ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року № 904/10296/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідачів: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: на стороні відповідачів: не з'явився не з'явилися не з'явилися не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 р.у справі№ 904/10296/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій"до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Дніпропетровська обласна рада, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської радипро зобов'язання виконати діїВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 р. позивач звернувся в суд з позовом про зобов'язання відповідачів прийняти у комунальну власність вказане у позовній заяві майно, що перебуває на його балансі,:

- об'єкти "Сараї господарчі" інв. 103-1056, 103-1057, 103-1058, 103-1059, 103-1060", що розташовані за адресами: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Листопадна, вул. Дачна, вул. Естафетна;

- об'єкт "Вишка водонапірна інв. № 103-9035, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Дачна, з двома баками для води інв. № 103-2038 та інв. № 103-2039, які знаходяться на вершині цієї вишки;

- об'єкт "Артезіанська свердловина з насосною водою інв. № 103-2036", що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Дачна;

- об'єкт "Дорога асфальтно-бетонна інв. № 103-2032", що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень".

- об'єкт "Санвузли дворові з вигребом інв. № 109-2040", що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", вул. Дачна;

- об'єкт "Мережі енергопостачання зовнішні інв. № 103-2110", що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м "Ігрень", посилаючись на те, що рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради від 24.04.2003 р. 146/8-ХХІУ "Про прийняття майна до спільної власності територіальних громад області", була надана згода на прийняття до спільної власності територіальних громад області визначеного переліку об'єктів, що не ввійшли до статутного фонду позивача, серед якого були зазначені 11 житлових будинків з майном, що їх обслуговує (майно згідно позовної заяви), проте на сьогодні до комунальної власності передані лише будинки, а комунікації та обслуговуючі споруди до комунальної власності не прийняті, хоча ці об`єкти інженерної інфраструктури є невід'ємною складовою частиною житлових будинків, які перебувають на балансі позивача, а тому також підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади міста, в порядку передбаченому Законом України "Про передачу об`єктів прав державної та комунальної власності".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 р. (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. (головуючий - Березкіна О.В., судді - Чус О.В., Дармін М.О.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 24.04.2003 р. Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 146-8/ХХIY „Про прийняття майна до спільної власності територіальних громад області", відповідно до якого була надана згода на прийняття до спільної власності територіальних громад області, в тому числі від відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" (згідно з додатком 3) житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, необхідних для його обслуговування з подальшою передачею їх на баланс обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов'язку відповідних рад, в тому числі Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету щодо прийняття з державної у комунальну власність об'єктів права державної власності, норми законів України "Про передачу об`єктів прав державної та комунальної власності" та „Про місцеве самоврядування в Україні" не містять. Крім того, позивач не надав належних доказів, які б свідчили про фактичну передачу 11 житлових будинків, оскільки, із копії акту б/н та дати, залученого позивачем (а.с. 43), неможливо зробити висновок про передачу саме житлових будинків, перелічених в додатку № 3 до рішення обласної ради від 24.03.2003 р. № 146 8/ХХIY „Про прийняття майна до спільної власності територіальних громад області"; вказаний акт не відповідає вимогам Положення „Про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482, а залучена до матеріалів копія акту б/н і дати (а.с. 120) містить посилання лише на передачу одного будинку. Не надано позивачем і доказів, які б свідчили про відмову від прийняття спірних комунікацій та обслуговуючих споруд, як не надано і доказів їх знаходження на балансі позивача.

Проте, погодитися з такими висновками господарського суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон), об'єктами передачі згідно з цим законом є, в тому числі, об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Згідно з ч.4 ст.7 цього ж закону об'єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів, яка здійснює передачу.

Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Отже, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури що не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації, є об'єктами передачі відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до акту перевірки регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 12.08.2014 р., спірні об'єкти не увійшли до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій", але перебувають на його балансі, в зв'язку з чим підлягають передачі із державної до комунальної власності.

24.04.2003 р. Дніпропетровська обласна рада надала згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад області житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, необхідних для його обслуговування з подальшою передачею їх на баланс обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя" (а.с.41,т.1).

Додатком 3 до рішення обласної ради від 24.04.2003 р. № 146-8/ХХІУ затверджено перелік житлових будинків та об'єктів інфраструктури, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій", що передаються з державної до комунальної власності на баланс ОЖКП "Лівобережжя", який містить 11 будинків за конкретними адресами, а також назви спірних об'єктів інфраструктури (а.с.146-147,т.1).

Порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ, організацій визначено в Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 року.

Згідно з п. 8 Положення передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок ( інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

У разі відсутності технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність.

Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-,тепло-,газо-,водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду ( бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

На підтвердження своїх вимог позивач надав суду апеляційної інстанції акти приймання-передачі по конкретних житлових будинках, адреси яких збігаються з адресами, зазначеними у додатку № 3 до рішення обласної ради від 24.04.2003 р. (а.с.208-219,т.1), обгрунтувавши неможливість надання цих актів до суду першої інстанції, якому було надано загальний акт приймання - передачі 11 будинків ОКЖП "Лівобережжя", в якому міститься примітка і про передачу інвентарних справ і технічних паспортів на всі будинки (а.с.43,т.1).

Всі акти затверджені директором ОКЖП "Лівобережжя" та засвідчені печаткою підприємства.

За таких обставин висновок суду про те, що позивач не надав до Дніпропетровської міської ради технічну документацію на будинки, інвентарні справи, з яких можна б було зробити висновок про те, що об'єкти, які позивач просить прийняти до комунальної власності, забезпечують функціонування саме 11 житлових будинків, згода на передачу яких надана обласною радою, є приналежністю означеного житлового фонду і є його невід'ємною складовою частиною, є передчасним, оскільки з назви додатку № 3 до рішення обласної ради від 24.04.2003 р., вбачається, що ці об'єкти належать до інфраструктури будинків, що передаються у комунальну власність.

На час передачі ЖКП "Лівобережжя" було обласним підприємством і передавши відповідні документи йому на той час, коли воно підпорядковувалось Дніпропетровській обласній раді, позивач не повинен був надавати ці документи ще раз у зв'язку з підпорядкуванням цього підприємства Дніпропетровській міській раді.

Також помилковим є висновок суду про відсутність законодавчо визначеного обов'язку Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету щодо прийняття з державної у комунальну власність об'єктів права державної власності, оскільки такий обов'язок випливає зі змісту законів України " "Про передачу об`єктів прав державної та комунальної власності", "Про приватизацію державного житлового фонду".

Крім того, судом при вирішенні спору не враховано положення ст. 186 ЦК України, згідно яких річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зазначаючи про невідповідність наданих позивачем актів приймання - передачі будинків вимогам Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 року, суд не з'ясував правові наслідки такої невідповідності за умови фактичної передачі майна.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, оскільки вони прийняті з порушенням вищевказаних норм матеріального права та вимог ст. 43 ГПК України про всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх істотних обставин справи, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати обставини передачі позивачем будинків обласному житлово-комунальному підприємству "Лівобережжя", питання правонаступництва житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради щодо однойменного обласного підприємства, перевірити перебування на балансі житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради житлових будинків за адресами, зазначеними у актах приймання-передачі, наданих позивачем, підстави постановлення їх на баланс ЖКП, і в залежності від встановленого, враховуючи рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.04.2003 р. № 146-8/ХХIY, перелік об'єктів, викладених в додатку №3 до цього рішення, та вищевказані норми закону постановити законне та обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 р. у справі за № 904/10296/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко