ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 923/1859/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСеліваненка В.П.,за участю представників: від позивачаАнікєєвої І.В, Петрової Л.Є.,від відповідачаГладкої А.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року у справі№ 923/1859/15 Господарського суду Херсонської областіза позовомДержавного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"доПриватного підприємства "Віатранс"простягнення 627205,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (далі - ДП "Херсонський морський торговельний порт", позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом, в якому посилаючись на невиконання Приватним підприємством "Віатранс" (далі - ПП "Віатранс", відповідач) зобов'язання за договором №7/92Д від 18.12.2014 року щодо оплати повної вартості виконаних робіт у квітні 2015 року, просило стягнути з відповідача 627205,30 грн заборгованості.

У відзиві на позовну заяву ПП "Віатранс", з посиланням на акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2015 року - жовтень 2015 року (а.с. 102- 103 т. 1), акт взаємозвірки розрахунків (а.с. 88 т. 1), відповідно до яких станом на 01.11.2015 року за договором № 7/92Д від 18.12.2014 року сальдо на користь позивача складало 544777,42 грн, а за договором № 5/139Д від 1812.2013 року - 544200,00 грн на користь відповідача, та заяву № 57 від 27.01.2016 року (а.с. 261 т. 1) про припинення зобов'язання на суму 544200,00 грн шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), стверджує, що відповідач не має заборгованості перед позивачем.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 року (суддя Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Величко Т.А., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Віатранс" на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт" суму боргу у розмірі 577,42 грн. та 8,66 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 544200,00 грн припинено згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв'язку з відсутністю предмета спору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм ст. 601 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України, просить скасувати рішення першої інстанції і постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

ПП "Віатранс" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Відповідач вважає, що касаційна скарга повністю необґрунтована, і позивачем не доведено порушення та неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що 18.12.2014 року між сторонами у справі був укладений договір № 7/92Д на виконання робіт, за умовами якого позивач організовує і здійснює своїми силами і засобами за кошти клієнта (відповідача) наступні роботи: перевантаження вантажів клієнта, а саме - зернових та харчових вантажів насипом на експорт на каботаж, через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади підприємства, плав'ємності підприємства та/або клієнта, а також забезпечує короткочасне зберігання вантажу на підприємстві для накопичення суднових партій і подальшого відвантаження вантажу з підприємства на водний або інший вид транспорту, а відповідач здійснює оплату згідно рахунків підприємства на остаточну оплату, з додаванням підтверджуючих документів (актів виконання робіт (надання послуг).

Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості за виконані роботи у квітні 2015 року відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 464 від 06.04.2015 року на суму 4320,00 грн; № 540 від 26.04.2015 року на суму 30164,68 грн; № 541 від 26.04.2015 року на суму 40320,00 грн; № 366 від 10.04.2015 року на суму 430807,94 грн; № 448 від 10.04.2015 року на суму 77471,18 грн; № 469 від 26.04.2015 року на суму 11330,41 грн; № 550 від 26.04.2015 року на суму 139,89 грн; № 458 від 26.04.2015 року на суму 292707,38 грн; № 539 від 26.04.2015 року на суму 61201,50 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 449 від 10.04.2015 року на суму 491306, 00 грн, всього на суму 1439888,98 грн. За твердженням позивача ці роботи були оплачені відповідачем частково, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 627205,30 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову і стягуючи з відповідача заборгованість у сумі 577,42 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у акті звірки розрахунків за період січень 2015 року - жовтень 2015 року згідно з договором № 7/92Д від 18.12.2014 року сторони підтвердили, що станом на 31.10.2015 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 544777,42 грн, а у новому акті звірки розрахунків по взаєморозрахункам за договорами № 7/92Д від 18.12.2014 року та № 5/139Д від 18.12.2013 року сторони підтвердили, що станом на 01.11.2015 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 577,42 грн. У частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 544200,00 грн суд припинив провадження згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у процесі розгляду справи за заявою відповідача було здійснено зарахування зустрічних вимог на цю суму відповідно до ст.ст. 601, 602 ЦК України. У задоволенні позовних вимог про стягнення решти суми боргу, яка становить 83005,30 грн, суд відмовив, оскільки позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми боргу, не підтверджено його документальними доказами, що позбавляє суд можливості здійснити самостійний перерахунок суми боргу.

Суд касаційної інстанції з такими висновками суду погодитися не може, оскільки вважає, що суд дійшов їх без повного дослідження обставин справи, прав і обов'язків сторін, з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4 постанови у від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зважаючи на те, що позивач заперечував проти зарахування зустрічних вимог та наполягав на стягненні всієї суми боргу, що свідчить про те, що між сторонами залишились неврегульовані питання, Вищий господарський суд України вважає, що висновок господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 544200,00 грн у зв'язку з тим, що за заявою відповідача було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на цю суму, не відповідають вимогам чинного законодавства. Беручи до уваги, що між сторонами існує спір щодо цієї суми, суду слід було його вирішити по суті з ухваленням рішення про задоволення або відмову у задоволенні вимог позивача, а не припиняти провадження.

Висновок суду про те, що відсутність у відповідача у заборгованості у заявленому позивачем розмірі підтверджується, зокрема, актами звірки розрахунків, є передчасним, оскільки не враховано, що відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому акт звірки взаєморозрахунків, який є документом, що лише відображає дані бухгалтерського обліку суб'єктів господарювання про здійсненні господарські операції і перерахування коштів за звітний період у хронологічному порядку (за датами здійснення операцій), є тільки одним із доказів, який господарський суд має оцінювати в сукупності з усіма іншими доказами у справі, зокрема, з платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що до актів звірки розрахунків станом на 01.11.2015 року, на які посилаються суди, також був включений, зокрема, і здійснений відповідачем платіж на суму 68461,85 грн відповідно до платіжного доручення № 7428 від 27.10.2015 року (а.с. 258 т. 1) з призначенням платежу "попередня плата за закрите зберігання вантажів зг. рах № 2508 від 23.10.2015 року". Беручи до уваги те, що за умовами договору роботи виконувались позивачем не лише у квітні 2015 року (спірний період), і передбачена як попередня оплата робіт, так і сплата позивачу обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за актом, суд, визначаючи розмір заборгованості, відповідно до ст. 43 ГПК України мав надати оцінку такому доказу у справі. В апеляційній скарзі позивач вказував про такі порушення, проте суд апеляційної інстанції в постанові в порушення п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України не вказав мотиви, за якими відхилила ці доводи та докази позивача.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано до позову обґрунтованого розрахунку суми боргу, з якого можливо було б встановити, за якими саме актами здачі-прийняття робіт виникла заборгованість, не відповідають матеріалам справи. У позовній заяві такий розрахунок наведено, чітко перелічені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), за якими за твердженням позивача у відповідача виникла заборгованість, що є предметом спору у цій справі.

За таких обставин, оскільки рішення постановлено із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, і ці порушення не були усунуті судовою колегією при розгляді справи у апеляційному порядку, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, чітко з'ясувати та зазначити у рішенні суду, якими саме первинними документами (платіжними дорученнями, виписками з банківськими рахунку, тощо) і на яку суму підтверджується оплата виконаних позивачем робіт у квітні 2015 року відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 464 від 06.04.2015 року на суму 4320,00 грн; № 540 від 26.04.2015 року на суму 30164,68 грн; № 541 від 26.04.2015 року на суму 40320,00 грн; № 366 від 10.04.2015 року на суму 430807,94 грн; № 448 від 10.04.2015 року на суму 77471,18 грн; № 469 від 26.04.2015 року на суму 11330,41 грн; № 550 від 26.04.2015 року на суму 139,89 грн; № 458 від 26.04.2015 року на суму 292707,38 грн; № 539 від 26.04.2015 року на суму 61201,50 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 449 від 10.04.2015 року на суму 491306, 00 грн, і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року у справі № 923/1859/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСеліваненко В.П.