ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 904/247/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівАлєєвої І.В. Данилової М.В.(доповідача),за участю представників:позивача відповідачівРудник Ю.М. (дов. від 15.09.2015 р. №220/663д) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)прокуратуриЯговдік С.М. (посв. від 23.10.2014 р. №029909)третіх осіб Радзимінський Г.В. (дов. від 08.09.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону Українина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р.у справі № 904/247/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомЗаступника військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. ДніпропетровськадоЗеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровського районутреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1) Комунальне підприємство Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" 2) Широківська районна державна адміністрація 3) Відділ Держземагенства у Широківському районіпровизнання незаконним та скасування рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області

В С Т А Н О В И В :

Заступник військового прокурора Криворізького гарнізону звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з позовом до Зеленобалківської сільської ради Широківського району про визнання незаконним та скасування рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району № 4-5/ХХІІІ від 29.03.1999 р. "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району".

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на норми Конституції України, ст.ст. 29 31 34 Земельного кодексу Української РСР 1990 року, ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21, 268, 317, 373, 386, 393 Цивільного кодексу України, положення ст.ст. 33, 39 Закону України "Про власність", а також на те, що Зеленобалківська сільська рада Широківського району приймаючи рішення від 29.03.1999 р. № 4-5/ХХІІІ перевищила межі своїх повноважень, що полягає у незаконному вилученні земельної ділянки площею 3500 га, чим спричинила шкоду економічним інтересам держави та порушила права Міністерства оборони України, як органу, уповноваженого на управління державним майном, у тому числі земельними ділянками.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 р. у даній справі (суддя Новікова Р.Г.), залучено у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське", Широківську районну державну адміністрацію, Відділ Держземагенства у Широківському районі.

Комунальне підприємство Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" проти позову заперечувало та просило застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.15 р. у даній справі (суддя Новікова Р.Г.), позовні вимоги задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району №4-5/ХХІІІ від 29.03.1999 р. "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.15 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Заступник військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону України не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.15 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У свої запереченнях Комунальне підприємство Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" надає додаткові пояснення по даній справі та просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2015 р. касаційну скаргу у справі №904/247/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 28.10.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту 1980 року на право користування землею серії Б№ 009798 за Квартирно-експлуатаційною частиною Криворізького району закріплено в безстрокове та безоплатне користування 9819,7 гектарів землі під випробувальний полігон.

28.05.1997 р. вих. № 198/273, начальник управління сільського господарства Міністерства оборони України звернувся до голови Державної адміністрації Широківського району Дніпропетровської області з листом, у якому, з посиланням на рішення Міністерства оборони України від 20.05.1995 р., яким військовому радгоспу "Степовий" на Криворізькому полігоні виділено у постійне користування 3440 га землі для виробництва сільськогосподарської продукції на планове постачання Збройних Сил України, наведене прохання видати радгоспу "Степовий" державний акт на право користування землею згідно проекту внутрішньогосподарського землеустрою, поданого директором радгоспу.

05.06.1997 р. вих. 59, директор радгоспу "Степовий" МОУ звернувся листом до голови Державної адміністрації Широківського району Дніпропетровської області, в якому наведене прохання видати радгоспу "Степовий" МОУ державний акт на право користування, згідно проекту внутрішньогосподарського землеустрою. 3440 га землі, в тому числі 3384 га ріллі і пасовища 56 га.

У 1999 році госпрозрахунковою виробничою землевпорядною групою складено технічний звіт по відновленню окружного кордону радгоспу "Степовий" МОУ Широківського району Дніпропетровської області та видачі державного акту на право користування землею.

09.03.1999 р. вих. №186, начальник Криворізької КЕЧ району звернувся до голови Широківської районної ради щодо розгляду питання про прийняття на баланс місцевими органами влади земельної ділянки площею 3500 га, на якій розміщені сільськогосподарські угіддя радгоспу "Степное" із земель Криворізького гарнізону, оскільки потреба в її використанні Міністерством оборони України відпала.

29.03.1999 р. відділ по земельних ресурсах району Широківської районної державної адміністрації надав висновок на виготовлення матеріалів по інвентаризації земель радгоспу "Степовий" МО України та Зеленобалківська сільська рада на п'ятій сесії двадцять третього скликання прийняла рішення № 4-5/ХХІІІ від 29.03.1999 р. "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району", яким згідно з підпунктом 34 пункту 1 статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" та пунктом 1 статті 27 Земельного кодексу України, вирішила прийняти на баланс сільської ради земельну ділянку площею 3 500 га радгоспу "Степное" Криворізького району із земель Криворізького гарнізону.

04.08.1999 р. Зеленобалківська сільська рада видала радгоспу "Степовий" Міністерства оборони України державний акт на право постійного користування землею площею 3389,0 га серії ІІ-ДП №002864 Шр №202 для ведення сільського господарства, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Шр № 202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. у справі № 2а/0470/4325/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 002864 Шр №202, виданий 04.08.1999 р. визнано протиправним та скасовано його державну реєстрацію.

Начальником Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління прийнято наказ №94 від 09.08.2013 р. про розформування Криворізької квартирно-експлуатаційної частини (району) Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління в строк до 31.12.2013 р.

Правонаступником розформованої частини визначено Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська.

Відповідно до наказу №94, передачу майна квартирно-експлуатаційної служби здійснити згідно вимог "Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.04.2011 р. №215, наказів Міністра оборони України від 16.07.1997 р. №300 та від 01.03.2001 р. №71.

Як вбачається з листа Заступника начальника відділу Держземагенства, земельна ділянка площею 3500 га, із земель військового полігону загальною площею 9819,7 га (державний акт серії Б№ 009798), на яку в подальшому 04.08.1999 р. Зеленобалківською сільською радою Широківського району Дніпропетровської області видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ДП №002864 Шр №202 та передано в користування Державному підприємству "Степове" (3389 га), Придніпровській залізниці (86,6 га) та територіальній громаді м. Кривого Рогу (33,2 га), належить до державної форми власності. Земельна ділянка (3258 га) перебуває у користуванні Комунального підприємства Широківської районної ради "Сільськогосподарське підприємство "Широківське", решта - віднесена до земель запасу Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області.

Спір у даній справі виник про визнання незаконним та скасування рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району № 4-5/ХХІІІ від 29.03.1999 р. "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району".

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного Кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На момент прийняття оскаржуваного рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району № 4-5/ХХІІІ від 29.03.1999 р. "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району" діяв Земельний кодекс Української РСР від 18.12.1990 р. №561-ХІІ у відповідній редакції.

У ст. 9 Земельний кодекс Української РСР 1990 року визначено компетенції сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин. Так, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 5 ст. 7 Земельний кодекс Української РСР 1990 року, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Відповідно до ст. 27 Земельний кодекс Української РСР 1990 року, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Також, ч. 1 ст. 29 Земельний кодекс Української РСР 1990 року передбачено, що припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Земельний кодекс Української РСР 1990 року землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Особливості користування земельними ділянками, наданими для потреб Збройних Сил України, визначені Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483.

Відповідно до п. 44 положення, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України.

Пунктом 45 положення визначено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Згідно п. 46 положення своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів.

Відповідно до п. 47 положення інженерне управління Військово-Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування і відповідні управління центрального апарату Міністерства оборони України узагальнюють відомості про наявність земель, що не використовуються для бойової підготовки військ, та надають їх до Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Відомості надаються разом з топографічними картами масштабу 1:25000 чи 1:50000, на яких нанесені земельні ділянки з координатами (землі, що розташовані в містах наносяться на плани міст), що пропонуються для передачі місцевим органам влади.

За приписами п. 48 положення перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України.

Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України (п. 50 Положення).

Таким чином, Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, передбачено певну процедуру відмови від користування землею, наданою для потреб Збройних Сил України, за відсутністю потреби та передачі цієї землі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України.

Проте, вказана процедура при відмові від користування спірною земельною ділянкою не була дотримана Квартирно-експлуатаційною частиною Криворізького району.

За таких обставин, суди вказали, що необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це Міністра оборони України або, за його дорученням, начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Проте, відповідно до листа Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України № 225/2/462 від 10.03.2015 р. вирішення питання щодо розпорядження землями оборони до повноважень начальника Криворізької КЕЧ (району) не входило, а документи щодо надання згоди Міністерством оборони на припинення права користування земельною ділянкою, розташованою в межах випробувального полігону, не готувалось.

З викладеного вбачається, що начальник Квартирно-експлуатаційної частини Криворізького району не мав повноважень одноособово, без погодження з Міністром оборони України здійснювати відмову від користування спірною земельною ділянкою, наданою для потреб Збройних Сил України.

За наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право постійного користування Квартирно-експлуатаційною частиною Криворізького району спірною земельною ділянкою припинено безпідставно.

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді, Комунальним підприємством Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд виходив з того, що Міністерство оборони України не приймало участь у процедурі припинення права користування земельною ділянкою, а тому не було обізнане про порушення свого права, у зв'язку з чим строк позовної давності визначений у ст. 71 Цивільного кодексу УРСР не є пропущеним, а наслідки його закінчення, встановлені у ст. 80 Цивільного кодексу УРСР не застосовуються.

Крім того, керуючись положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України, місцевий суд дійшов висновку про відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності, наявність якої є передумовою для застосування даної правової інституції.

Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів касаційної інстанції, з таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується з огляду на таке.

У Цивільному Кодексі позовну давність визначено як строк, у межах якого особа мала звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містились і в ст. 76 Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963 р., за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року.

Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

З огляду на матеріали справи, рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району № 4-5/ХХІІІ "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району" було прийнято 29.03.1999 р.

За приписами ст.ст. 71 та 72 Цивільного кодексу PCP загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством для окремих видів вимог.

Згідно з статтею 112 Земельного кодексу Української РСР 1990 року рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк.

Таким чином, до вказаних позовних вимог має бути застосовано положення про позовну давність Цивільного Кодексу Української PCP. (Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 23.12.2014 р. у справі №916/2414/13).

У відповідності до ст.ст. 74, 75 та 80 Цивільного Кодексу Української PCP вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (чинний на момент пред'явлення позову) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення Закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З встановлених обставин справи вбачається, що з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району № 4-5/ХХІІІ від 29.03.1999 р. "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району" заступник військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська звернувся через шістнадцять років після його прийняття, тобто із значним пропуском строку позовної давності, не надавши при цьому клопотання, яке б обґрунтовувало причини пропуску такого строку.

При цьому, як було вірно вказано судом апеляційної інстанції, з обставин справи не вбачається, а позивачами - Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, який, як встановлено, є правонаступником всіх прав та обов'язків Криворізької квартирно-експлуатаційної частини (району) Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності терміном шістнадцять років.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Зеленобалківської сільської ради Широківського району № 4-5/ХХІІІ від 29.03.1999 року "Про прийняття на баланс сільської ради земельних угідь радгоспу "Степное" Криворізького району" такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку із значним пропуском строку позовної давності.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. у справі № 904/247/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Стягнути з Військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України (50099, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леніна, 64) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок №31211254700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ - 38004897) судовий збір за розгляд касаційної скарги в розмірі 1461 (тисяча чотириста шістдесят одна ) грн. 60 коп.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: І.Алєєва

М. Данилова