітополь у зв'язку із технічною несправністю.

Сукупності встановлених у справі обставин господарський суд апеляційної інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 6, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 11, 551 ЦК України, ст.ст. 233, 307 ГК України, ст. 83 ГПК України, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 197 762,50 грн. штрафу.

При цьому, господарським судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем було безпідставно включено до розрахунку штрафу вартість провізної плати за вагон № 50854025 у розмірі 7358,60 грн. (7358 х 5 = 36 793,00 грн.), у зв'язку з чим загальний розмір штрафу складає 395 525,00 грн. (432 318,00 - 36 793,00 = 395 525,00 грн.), а не 432 318,00 грн., як вказано позивачем у позовній заяві.

Вказані обставини щодо безпідставного включення до розрахунку штрафу вартість провізної плати за вагон № 50854025 не заперечується сторонами у справі.

Предметом касаційного оскарження є правомірність зменшення заявленої до стягнення суми штрафу на 50% від суми у розмірі 395 525,00 грн. Так, на думку скаржника, у даному випадку сума у розмірі 197 762,50 є занадто великою порівняно з наслідками, які завдані відповідачем порушенням взятих на себе зобов'язань.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Вирішуючи питання щодо меж зменшення неустойки, господарський суд повинен, із врахуванням принципу змагальності сторін та з урахуванням вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, також надавати оцінку доводам позивача, який вправі доводити, що нарахована ним неустойка не є надмірною і співвідноситься із наслідками порушення зобов'язання.

Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний господарський суд вірно застосував вказані норми матеріального права і при вирішенні питання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу, правомірно взяв до уваги:

- співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання,

- незначність прострочення виконання,

- вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків,

- невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам,

- поведінку відповідача (в тому числі вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, а саме негайне добровільне усунення ним порушення та його наслідків),

- ступінь виконання зобов'язання,

- відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення адреси одержувача в накладній,

- неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині оформлення перевізних документів щодо неправильно зазначеної адреси вантажоодержувача.

З урахуванням викладеного, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив суму належного до стягнення штрафу на 50%, а саме до 197 762,50 грн.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що крім наведеного відповідач також є підприємством, 100% акцій якого належить державі, а тому в даному випадку розмір штрафу підлягає зменшенню у більшому розмірі ніж 50% від заявленої суми, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що приписи чинного законодавства України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання державного сектору економіки по відповідальності за порушення зобов'язань і та обставина, що відповідач є підприємством з державною формою власності не може бути підставою для зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу, оскільки ця обставина не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої зобов'язання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач також є державним підприємством.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 47, 35, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків, в зв'язку з цим підстави для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.