ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 904/1222/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Охріменко А.А.; відповідача - Слюта В.В.;розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Промважмаш"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від07.07.2015у справі№ 904/1222/15за позовомЗакритого акціонерного товариства "Промважмаш"доПублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 6% річних в розмірі 1 509, 74 грн, 3 573, 98 грн інфляційних втрат та 140 451, 00 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Промважмаш" (далі - ЗАТ "Промважмаш") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат") про стягнення 6% річних від простроченої суми в розмірі 1 509, 74 грн, 3 573, 98 грн втрат від інфляції та 80 451, 00 грн за користування чужими грошовими коштами, а всього 85 534, 72 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 порушено провадження у справі № 904/1222/15 за позовом ЗАТ "Промважмаш" до ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 6% річних в розмірі 1 509, 74 грн та суми інфляційної складової в розмірі 3 573, 98 грн.

До прийняття рішення по суті спору ЗАТ "Промважмаш" подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" 6% річних від простроченої суми в розмірі 1 509, 74 грн, 3 573, 98 грн втрат від інфляції та 140 451, 00 грн за користування чужими грошовими коштами, а всього 145 534, 72 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р.Г.) від 16.04.2015 визнано недійсним п. 7.6 договору на придбання технологічного обладнання № 36-09-01 від 11.01.2013 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей по договору) в частині обов'язку покупця у випадку прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого обладнання сплатити постачальнику суму 0, 5% процентів від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України). Позовні вимоги ЗАТ "Промважмаш" задоволено частково. Суд стягнув з ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ЗАТ "Промважмаш" суму 6% річних в розмірі 1 041, 88 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 3 573, 98 грн. В задоволенні вимог про стягнення 140 451, 00 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (пені) та суми 6% річних в розмірі 467, 86 грн відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сизько І.А., судді Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) від 07.07.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2015, якою залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015, ЗАТ "Промважмаш" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, оскільки право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2015 касаційну скаргу ЗАТ "Промважмаш" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.10.2015.

ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 - без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ЗАТ "Промважмаш" (постачальник) 11.01.2013 було укладено договір на придбання технологічного обладнання № 36-09-01 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 19.02.2013), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 7.6 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 19.02.2013) у випадку прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого обладнання, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і 6% річних, а також 0, 5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що виступає платою за користування чужими коштами (відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України).

На підставі специфікації №1 до договору поставки згідно видаткових накладних №РН-0000104 від 25.04.2013 та №РН-0000105 від 20.05.2013 ЗАТ "Промважмаш" було поставлено обладнання вартістю 99 780, 00 грн кожне. Термін оплати з урахуванням відстрочення оплати на 40 календарних днів з моменту поставки обладнання був визначений 04.06.2013 та 01.07.2013 відповідно.

Вартість обладнання, поставленого 24.04.2013, була оплачена ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" 19.08.2013, поставленого 20.05.2013 - 13.03.2014 та 18.04.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 у справі № 904/10041/13 були задоволені позовні вимоги ЗАТ "Промважмаш" про стягнення з ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" сум 6% річних та пені внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на придбання технологічного обладнання № 36-09-01 від 11.01.2013 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Було присуджено до стягнення з ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ЗАТ "Промважмаш" суму 6% річних в розмірі 4 828, 04 грн за період з 04.06.2013 по 04.02.2014 та суму пені в розмірі 8 315, 91 грн за період з 04.07.2013 по 31.01.2014.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ЗАТ "Промважмаш" до ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 6% річних від простроченої суми в розмірі 1 509, 74 грн, 3 573, 98 грн втрат від інфляції та 140 451, 00 грн за користування чужими грошовими коштами, а всього 145 534, 72 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 6% річних та втрат від інфляції, дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір 6% річних - 1 041, 88 грн (з врахуванням правильно визначених судом періодів нарахування), у зв'язку з чим у стягненні 467, 86 грн 6% річних відмовлено, а суму втрат від інфляції 3 573, 98 грн судом визнано обґрунтованою у такому розмірі, який був заявлений позивачем.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 140 451, 00 грн, судами попередніх інстанцій відмовлено в її задоволенні у зв'язку з відсутністю правової підстави, з огляду на те, що п. 7.6 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору), яким було передбачено зобов'язання зі сплати 0, 5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що виступає платою за користування чужими грошовими коштами, в цій частині судами визнано недійсним як такий, що суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані на підставі договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені (ст. 549 ЦК України).

Одночасне стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, та пені, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постановах Верховного Суду України від 1 липня 2014 у справах N 3-31гс14, 3-32гс14 викладено аналогічну правову позицію.

Як встановлено господарськими судами п. 7.2 договору вже передбачено, що у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0, 04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (п. 1 ст. 83 ГПК України).

З врахуванням викладеного, з огляду на те, що, як встановлено господарськими судами, п. 7.6 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) передбачено стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, які таким чином за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені, і окрім того, п. 7.2 договору ще окремо передбачено стягнення пені, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для визнання недійсним п. 7.6 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) в цій частині, а також відповідно з висновком про відмову в позові про стягнення 140 451, 00 грн суми відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ЗАТ "Промважмаш", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Промважмаш" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 904/1222/15 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.