ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2015 року Справа № 910/14891/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Семеняка В.В. дов. від 8.10.2014р. № 529/14нвід відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача-3: відповідача-4:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача-5: відповідача-6:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм"на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р.у справі№910/14891/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров'я Тотал", 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто-Фарм"простягнення 6625553 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. (головуючий Стасюк С.В., судді Котков О.В., Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. (головуючий суддя Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто - Фарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдинг Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров'я Тотал" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк) 688983,47 дол. США заборгованості за кредитом, 161913,60 дол. США заборгованості за процентами, 261922,79 грн. пені за прострочення повернення основного боргу, 51412,97 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом; 68 820 грн. судового збору та 22080 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 526,553,554,559,627,1048,1054 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку щодо відсутності припинення договорів поруки від 19.10.2010р. №12/14/1002, №12/14/1006, №12/14/1019, №12/14/1026, №12/14/1031 та виникнення у поручителів (відповідачів-2-6) обов'язку нести солідарну відповідальність з позичальником (відповідачем-1), яким порушено умови генеральної кредитної угоди та укладених в його рамках кредитних договорів і додаткових угод, а також залишено без реагування вимогу кредитора від 11.02.2012р. про дострокове виконання зобов'язань, в зв'язку з чим, Банк 18.01.2012 року звернувся до поручителів з вимогами (претензіями) №С11-120-1/09/308, №С11-120-1/09/307, №С11-120-1/09/303, №С11-120-1/09/305, №011-120-1/09/304 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами.
Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині стягнення 51412,97 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме приписів ч.3 статті 554, ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України та статей 82,11128 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на тому, що Банк повинен був звертатися з позовною вимогою до кожного з поручителів окремо на підставі відповідного договору поруки, оскільки вони не є такими, що спільно дали поруку, та між ними не виникає солідарної відповідальності між собою. При цьому, зважаючи на обставини пред'явлення Банком вимоги до відповідача-4 про дострокове повернення кредиту 18.01.2012р. та звернення з позовом у даній справі тільки у серпні 2013р., заявник вказує на пропуск позивачем передбаченого законом 6-місячного присічного строку для пред'явлення кредитором позову до поручителя, що нібито свідчить про припинення поруки за договором поруки від 19.10.2010р. №12/14/1019, в тому числі в частині зобов'язання по сплаті 51412,97 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом.
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін з мотивів, у них викладених.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.11.2007р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Боско", ТОВ "Ніка Холдінг Інвест", ТОВ "Виробниче Об'єднання "Укрфарм", ТОВ "Альфафарм", ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" та ТОВ "Віто-Фарм" (позичальниками) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/209, за умовами якої банк зобов'язувався надати позичальникам кредитні кошти в доларах США та в національній валюті в розмірі, що не перевищує встановлений Генеральною кредитною угодою ліміт кредитування 4770000 доларів США в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та в кредитних договорах, укладених в її рамках, що є її невід'ємними частинами. Загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальника по кредитам в рамках угоди не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42500000 грн., з терміном кредитування до 15.11.2012 року.
29.11.2007р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" (позичальником) був укладений кредитний договір №010/14/227 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №010/14/04/058 від 05.02.2008, №010/14/227/95/1 від 10.11.2008, №010/14/227/675 від 30.06.2009, №010/14/227/4 від 30.10.2009, №010/14/227/5 від 10.11.2009, №010/14/227/6 від 10.03.2010, №010/14/227/7 від 04.06.2010, №010/14/227/8 від 19.10.2010, №010/14/227/9 від 25.11.2010, №010/14/227/10 від 27.07.2011 та №010/14/227/11 від 21.11.2011, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 789337 доларів США, а позичальник - повернути вказану суму кредиту та відсотки за користування кредитом на умовах, визначених договором в строк до 15.11.2012р.
На забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" перед позивачем за кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007р. було укладено п'ять договорів поруки, а саме:
- договір поруки №12/14/1002 від 19.10.2010 року, згідно якого ТОВ "Боско" зобов'язувалось відповідати перед банком солідарно з ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які виникнуть з умов Кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 789 337,00 дол. США; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки банку, пов'язані з неналежним виконанням ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" умов кредитного договору.
- договір поруки №12/14/1006 від 19.10.2010 року, згідно якого ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм" зобов'язувався відповідати перед банком солідарно з ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які виникнуть з умов Кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 789 337,00 дол. США; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки банку, пов'язані з неналежним виконанням ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" умов кредитного договору.
- договір поруки №12/14/1019 від 19.10.2010 року, згідно якого ТОВ "Альфафарм" зобов'язувався відповідати перед банком солідарно з ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які виникнуть з умов Кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 789 337,00 дол. США; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки банку, пов'язані з неналежним виконанням ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" умов кредитного договору.
- договір поруки №12/14/1026 від 19.10.2010 року, згідно якого ТОВ "Фармацевтична фірма КФК" зобов'язувалось відповідати перед банком солідарно з ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" за. виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які виникнуть з умов Кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 789 337,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки банку, пов'язані з неналежним виконанням ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" умов кредитного договору.
- договір поруки №12/14/1031 від 19.10.2010 року, згідно якого ТОВ "Віто-Фарм" зобов'язувався відповідати перед банком солідарно з ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які виникнуть з умов Кредитного договору, за умовами якого Боржник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 789 337,00 дол. США; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки банку, пов'язані з неналежним виконанням ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" умов кредитного договору.
Починаючи з 01.01.2012р. позичальником (ТОВ "Ніка Холдінг Інвест") прострочено виконання кредитного зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007р.
У зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" своїх зобов'язань за кредитним договором №010/14/227, 11.01.2012 року банком було направлено претензію №С-11-120-1/09/150 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Однак вказані вимоги банку залишились невиконаними.
В подальшому, 18.01.2012 року банк звернувся до відповідачів- 2-6, з вимогами (претензіями) №С11-120-1/09/308, №С11-120-1/09/307, №С11-120-1/09/303, №С11-120-1/09/305, №011-120-1/09/304 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами. Проте вказані вимоги залишені без реагування та належного виконання.
Відповідно до ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів враховує, що вказані фактичні обставини (в частині, що стосується спірних кредитних правовідносин за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест") як такі, що в силу імперативних вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 21.07.2014р. у справі №910/9381/14 (за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест"), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015.
Спір між сторонами виник з тих причин, що у зв'язку з порушенням позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №010/14/209 від 16.11.2007 і кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007, Банк реалізував своє право вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати сум нарахованих відсотків, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених кредитними угодами, та з огляду на залишення без реагування відповідної вимоги кредитора від 11.02.2012р., в зв'язку з чим, Банк 18.01.2012 року звернувся до поручителів (відповідачів- 2-6) з вимогами (претензіями) №С11-120-1/09/308, №С11-120-1/09/307, №С11-120-1/09/303, №С11-120-1/09/305, №011-120-1/09/304 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Однак поручителі заперечують проти погашення заборгованості з причин припинення поруки у зв'язку з непред'явленням позивачем вимог до поручителів протягом 6-місячного терміну, передбаченого ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України, а також з огляду на те, що вони (поручителі) не давали спільну поруку та не є солідарними боржниками перед кредитором.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог та висновку судово-економічної експертизи №13514/13-45/3352/14-45 від 28.03.2014р. фактична заборгованість ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" за генеральною кредитною угодою №010/14/209 від 16.11.2007 станом на 14.11.2013 року становить 7114516,08 грн., в тому числі 688993,47 доларів США основного боргу або 5507044,88 грн. за поточним курсом НБУ 7,993 грн. за долар США; 161913,60 доларів США за несплаченим відсотками або 1284135,44 грн.; 261922,79 грн. пені за прострочення повернення основного боргу, 51412,97 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що виконання з боку Банку умов кредитного договору свідчать надані до справи письмові заяви №06-5/4-2015 від 29.11.2007 року; №06-05/4-2032 від 03.12.2007 року; №06-05/4-2146 від 14.12.2007 року про надання кредитних коштів, меморіальні ордери, №1 від 29.11,2007 року, №4 від 03.12.2007 року, №25 від 14.12.2007 року, виписки по рахунках обліку заборгованості по кредиту.
Згідно пунктів 1.2 договорів поруки від 19.10.2010р. №12/14/1002, №12/14/1006, №12/14/1019, №12/14/1026 та №12/14/1031 поручителі (відповідачі- 2-6) відповідають за виконання кредитних зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник - ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" в порядку та строки, визначені вищезазначеними кредитними договорами, у тому числі, але не виключно: при невиконанні боржником окремих кредитних зобов'язань, зокрема щодо сплати процентів та/або погашення частини кредиту в строки, визначені графіком погашення кредиту; при невиконанні боржником окремих зобов'язань щодо погашення кредиту при закінченні строку користування ним; при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання зобов'язань.
В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно приписів статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
При цьому, відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою, але виникає солідарна відповідальність з позичальником.
За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 Цивільного кодексу України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'являти вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Касаційна інстанція зазначає, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у цивільних справах зі спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та декількох поручителів, що виникають з подібних правовідносин (постанова ВСУ від 21.05.2012 у справі №6-68цс11, лист ВСУ від 01.02.2015 "Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання").
Встановлюючи факти порушення позичальником (відповідачем-1) зобов'язань за кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007 та направлення позивачем до основного боржника та до поручителів вимог від 11.02.2012р. та 18.02.2012р. про дострокове виконання зобов'язань, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів статей 526,553,554,1048,1054 Цивільного кодексу України, правомірно виходив з того, що у інших відповідачів, як поручителів (в тому числі й у товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм"), перед Банком виник солідарний з основним боржником (позичальником) обов'язок з погашення заборгованості за кредитом і відсотками, пені, нарахованої за прострочення повернення основного боргу та відсотків за кредитом, та інших платежів (комісії тощо), передбачених кредитним договором.
Наведеним спростовуються доводи заявника касаційної скарги про те, що Банк повинен був звертатися з позовною вимогою до кожного з поручителів окремо на підставі відповідного договору поруки через те, що вони (поручителі) не є такими, що спільно дали поруку, та між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №919/699/13, яка в силу приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права з огляду на таке:
Як зазначено в постанові від 11.11.2014р. у справі №919/699/13, предметом розгляду у цій справі є стягнення солідарно з поручителів заборгованості за кредитним договором, а на відміну від постанови ВСУ від 21.05.2012 у справі №6-68цс11, при розгляді господарської справи №919/699/13 позичальник не був залучений в якості співвідповідача.
Саме виходячи з такого суб'єктного складу сторін та змісту спірних правовідносин, Верховний Суд України при прийнятті постанови від 11.11.2014р. у справі №919/699/13 дійшов висновку про те, що статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поруки, а не декількох поручителів за різними договорами поруки, оскільки поручителі за різними договорами поруки не несуть солідарної відповідальності один перед одним. Відтак, кредитор має право пред'явити вимоги до кожного із поручителів окремо на підставі відповідного договору поруки.
Таким чином, з огляду на різний суб'єктний склад учасників спірних кредитних правовідносин, зазначені вище постанови Верховного Суду України не можуть слугувати підставою для висновку про неоднакове застосування судами при розгляді цивільних та господарських справ положень статті 554 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, відповідно до ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на припинення поруки за договором поруки від 19.10.2010р. №12/14/1019 на підставі ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України, в тому числі в частині зобов'язання зі сплати 51412,97 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом, у зв'язку з пропуском Банком передбаченого законом 6-місячного присічного строку для пред'явлення кредитором позову до поручителя, оскільки, по-перше, абзацом 2 підпункту 4.1.7 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).
По-друге, доводи скаржника з цього приводу ґрунтуються на помилковому ототожненні різних за змістом понять "звернення з вимогою" та "звернення з позовом", а також на безпідставному ототожненні 6-місячного строку пред'явлення кредитором вимоги до поручителя та строку позовної давності. Зокрема, нормою ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено припинення поруки в разі непред'явлення кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання саме вимоги до поручителя, а не позову.
Крім того касаційна інстанція зазначає, що припинення поруки за договором поруки від 19.10.2010р. №12/14/1019 з підстав, передбачених ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України, на чому помилково наголошує заявник, вже було предметом судового розгляду. Так, рішенням Господарського суду м.Києва від 21.07.2014р. у справі №910/9381/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015, відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання припиненим договору поруки №12/14/1019 від 19.10.2010.
Отже, враховуючи пред'явлення Банком вимоги про стягнення заборгованості за кредитом до основного боржника (позичальника) та поручителів, кожен з яких поручився солідарно відповідати з боржником, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення солідарно боргу з позичальника та усіх поручителів.
Обґрунтованих доводів на спростування вказаного висновку суду касаційна скарга не містить.
За наведених обставин касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №910/14891/13 залишити без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова