ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2016 року Справа № 916/647/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго", м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.простягнення 1 085 097, 14 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (далі за текстом - КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго") про стягнення 1 085 097, 14 грн., з яких: 405 219, 76 грн. пеня, 70 441, 21 грн. 3 % річних та 609 436, 18 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов Договору купівлі-продажу природного газу № 1673/14-ТЕ-23 від 25.11.2013 року; оскільки для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625, ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України необхідно, щоб оплату за природний газ було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків, розрахунок за якими відбувся у встановленому порядку і строки, а сторони у справі у зазначених договорах засвідчили, що після їх виконання вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета даних Договорів, правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" до Вищого господарського суду України відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1673/14-ТЕ-23 (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей природний газ (далі - газ) на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу, з урахуванням суми з різниці тарифів, які встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В п. 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Зі змісту п. 7.2 Договору вбачається, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежувати поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014 року сторонами погоджено внесення змін до вищенаведеного Договору в частині вартості газу та банківських реквізитів.
Додатковою угодою № 2 від 30.04.2014 року сторони погодили викласти п. 1.2 Договору в наступній редакції: "Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".
Додатковою угодою № 3 від 15.10.2014 року сторони погодили викласти п. 6.3 Договору в наступній редакції: "Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено договорами про організацію взаєморозрахунків, укладеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30".
На виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив протягом січня - березня, жовтня - грудня 2014 року природний газ на загальну суму 7 474 224, 122 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Однак, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару (природного газу) у повному обсязі не виконав.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України", вважаючи наявність факту порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу № 1673/14-ТЕ-23 від 25.11.2013 року (встановленого строку оплати за поставлений природний газ), здійснило нарахування відповідачу 405 219, 76 грн. пені, 70 441, 21 грн. 3 % річних, 609 436, 18 грн. інфляційних втрат і звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 "Про затвердження порядку та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" 15.10.2014 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської облдержадміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (сторона-4) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено Договір № 815/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік") (далі за текстом - Договір № 815/30), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30.
Відповідно до п. 7 Договору № 815/30 сторони погодили, що КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 3 728 766, 15 грн., у тому числі податок на додану вартість 621 461, 03 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором № 1673/14-ТЕ-23 від 25.11.2013 року за 2014 рік.
Крім того, 10.12.2014 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської облдержадміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (сторона-4) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено Договір № 1133/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік") (далі за текстом - Договір № 1133/30), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30.
Відповідно до п. 7 Договору № 1133/30 сторони погодили, що КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 494 246, 61 грн., у тому числі податок на додану вартість 82 374, 44 грн. за 2014 рік, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором № 1673/14-ТЕ-23 від 25.11.2013 року за 2014 рік.
Відтак, умовами вказаних Договорів передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінено порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі основного Договору.
Згідно з пп. 2 п. 10 та п. 15 вищезазначених Договорів про організацію взаєморозрахунків з метою їх виконання сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до зазначених договорів та засвідчують, що після їх виконання вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета цих Договорів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено розрахунок за поставлений природний газ по Договору купівлі-продажу природного газу № 1673/14-ТЕ-23 від 25.11.2013 року у повному обсязі, проте з простроченням строків, передбачених Договором купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, і зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, уклавши Договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з Договором купівлі-продажу природного газу від № 1673/14-ТЕ-23 від 25.11.2013 року, з огляду на що відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 07.10.2015 року у справі № 924/406/14, від 11.11.2015 року у справі № 927/1733/14 та від 10.02.2016 року у справі № 902/1652/13.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625, ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України необхідно, щоб оплату за природний газ було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договорами про організацію взаєморозрахунків, розрахунок за якими відбувся у встановленому порядку і строки, а сторони у справі згідно з пп. 2 п. 10 та п. 15 Договорів про організацію взаєморозрахунків № 815/30 від 15.10.2014 року та № 1133/30 від 10.12.2014 року засвідчили, що після їх виконання вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета даних Договорів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року у справі № 916/647/16 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова Г.М. Мачульський
page
telegram
viber
youtube
