ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 908/1871/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Булаєва О.В. Харитонова М.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 рокуу справі № 908/1871/15-гза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі"допублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"про стягнення 26 557 659,20 грнВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26 557 659,20 грн за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 30200000 від 19.12.2008.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.04.2015 (суддя - Гончаренко С.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (головуючий - Ломовцева Н.В., судді - Попков Д.О., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 29.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" 26 557 659,20 грн основного боргу та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015, залишивши у силі рішення Господарського суду Запорізької області від 29.04.2015.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 19.12.2008 між ТОВ "Сервіс-Інвест" (правонаступником якого є позивач у справі - ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" (постачальник) та ВАТ "Енергомашспецсталь" (перейменовано в ПАТ "Енергомашспецсталь" (споживач) було укладено договір № 3 0200 000 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник продає споживачу електричну енергію для задоволення потреб його електроустановок з приєднаною потужністю 452 000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору

Розділом 2 договору визначено, що постачальник, зокрема зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 9.4. договору цей договір набирає чинності з моменту досягнення згоди з усіх суттєвих умов договору, за умови підписання сторонами всіх, перечислених у п. 9.1 договору, додатків і укладається на строк до 31.12.2009 включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Цей договір укладено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий - у споживача (п. 9.5. договору).

На виконання умов договору, за період січень-лютий 2015 р позивач поставив відповідачу активну електроенергію на суму 26 557 659,20 грн, що підтверджується актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за січень-лютий 2015 р., які підписано уповноваженими представника сторін та скріплено печатками підприємств без заперечень та зауважень.

Листом № 17/894 від 24.06.2014 відповідач повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, що призводять до несвоєчасного виконання зобов'язань та направило позивачу висновок Донецької торгово-промислової палати.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходи з того, що строк виконання зобов'язань за договором від № 3 0200 000 від 19.12.2008 для відповідача не настав в силу правил п.4.3.1 договору у зв'язку із дією обставин непереборної сили, які виникли 14.04.2014 та продовжують існувати, що підтверджується висновком Донецької торгово-промислової палати № 1029/12.12-03 від 19.06.2014 та прийшов до висновку, що момент припинення дії непереборної сили не настав.

Проте, погодитися з таким висновком місцевого господарського суду неможливо виходячи з такого.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" антитерористичну операцію розпочато з 14.04.2014.

15.10.2014 набрав чинності Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у цій зоні або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

За ч. 2 цієї ж статті дія Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

За змістом ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Отже, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що відповідач отриману енергію не оплатив, внаслідок чого в нього виник борг у розмірі 26 557 659,20 грн, сертифікат Торгово-промислової палати України, який є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) та який та в силу п.4.3.1 відтерміновує виконання відповідачем зобов'язань за договором, не надав, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 26 557 659,20 грн основного боргу.

При цьому, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що місто Краматорськ, де розташований відповідач, з липня 2014 р. знаходиться на території підконтрольній державній та місцевій владі України, а тому якщо певні складнощі з оплатою й існували у відповідача у квітні - липні 2014 р., то на час прийняття спірного рішення їх не було.

Враховуючи викладене, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки не спростовують встановленого судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Отже, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року у справі за № 908/1871/15-г - без змін.

Головуючий, суддя М. ОстапенкоСуддя П. ГончарукСуддя Л. Стратієнко