ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року Справа № 904/1811/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. (судді: Дармін М.О., Березкіна О.В., Величко Н.Л.) у справі№904/1811/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" доДочірнього підприємства "КОЛОСИСТЕ" Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЛАЗА" простягнення 219 717 грн. 19 коп. за участю представників: від позивачаДеруга Н.О., довіреність №305 від 18.05.2015 р. від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "АГРАРНИЙ ФОНД" (далі - ПАТ "АГРАРНИЙ ФОНД") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "КОЛОСИСТЕ" Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЛАЗА" (далі - ДП "КОЛОСИСТЕ" ТОВ "АГРОПЛАЗА") про стягнення штрафу в сумі 219 717 грн. 19 коп.

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної поставки зерна і, як наслідок, нарахування штрафу в розмірі 50% від суми попередньої оплати, що передбачено умовами договору поставки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 р. у справі №904/1811/15 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 219 717 грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 394 грн. 34 коп.

Підставою для прийняття вказаного судового рішення стало визнання відповідачем неналежного виконання ним своїх зобов'язань за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року №1235Ф від 03.12.2014 р., а також відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 р. у справі №904/1811/15 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 43 943 грн. 28 коп. штрафу. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Господарський суд апеляційної інстанції вцілому погодився з висновками господарського суду Дніпропетровської області. Однак, зважаючи на особливості господарської діяльності відповідача, ступінь виконання ним своїх зобов'язань за договором поставки зерна врожаю 2014 року №1235Ф від 03.12.2014 р., з огляду на відсутність значних збитків у позивача через порушення відповідачем свого обов'язку, апеляційним господарським судом прийнято рішення про стягнення штрафу в розмірі 439 432 грн. 38 коп.

Не погодившись з прийнятим апеляційним господарським судом судовим актом, ПАТ "АГРАРНИЙ ФОНД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. у справі №904/1811/15 в частині відмови у стягненні 175 773 грн. 91 коп. штрафу та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "АГРАРНИЙ ФОНД" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 28.09.2015 р.

В судове засідання 28.09.2015 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача до початку судового розгляду скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив, в якому просив частково задовольнити касаційну скаргу позивача, скасувати рішення господарських судів попередніх інстанцій, але прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. у справі №904/1811/15 в частині відмови у стягненні 175 773 грн. 91 коп. штрафу та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 30.12.2013 р. між ПАТ "Аграрний фонд" (покупець) та ДП "Колосисте" ТОВ "Агроплаза" (постачальник) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року №1235Ф.

За умовами вказаного договору постачальник передає покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 клас, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його.

Порядок оплати поставленого товару та розрахунків між покупцем та постачальником сторони врегулювали в п.п. 3.1 - 4.2 договору поставки.

Надалі, сторони уклали додатковий договір №1 від 10.04.2014 р. до біржового договору, у якому визначили, що сума попередньої оплати за цим договором складає 70% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору та становить 1 015 907 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 169 317 грн. 87 коп. Попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно п. 4.1 цього договору.

Так, покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на адресу документів визначених підпунктом 2.5 цього договору перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 725 648 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 120 941 грн. 33 коп. Постачальник у день надходження першої частини попередньої оплати на поточний рахунок видає покупцю видаткову накладну на відповідну суму, зареєстровану у відповідному порядку.

Після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору та становить 290 259 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 48 376 грн. 53 коп.

07 серпня 2014 р. ПАТ "Аграрний фонд" та ДП "Колосисте" ТОВ "Агроплаза" уклали додатковий договір №2 яким погодили, що вартість партії товару (Вт) з урахуванням ПДВ визначається за формулою: Вт=(Цт- Зт)хОт (грн.), де Цт - ціна відповідно до довідки Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2014 року, що склалася на момент поставки партії товару, От - обсяг партії товару (тонн).

Разом з цим, позивач та відповідач в додатковому договорі №2 погодили найменування, клас товару та його якісні показники.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року №1235Ф від 03.12.2014 р. та додаткових договорів до нього позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 1 015 907 грн. 20 коп.

Однак, відповідач поставив позивачу товар лише на суму 576 474 грн. 82 коп., що підтверджується актами передавання - приймання зерна від 07.08.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 7.5 біржового договору від 30.12.2013 р. якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату в сумі визначеній підпунктом 3.1 цього договору та додатково сплатити на користь покупця:

- проценти у розмірі двадцять чотири відсотки річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця;

- штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми попередньої оплати.

21 листопада 2014 року відповідач повернув суму попередньої оплати у розмірі 439 432 грн. 38 коп. та сплатив проценти у розмірі 24% річних на загальну суму 100 262 грн. 82 коп., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Проте, позивач звернувся до відповідача з вимогою №3407 від 26.12.2014 р. щодо повернення надмірно сплаченої попередньої оплати за товар, процентів у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, нарахованими від дня одержання цієї суми від покупця, та штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати.

Надалі, ПАТ "Аграрний фонд" також направив на адресу відповідача вимогу №03/68 16.01.2015 р., в якій просив сплатити лише штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати, що становить 219 717 грн. 19 коп. Однак, ДП "Колосисте" ТОВ "Агроплаза" вказану вимогу не виконало.

Отже, предметом судового розгляду у справі №904/1811/15 є вимога позивача до відповідача про стягнення 219 717 грн. 19 коп. штрафу.

При цьому, постачальник визнав факт неналежного виконання ним умов біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року №1235Ф від 03.12.2014 р., однак, просив суди максимально зменшити розмір штрафних санкцій, з огляду на те, що ДП "Колосисте" ТОВ "Агроплаза" не мало можливості виконати свої договірні зобов'язання у встановлених строках та обсягах, оскільки частково здійснює свою сільськогосподарську діяльність на території Автономної Республіки Крим. Одночасно, відповідач зазначив, що не міг своєчасно виконати обов'язок з поставки товару через аномальні погодні умови та значне підвищення цін на добриво та паливо-мастильні матеріали.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'язання з повної поставки товару в строки визначені в договорі, у зв'язку з чим стягнуто з відповідача заявлену позивачем суму штрафу, передбаченого п. 7.5 біржового договору поставки зерна.

Одночасно, господарський суд першої інстанції відмовив відповідачу у зменшенні штрафних санкцій, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд оцінив доводи позивача та відповідача, врахував співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій майновому стану сторін та понесеним позивачем збиткам, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність зменшення заявленого розміру штрафу до 43 943 грн. 28 коп.

Господарський суд апеляційної інстанції не прийняв надані відповідачем та позивачем додаткові докази у справі, оскільки останні не обґрунтували неможливості їх подання до місцевого господарського суду, проте врахував, що відповідач частково виконав свої зобов'язання з поставки товару, самостійно повернув позивачу відповідну частину попередньої оплати та сплатив проценти.

Крім того, апеляційний господарський суд визначив, що порушення ДП "Колосисте" ТОВ "Агроплаза" своїх зобов'язання не призвело до значних збитків у іншого господарюючого суб'єкта.

Вказане стало підставою для зменшення штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача 43 943 грн. 28 коп. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою позицією апеляційного господарського суду та вважає прийняте ним рішення законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Вказане зазначено в ч. 2 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказане передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судова колегія суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи положення ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду щодо обставин, які вплинули на виконання зобов'язання, ступеня виконання зобов'язання, поведінки винної сторони, співвідношення розміру штрафних санкцій та понесених іншою стороною збитків, тощо відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать вимогам п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України,

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарським судом апеляційної інстанції чинних норм матеріального та процесуального права.

Отже, перевіривши у відповідності з ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційним господарським судом повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийнята постанова є законною, обґрунтованою та не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. у справі №904/1811/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк