Постанова ВГСУ від 28.07.2016 року у справі №916/443/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 916/443/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Рогач Л.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Рибка"на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 14.06.16у справі№916/443/16 Господарського суду Одеської областіза позовомВиконуючого обов'язки першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Одеської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Золота Рибка"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської радипростягнення 744 164,01 грнУ судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Хорс К.Б.- прокурор ГПУ посв. №042931;

від відповідача: Дробязко К.М. - за дов. від 18.02.16.

Представники від позивача і третьої особи у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Виконуючим обов'язки першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради у лютому 2016 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота рибка" про відшкодування збитків, у сумі744 164, 01 грн заподіяних внаслідок використання земельної ділянки розташованої за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27,27-а, 27-б без правовстановлюючих документів. Одеською міською радою не вжито заходів щодо відшкодування збитків, спричинених внаслідок використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Золота рибка" земельної ділянки без правовстановлюючих документів, через неналежне виконання службових обов'язків працівниками Одеської міської ради, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду за захистом інтересів територіальної громади міста Одеси, адже, відповідно до приписів статей 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу та є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.16 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.16, ухваленим суддею Рога Н.В., у позові відмовлено. Суд визнав, що в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота рибка" відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення, оскільки відповідачем вживались заходи, направлені на укладення договору оренди. Також суд першої інстанції визнав, що розмір збитків є недоведеним прокурором як і те, що саме Одеська міська рада могла та повинна була отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила Раду можливості отримати прибуток.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Лисенко В.А., суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І., ухвалою від 14.06.16, провадження за апеляційними скаргами Одеської міської ради та Першого заступника прокуратури Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.16 у справі № 916/443/16 зупинив до винесення остаточного рішення Вищим адміністративним судом України у справі №522/11050/14-а.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота рибка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати і поновити апеляційне провадження у справі. Скаржник посилається на порушення апеляційним судом статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд справи на думку скаржника можливий до розгляду адміністративної справи №522/26140/15-а позаяк рішення зі вказаної справи набрало законної сили ще на час вирішення справи у суді першої інстанції. Відтак зупинення провадження у справі заявник вважає затягуванням розгляду спору, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Від інших сторін спору відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. і пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Зупинення провадження - це тимчасове й повне припинення усіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд. Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. При цьому, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а також містити викладення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Зупиняючи провадження у даній справі до розгляду Вищим адміністративним судом України справи №522/11050/14-а, апеляційний суд виходив з того, що рішення Одеської міської ради, котрі були підставою позову, визнані протиправними та скасовані постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.12.14 у справі №522/11050/14-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.16, котрі і є предметом перегляду у Вищому адміністративному суді України. Проте висновки апеляційного суду про неможливість самостійного установлення кола фактичних обставин, що входять до предмета доказування у даному спорі, визнаються колегією суддів помилковими. Предметом доказування є сукупність фактів та обставин, які необхідно встановити у справі. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з предмету спору і заперечень сторін, керуючись нормою матеріального права, яка повинна бути застосована в даному випадку. Встановивши коло обставин, суд визначає, які докази мають бути досліджені для установлення наявності або відсутності цих обставин. Вирішуючи це, господарський суд має користуватися правилами належності та допустимості доказів. В даному судовому спорі до предмета доказування входить установлення наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, що тягне за собою настання такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен був з'ясувати також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Поряд з цим апеляційним судом залишено поза увагою, що рішення зі справи №522/11050/14-а на час розгляду апеляційним судом даного спору - набрало законної сили. В порушення приписів частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зазначив, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №522/11050/14-а в касаційному порядку, які обставини не можуть бути встановлені судом при розгляді даної справи, а можуть бути встановлені при касаційному перегляді № 522/11050/14-а. Визначальним у даній справі є і те, що рішення у справі №916/443/16 вже прийняте судом першої інстанції за наявними у справі матеріалами. При цьому поза увагою апеляційного суду залишилось і те, що за приписами 112 Господарського процесуального кодексу України судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у разі, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. Наведене унеможливлює висновок щодо законності оскаржуваних судових актів. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування ухвали місцевого та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання судом першої і апеляційної інстанції норм процесуального права є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. За приписами статті 11113 названого Кодексу у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції по суті спору.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України