ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 923/1715/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського судувід07.06.2016у справі№923/1715/15Господарського судуХерсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - позивач) просило стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 7 903,66 грн. боргу, 5195,74 грн. інфляційних втрат, 316,70 грн. трьох відсотків річних та 4870,02 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеню.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.11.2015 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лисенко В.А., судді Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) вказане рішення суду змінено, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 903,66 грн. заборгованості, 5195,74 грн. втрат від інфляції, 316,70 грн. три відсотки річних, 100,00 грн. пені, 1218,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення в частині стягнення втрат від інфляції, трьох відсотків річних та судового збору та прийняти нове рішення, яким стягнути 100,00 грн. втрат від інфляції, 297,48 грн. три відсотки річних та у відповідній сумі судовий збір, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів, викладених у ній.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір № 53 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - договір) згідно з умовами якого позивач зобов'язується надавати відповідачу з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у приміщення, розташоване за адресою м. Херсон, вул.40 років Жовтня, 161, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 5 договору сторони визначили, що на момент укладення договору тариф на послуги становить 1199,88 грн./Гкал (з ПДВ), а при зміні тарифів на послуги з теплопостачання взаєморозрахунки виконуються по тарифам, затвердженим (погодженим) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або зміну тарифу. Про зміну тарифів позивач повідомляє відповідача листом або в засобах масової інформації.

Відповідно до пункту 8 договору оплата за отримані послуги здійснюється в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 12 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення плати з відповідача стягується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 15 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в строки встановлені договором.

Листами від 21.01.2014 за № 06-1/150 та від 13.03.2015 за № 06-1/616 позивач повідомляв відповідача про зміну тарифу на теплову енергію, а також направляв рахунки на оплату за надані послуги з централізованого опалення.

Судом також встановлено, що позивач у період опалювального сезону з листопада 2014 року по березень 2015 року взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, проте відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка відповідно до довідки щодо руху заборгованості за період з 01.11.2014 по 28.09.2015 складала 7903,66 грн.

Позивач направляв відповідачу вимогу від 02.06.2015 № 06-1/1164 про сплату заборгованості, а також листом від 07.07.2015 № 06-1/1409 акт звірки взаємних розрахунків, які відповідач залишив без задоволення.

Суд першої інстанції, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що розрахунок заборгованості та нарахованої на неї пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є вірним та обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у жовтні місяці 2015 року оплатив заборгованість у розмірі 7000,00 грн., у зв'язку з чим за ним залишився борг у розмірі 903,66 грн. у зв'язку з чим цей суд змінив вказане рішення суду першої інстанції, а свій висновок мотивував тим, що оскільки відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 7000,00 грн., а докази оплати не зміг подати суду першої інстанції з поважних причин, залишеною частиною заборгованості є сума 903,66 грн. При цьому суд апеляційної інстанції на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір пені до 100,00 грн., виходячи з того, що заявлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення зобов'язання. Також апеляційний суд погодився з розміром стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Звернувшись із касаційною скаргою відповідач не погоджується з правильністю розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки поданому ним розрахунку в частині розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Із оскаржених у касаційному порядку судовий рішень вбачається, що обидві судові інстанції дійшли до висновку про стягнення з відповідача 5195,74 грн. втрат від інфляції та 316,70 грн. трьох відсотків річних.

Мотивуючи рішення в цій частині спору місцевий господарський суд зазначив лише про те, що за розрахунками позивача розмір інфляційних втрат становить 5195,74 грн., а розмір трьох відсотків річних становить 316,70 грн.

Отже суд першої інстанції не здійснював перевірки розрахунків позивача, і таким чином ці обставини не встановив.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в цій частині суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, а отже також не встановив обставин справи у наведеній частині спору.

Разом із тим за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Водночас відповідно до статті 1117 цього кодексу касаційна інстанція не може встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

Між тим, доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України із посиланням на те, що цей суд не здійснив розподіл судових витрат та безпідставно поклав судовий збір на відповідача у повному обсязі, є безпідставними, оскільки цей суд, як мотиви для такого розподілу судових витрат, зазначив про покладення їх на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Згідно частиною 2-ою цієї статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже оскільки цим судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що спір виник внаслідок неправильних дій останнього, судовий збір правильно покладено на відповідача.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення Господарського суду Херсонської області від 17.11.2015 у справі №923/1715/15, в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді О.М. Сибіга

І.П. Ходаківська