Постанова ВГСУ від 28.07.2016 року у справі №925/61/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 925/61/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Рогач Л.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Золотоніської центральної районної лікарні на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.04.14 у справі№925/61/16 Господарського суду Черкаської областіза позовомКомунального підприємства "Міський водоканал"доЗолотоніської центральної районної лікарніпростягнення 726023,09 грнУхвалою Вищого господарського суду України від 12.07.16, ухваленою у складі колегії суддів Добролюбова Т.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Рогач Л.І., розгляд касаційної скарги Золотоніської центральної районної лікарні призначено на 21.07.16.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.07.16 №08.03-04/2807 у зв'язку з перебуванням судді Мачульського Г.М. на лікарняному призначено автоматичну зміну складу суддів, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І.

Ухвалою від 21.07.16 відкладено розгляд карги до 28.07.16.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Рашевська Т.В.- за дов. від 14.01.16;

від відповідача:Лукашевич Н.І.- за дов. від 27.07.16; Лада М.А.- за дов. від 27.07.16;

Комунальним підприємством "Міський водоканал" у січні 2016 року заявлений позов про стягнення з Золотоніської центральної районної лікарні 726 023,09 грн, в тому числі: 421 469,89 грн плати за скид до мережі міської каналізації стічних вод із забрудненнями, концентрації яких перевищують допустимі норми, 271 543,92 грн інфляційні втрати та 33 009,28 грн 3% річних. Позов обґрунтовано тим, що аналіз відібраних проб в каналізаційних мережах відповідача показав наявність в них перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин внаслідок чого 05.03.13 відповідачу було направлено рахунок на суму 137 390,22 грн, 05.06.13 - рахунок на суму 217 779,71 грн та 22.08.13 - рахунок на суму 138 449,90 грн нарахованих відповідно до умов договору та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.02 та Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Золотоноша, затверджених рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради №346 від 17.06.10. Проте указані рахунки оплачені відповідачем не були. Позов мотивовано приписами статей 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.16, ухваленим суддею Васянович А.В. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 421 469,89 грн боргу, 100 721,68 грн інфляційних втрат, 10 332,05 грн 3% річних. В частині стягнення 170 822,24 грн інфляційних і 22 677,23 грн річних судом відмовлено. Суд установив скидання понаднормативно забруднених стічних вод відповідачем, проте визнав, що розмір 3% річних та інфляційних підлягає нарахуванню за період з 06.02.15 до25.01.16 та з 13.06.15 до 25.01.16, оскільки строк сплати за скид понаднормативних забруднень у розмірі 185 947,94 грн настав 12.06.13, а у розмірі 117 308,58 грн та 118 213,37 грн настав 05.02.15. Суд керувався приписами Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, статті 44 Водного кодексу України, Правил приймання стічних вод підприємств систему каналізації м. Золотоноша, статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Суліма В.В. головуючого, Гончарова С.А., Майданевич А.Г. постановою від 17.05.16, перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Золотоніська центральна районна лікарня звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями і додатковими поясненнями до неї, у яких просить рішення та постанову у справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що вони не відповідають приписам статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на тому, що позивач допустив порушення нормативних документів, що регламентують порядок відбору, зберігання проб стічних вод промислових підприємств міста №8 від 18.02.13, №22 від 22.05.13, №36 від 13.08.13, які були складені представниками позивача односторонньо, без участі представника відповідача і не можуть бути допустимими доказами у справі. Окрім того, скаржник вказує на те, що спірним договором не визначено контрольні колодязі для відбору проб каналізаційних стоків, відтак на думку скаржника позивачем не доведено, що здійснені відбори води для аналізів проводились з колодязів котрі знаходились саме на території відповідача. Також скаржником подано клопотання клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено судом.

Від Комунального підприємства "Міський водоканал" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представників скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, визначає наступне.

Судами обох попередніх інстанцій установлено, що між Комунальним підприємством "Міський водоканал" - виконавцем та Золотоніською центральною районною лікарнею - споживачем 31.01.13 укладено договір про надання послуг з водовідведення юридичним особам за №13-92 25. За умовами договору виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з водовідведення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Відповідно до умов пункту 3 договору розмір оплати за користування послугами з водовідведення встановлюються згідно затверджених діючих тарифів. На момент укладення договору тарифи на послуги становили 5,90 грн. за куб.м. Згідно з пунктом 13 договору споживач зобов'язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Поряд з цим, відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України. Відповідно до вищевказаного Закону розроблено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені 19.02.02 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37. Пунктом 1.2. зазначених Правил передбачено, що їх дія поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. Приписами статті 44 Водного кодексу України унормовано, що водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території. Відповідно до пункту 2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України водоканалам надано право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств; пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання; здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих Правилах приймання. Відповідно до пункту 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України на підприємства покладені обов'язки виконувати у повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги; дотримуватись установлених водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства; оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників; надавати працівникам водоканалу необхідну інформацію щодо своєї системи каналізації, допомогу при відборі проб стічних вод підприємства, вивченні режиму їх скиду, обстеженні системи каналізації підприємства та локальних очисних споруд. Судами також установлено, що на підставі Правил приймання стічних вод рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради №346 від 17.06.10 затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Золотоноша. Відповідно до пункту 2.4. вищевказаних Правил підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги загальних та місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги; оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників. Пунктами 1.6, 2.2 цих Правил унормовано, що вони є обов'язковими для всіх підприємств, яким водоканал надає послуги з водовідведення та які розташовані на території де проходять мережі місцевої каналізації. Водоканал зобов'язаний встановлювати кожному підприємству кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації, а також вимоги щодо додержання певного режиму скиду стічних вод з урахуванням діючих вимог водокористування при укладенні договорів з підприємствами на послуги водовідведення. Судами установлено і те, що позивачем було розроблено план прийняття стічних зворотних вод, що надійдуть для очищення на очисні споруди каналізації м. Золотоноша на 2013 рік, згідно з яким відповідачу було встановлено упродовж 2013 року об'єм в розмірі 37 824 куб.м. У лютому 2013 року відповідачу було погоджено об'єм стічних вод, які будуть надходити у 2013 році на каналізаційні очисні споруди м. Золотоноша та якісний склад зворотних стічних вод.

При розгляді даного спору судами обох інстанцій установлено, що позивачем за участю відповідача 18.02.13 було відібрано проби для лабораторного дослідження стічних вод, про що було складено акт №6 від 18.02.13. За результатами лабораторного аналізу, оформленого протоколом досліджень стічних вод від 23.02.13, у взятих пробах виявлено перевищення допустимих концентрацій за показниками: азот амонійний, нітрити та сухий залишок. У присутності представника відповідача 22.05.13, 13.08.13 відібрано проби для лабораторного дослідження стічних вод, про що складено відповідні акти. За результатами проведення лабораторних досліджень, виявлено факт перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які зафіксовано у протоколах досліджень стічних вод. Судами також установлено, що згідно з протоколами №5 від 05.03.13, №11 від 05.06.13 і №18 22.08.13 для розрахунку про сплату за скид до мережі міської каналізації стічних вод із забрудненнями, концентрації яких перевищують допустимі норми відповідачеві нараховано за скид понаднормативних забруднень, з урахуванням ПДВ та виправленням недоліків у рахунку, допущених позивачем - 117 308,58 грн, 185 947,94 грн і 118213,37 грн. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач не здійснив розрахунку за скид понаднормативних забруднень. Згідно з пунктом 1.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, при недотриманні вимог договору та місцевих Правил приймання, підприємства повинні сплатити водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, а також відшкодувати збитки, заподіяні через порушення режиму скиду і допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються підприємствами. Тобто, зазначена плата є платою з надання послуг водоканалом щодо доочищення понаднормативних забруднень води. При цьому судами здійснено перевірку розрахунків плати за скид понаднормативних забруднень, періодів, за які стягується плата та визнано їх обґрунтованими, оскільки розрахунки відповідають умовам договору та Правилам приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Золотоноша. Окрім того, судами установлено періоди нарахування річних та інфляційних, з урахуванням дат отримання повідомлень про сплату та умов здійснення таких упродовж 7 днів. З огляду на установлені порушення відповідачем умов договору та норм чинного законодавства, що регулюють норматив скидання забруднюючих речовин до стічних вод каналізації, колегія суддів визнає судові рішення і постанову у даній справі законними.

Доводи касаційної скарги не спростовують установлених судами обставин справи, проте стосуються переоцінки доказів, яка за приписами Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Посилання скарги на складання позивачем документів в односторонньому порядку, спростовуються обставинами установленими судами. Їм надавалась оцінка апеляційною інстанцією і ці доводи мотивовано судом відхилені з огляду на те, що згідно з пунктом 2.3. Правил приймання стічних вод визначені права підприємств, які можуть перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого підприємства, виконані водоканалом, та оскаржувати їх; звертатися до господарського суду з оскарженням неправомірно (на їх погляд) виставлених рахунків та вимагати проведення аналізу стічних вод підприємства. Проте, як вірно установлено апеляційним господарським судом, спірні розрахунки у судовому порядку відповідачем не оскаржувались. Пунктом 7.8. Правил приймання стічних вод визначено, що з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники водоканалу, так і представник підприємства-абонента. У разі неявки уповноваженого представника підприємства або при його відмові підписати акт останній підписується представниками водоканалу із зазначенням прізвища представника абонента, який відмовився підписати акт. Судами обох попередніх інстанцій установлено, що акти відбору проб стічних вод від 18.02.13, від 22.05.13 та від 13.08.13 підписані начальником технічного відділу Золотоніської центральної районної лікарні, як представником споживача. Оскільки умовами договору №13-92 25 не визначено конкретну посадову особу споживача, що може бути її представником при відборі проб стічних вод, і не унормовано до такої особи спеціальних вимог, окрім як бути присутнім при відборі проб стічної води, контролювати здійснення відбору на відповідність вимогам Правил приймання стічних вод, підписати акт відбору стічних вод і у разі невідповідностей вказаних у ньому відомостей фактичним обставинам чи Правилам приймання стічних вод, вказати на них у цьому акті, правових підстав для визнання спірних актів неналежними доказами у судів попередніх інстанції не було. Саме на підприємство в даних випадках покладено обов'язок виділити відповідальну особу для відбору проб та недопущення зволікання з допуском представника водоканалу. Відтак довід про односторонність акта відбору є помилковим. Щодо решти доводів касаційної скарги, то вони не можуть бути підставою для скасування постанови у даній справі, оскільки не спростовують установленого судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів у справі, що за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Оскільки касаційною інстанцією не виявлено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, підстави для скасування постанови у справі і задоволення касаційної скарги - відсутні. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -