ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 904/1574/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДанилової М.В. Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід22.06.2016у справі№904/1574/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Терни-Авто"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення суми

за участю

- позивача:Пшиченко Ю.В. (довіреність від 29.03.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Терни-Авто" (далі - позивач) просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 117 870,12 грн. заборгованості, 6 307,25 грн. пені, 5 795,99 грн. трьох відсотків річних, 59 941,87 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору не виконував свого обов'язку щодо своєчасно та повної оплати оренди, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, на яку позивач нарахував пеню, а також згідно статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три відсотки річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Величко Н.Л., судді Іванов О.Г., Березкіна О.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 117 170,10 грн. заборгованості, 6 307,25 грн. пені, 5 795,99 грн. трьох відсотків річних, 59 941,87 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідач відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використав наданого законом процесуального права на участь у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.12.2012 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди обладнання № ДАО 1/12, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування автонавантажувач вартістю 8 989 грн. 74 коп.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору розмір орендної плати становить 116,67 грн. за день. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в готівковому або безготівковому порядку у касу або на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше п'ятого числа кожного місяця, згідно рахунків та актів виконаних робіт.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору сторони передбачили, що об'єкт, який орендується, повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом п'яти днів з моменту підписання договору. Передача майна в оренду здійснюється відповідними спеціалістами сторін згідно акта приймання-передачі. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно пункту 7.1.2 договору у випадку прострочки оплати орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

12.12.2012 сторони підписали акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду автонавантажувач. В акті сторони зазначили, що претензій по автонавантажувачу у сторін немає.

Заявою від 21.08.2015 №2108/15 орендодавець відмовився від договору оренди, посилаючись на відсутність в договорі строку оренди та просив у строк до 22.09.2015 повернути об'єкт оренди.

08.10.2015 між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт оренди. При цьому в акті сторони зазначили, що автонавантажувач переданий у справному стані, до комплектності претензій немає.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору оренди обладнання від 06.12.2012, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення заборгованості, пені, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, оскільки поданий позивачем розрахунок заявленої суми заборгованості до стягнення є таким, що не повністю відповідає обставинам справи та наявним в ній матеріалам.

Звернувшись з касаційною скаргою, особа що її подала, свої доводи зводить до того, що: не погодивши при передачі об'єкта в оренду строк дії договору, він є неукладеним, у зв'язку з чим зобов'язань між сторонами з приводу оренди не виникло; між сторонами існувала усна домовленість про строк оренди з 12.12.2012 по 06.01.2013, і за цей період відповідач оплатив орендні платежі; позивач прострочив виконання свого обов'язку по виставленню актів виконаних робіт і рахунків, внаслідок чого, відповідач не зміг здійснити орендні платежі.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Положеннями статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1). Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3).

Частиною 8-ю статті 181 наведеного кодексу передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що на виконання умов договору оренди, позивач передав, а відповідач отримав об'єкт оренди, про що свідчить акти приймання-передачі від 12.12.2012, оплатив орендну плату лише у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 05.02.2013 №72, вважаючи що за усною домовленістю строк оренди було визначено до 06.01.2013 і саме за цієї обставини відповідач вважає, що строк оренди закінчився 06.01.2013.

Також встановлено, що несплаченою залишилась сума 117 170,12 грн.

Крім того встановлено, що актом приймання-передачі від 08.10.2015 до договору, відповідач повернув позивачу об'єкт оренди.

Таким чином спірний договір сторонами виконувався, що не дає підстав вважати його неукладеним.

Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8-ї статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 10.02.2009 зі справи № 10/33/08 Господарського суду Запорізької області.

Крім того, на спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосовно оренди рухомого майна, поширюється дія норм Цивільного кодексу України.

Так, згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 цього кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас у статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписи чинного Цивільного кодексу України не відносять до обов'язкових істотних умов договору оренди рухомого майна такі умови, як строк дії договору.

За таких обставин висновки судів про відповідність договору вимогам чинного законодавства, є правильними.

Доводи відповідача про те, що він був позбавлений можливості здійснювати орендні платежі, оскільки позивач не виставляв йому акти виконаних робіт і рахунки, є безпідставними, оскільки фактичні обставини справи стосовно оренди автонавантажувача, визначений сторонами в умовах договору розмір орендної плати 116,67 грн. за день, часткова сплата орендної плати у розмірі 3000,00 грн., яка була здійснена відповідачем без виставленого позивачем рахунку та за відсутності підписаного між сторонами акту виконаних робіт, виходячи із встановлених умовами договору зобов'язань щодо не пізніше п'ятого числа кожного місяця щомісячно в готівковому або безготівковому порядку сплачувати орендну плату, дають правові підстави вважати, що строк оплати пропущений.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статті 1117 частини 2-ї Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/1574/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді М.В. Данилова

О.М. Сибіга