ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 906/129/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд"на постановуРівненського апеляційного господарського судувід14.07.2015у справі№906/129/15Господарського суду Житомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз-Агро"простягнення коштів

за участю

- позивача:1) Кучма С.В. (довіреність від 12.02.2015) 2) Третякова Л.Ф. (довіреність від 12.02.2015)- відповідача:1) Карчевська Л.В. (довіреність від 27.10.2015) 2) Ель-Халабі Р.А. (довіреність від 27.10.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз-Агро" (далі - відповідач) 944 778,30 грн., з яких 840 000,00 грн. попередньої оплати, 54 680,50 грн. пені, 42 020,00 грн. п'ять відсотків штрафу, 8 077,80 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує належним чином умови договору, тому зв'язку з порушенням ним строків виконання робіт відповідно до умов договору він повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості простроченого етапу робіт за період з 26.09.2014 по 20.01.2015, а також у зв'язку з порушення строків виконання робіт понад 30 календарних днів, відповідач повинен сплатити позивачу штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно виконаного етапу робіт. Крім того відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за 117 днів прострочення.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.04.2015 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., судді Демидюк О.О., Дужич С.П.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 54 680,50 грн. пені та 42 000,00 грн. штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення і прийняти нове про задоволення позову в повному об'ємі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.05.2014 між відповідачем як виконавцем та позивачем як замовником укладено договір №01/05/14 за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки розробити та виконати поставку та монтаж газифікатора біомаси для виробництва біосинтезу газу, який буде використовуватися як паливо в котельній установці, з модернізацією обладнання існуючої котельної установки для забезпечення її біосинтезом газу, як частковим паливом з будівельно-монтажними та пуско-налагоджувальними роботами обладнання (п.1.1 договору).

За виконані роботи у відповідності з діючим договором замовник сплачує виконавцю (без врахування вартості фундаментних робіт) - 2344023,26грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.3 договору замовник здійснює оплату по договору поетапно згідно Календарного плану наступним чином:

п.2.3.1. Етап №1:

- передоплата у розмірі - 840400,00грн. сплачується замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору або з моменту отримання рахунку на поставку обладнання, наданого виконавцем. Оплата здійснюється в національній валюті гривні.

п.2.3.2. Етап №2:

- 351600,00грн. сплачується замовником на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату робіт та проміжного акту приймання обладнання після демонстрації його роботи на потужностях виконавця, перед відправкою обладнання замовнику. Оплата здійснюється в національній валюті гривні.

п.2.3.4. Етап №3:

- оплата у розмірі 234400,00грн. сплачується замовником на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату робіт акту приймання обладнання, наданого виконавцем. Оплата здійснюється в національній валюті гривні.

п.2.3.5. Етап №4: Остаточний розрахунок по договору у розмірі 917523,26грн. здійснюється на протязі 4-х місяців згідно графіку платежів, узгодженому між замовником та виконавцем після підписання Акту прийомки-передачі обладнання відповідальними особами. Оплата здійснюється в національній валюті гривні.

Згідно п.2.3 договору термін виконання робіт по кожному окремому етапу визначається згідно календарного плану (Додаток 1 до Договору) та починається з дати перерахування передоплати за кожний окремий етап.

До кожного наступного етапу виконавець приступає після надходження коштів за попередній етап (п.2.4 договору).

Обладнання приймається по товарно-транспортним накладним, що надаються виконавцем по довіреності замовника (п.2.5 договору).

На виконання умов договору позивач на підставі виставленого рахунку-фактури №СА-0000004 від 08.08.2014 року (а.с. 25, т.1) платіжними дорученнями №3288 від 11.08.2014 року на суму 350000 грн. (а.с. 26, т.1) та №372993051 від 14.08.2014 року на суму 490000,00 грн. (а.с. 27, т.1) здійснив перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 840000 грн. в якості передоплати за виконання першого етапу робіт.

Відповідно до додатку до договору №1 "Календарний план" в ході першого етапу виконавець зобов'язався протягом шести тижнів з дати передоплати виконати наступні роботи: комплектація обладнанням та комплектуючими матеріалами для забезпечення ефективної роботи газифікатора. Надання креслень фундаментів замовнику для виконання будівельних робіт. Випробування обладнання на потужностях виконавця з демонстрацією роботи представникам замовника (а.с.17, т.1).

Судам встановлено, що відповідач із простроченням виконав роботи, передбачені етапом №1 календарного плану (додаток 1 до договору), здійснено комплектацію обладнанням та комплектуючими матеріалами для забезпечення ефективної роботи газифікатора, що підтверджується відповідними первинними документами (платіжні доручення, акти приймання передачі) (а.с. 146, 161-193, т.1).

Крім того, в рамках виконання робіт першого етапу календарного плану відповідачем було проведено випробування обладнання на власних потужностях з демонстрацією роботи представникам замовника, на адресу відповідача було надіслано Звіт по пробному тестуванню газифікатора біомаси ГБ- 2,0 із зауваженнями до роботи газифікатора (а.с. 140-141 т.2). За наслідками розгляду Звіту (зауважень позивача) відповідачем було надано відповідь (№11.14/2 від 05.11.2014 р.) із пропозиціями по усуненню недоліків, виявлених під час демонстрації (а.с. 142-145, т.2).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав передбачені першим етапом роботи, надіслав на адресу відповідача претензією (вих.№264 від 19.11.2014 року), у якій просив повернути попередню оплату в сумі 840000,00грн., а також сплати 30286,02грн. пені та 42000,00грн. штрафу (а.с.28-29, т.1). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що позивачем не надано доказів про розірвання укладеного між сторонам договору або про відмову від договору, а оскільки частину коштів, отриманих відповідачем як передоплата використано на виконання умов договору, однак виконання першого етапу робіт здійснено із простроченням, підстави для повернення сплачених як передоплата коштів, а також трьох процентів річних від простроченої суми, відсутні. Разом з тим, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання підлягають стягненню передбачені умовам договору пеня та штраф.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Як правильно встановлено судами і з чим погодився позивач у касаційній скарзі, між сторонами укладено договір підряду.

Відповідно до положень статті 849 ч.2 Цивільного кодексу України, якою суди обґрунтовували свої рішення а позивач касаційну скаргу, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

У касаційній скарзі позивач як на підставу для скасування судових рішень посилався на те, що відмовою від договору є його вимога, викладена у претензії, повернути 840 000,00 грн. попередньої оплати.

Згідно частини третьої статті 214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин, а відповідно до частини четвертої статті 202 цього кодексу дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається із встановлених судами обставин справи, між сторонами укладено правочин у письмовій формі за умовами якого відповідач взяв на себе обов'язок виконати роботи, а позивач оплатити їх, отже правочин полягає у двосторонніх зобов'язаннях, а вимога, за вказаних обставин, викладена у претензії щодо повернення попередньої оплати не може вважатися відмовою від договору, оскільки стосується лише зобов'язання однієї із сторін за договором та не може сприйматись іншою стороною як відмова від двостороннього правочину.

Крім того, згідно приписів статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права (ч.1 п.4).

Відповідно до положень статті 1117 цього кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Пославшись у своїй касаційній скарзі на те, що електронні листи не є належними доказами у справі, позивач зводить свої вимоги до додаткової перевірки доказів та не зазначає у чому полягає суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, отже із наведених доводів касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином позивач не спростував висновків судів про те, що частину коштів, отриманих відповідачем як передоплата, використано на виконання умов договору, однак виконання першого етапу робіт здійснено із простроченням, то підстави для повернення сплачених як передоплата коштів, а також трьох процентів річних від простроченої суми, відсутні.

За вказаних обставин відсутні правові підстави для скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі Господарського суду Житомирської області №906/129/15, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський