ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 915/206/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Палькевич Н.С. - дов. від 26.12.15,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.05.16 у справі№915/206/16 Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"проспонукання до виконання мирової угоди

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про спонукання відповідача до виконання мирової угоди на стадії виконання від 28.07.04, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167, з урахуванням додаткових угод до неї №1 від 01.08.06, №2 від 03.01.07, №3 від 30.03.07, №4 від 05.07.07, шляхом стягнення з відповідача 1000000 грн. боргу. Позивач посилався на те, що відповідачем у добровільному порядку не погашена у повному обсязі заборгованість згідно з мировою угодою, укладеною сторонами у процесі виконання судового рішення у справі №8/167, з урахуванням додаткових угод до неї, котрі затверджені відповідними ухвалами господарського суду у справі №8/167; що ці ухвали про затвердження мирової угоди не відповідають вимогам, встановленим до виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), зокрема, в них не зазначено строку пред'явлення документа до виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем 22.03.16 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.03.16 (суддя Коваль Ю.М.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря Сервіс" 1000000 грн. частину заборгованості за мировою угодою від 28.07.04, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167, з урахуванням додаткової угоди від 05.07.07 №4 до неї, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 у справі № 8/167. Суд виходив з того, що умови укладених сторонами мирової угоди від 28.07.04 і додаткової угоди №4 до неї, котрі затверджені відповідними ухвалами господарського суду у справі №8/167, є обов'язковими для сторін, в тому числі, і для відповідача щодо погашення заборгованості у визначені строки та сумах; що до стягнення з відповідача підлягають грошові кошти у сумі 1000000 грн., котрі є частиною заборгованості за мировою угодою від 28.07.04, затвердженою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167, з урахуванням додаткової угоди від 05.07.07 №4 до неї, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 у справі №8/167. Водночас суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.16 (судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Лисенко В.А.) рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (з урахуванням пояснень), в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та відмовити у позові. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 256, 257, 261, 267, 530 Цивільного кодексу України, статей 47, 42 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на спливі строку позовної давності та вважає, що перебіг строку позовної давності у даному випадку пов'язується з моментом спливу строку виконання зобов'язання за мировою угодою; що мировою угодою передбачено погашення заборгованості боржником щомісячно частинами та, відповідно, позовна давність за вимогами про виконання мирової угоди повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Скаржник посилається на судову практику в інших справах.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.10.03 у справі №8/167 відмовлено в позові ТОВ "Зоря Сервіс" до ВАТ "Миколаївгаз" про стягнення 8587435,83 грн. Вказане рішення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.03, залишеною без змін Вищим господарським судом України (постанова від 29.04.04), було скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-сервіс" 7512118,08 грн. боргу, 1075317,75 грн. інфляційних втрат. На виконання зазначеної постанови судом було видано відповідний наказ. Цей наказ було пред'явлено до виконання та відділом Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції м. Миколаєва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.04. Суди також установили, що на стадії виконання судового рішення сторонами було укладено мирову угоду від 28.07.04, в якій передбачено, зокрема, щомісячне погашення заборгованості ВАТ "Миколаївгаз", згідно з графіком зазначеним в угоді, упродовж семи років, починаючи з серпня 2004 року. Вказана мирова угода була затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167. У зв'язку з цим державним виконавцем винесено постанову від 29.11.04 про закінчення виконавчого провадження у справі №8/167. В подальшому, до мирової угоди сторонами вносилися зміни, шляхом укладання додаткових угод, а саме: додаткова угода №1 від 01.08.06, затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.08.06, додаткова угода №2 від 03.01.07, затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.07, додаткова угода №3 від 30.03.07, затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.07, додаткова угода №4 від 05.07.07, затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.07. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря Сервіс" 05.03.08 звернулось до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції із заявою №141 про відкриття виконавчого провадження через те, що з вересня 2007 року відповідач припинив виконувати грошові зобов'язання, визначені додатковою угодою №4 від 05.07.07 до мирової угоди від 28.07.04. Постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 11.03.08 відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.07 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 від 05.07.07 до мирової угоди. Через внесення боржника - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 25.03.08 зупинено виконавче провадження. В подальшому, 28.11.08 виконавче провадження було передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області та постановою від 16.12.08 державним виконавцем цього підрозділу прийнято виконавче провадження та присвоєно йому номер ВП №10706927; а 31.03.14 виконавче провадження поновлено. Боржник 18.04.14 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив визнати неправомірною постанову про поновлення вказаного виконавчого провадження. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.14 у справі №8/167, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.14, вказану скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задоволено. Суди, окрім іншого, виходили з того, що ухвали суду про затвердження мирової угоди та додаткових угод до неї не є виконавчими документами, оскільки не містять необхідних реквізитів. Зважаючи на це, 22.10.14, начальником відділу ПВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області скасовано постанову від 11.03.08 про відкриття виконавчого провадження №10706927 та всі винесені у ній постанови державного виконавця. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 24.10.14 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 у справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди №4 до мирової угоди на підставі пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про спонукання відповідача до виконання мирової угоди від 28.07.04, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167, з урахуванням додаткових угод до неї, шляхом стягнення з відповідача 1000000 грн. боргу. Вказана сума боргу складається з: 44186,45 грн. - залишок заборгованості за березень 2008 року, визначений як різниця між узгодженою в додатковій угоді №4 до мирової угоди сумою 114500 грн., яка підлягала сплаті уподовж березня 2008 року, та сумою 70313,55 грн., що вже була стягнута рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.10.15 у справі №915/1395/15; 916 000 грн. заборгованості за період квітень-листопад 2008 року; 39813,55 грн. частини боргу за грудень 2008 року. Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість цих вимог. При цьому суди виходили з того, що зобов'язання за спірною мировою угодою боржником у повному обсязі не виконані, що було установлено в рішеннях суду у справах №915/2140/14 та №915/1395/15, і це в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує доведення. Водночас суди дійшли висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними з огляду на наступне. Стаття 78 Господарського процесуального кодексу України визначає дії суду та сторін у випадку, зокрема, укладення сторонами мирової угоди. Тобто наведена норма надає сторонам право у добровільному порядку врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Як вже зазначалося предметом даного судового розгляду є спонукання до виконання укладеної сторонами мирової угоди (стягнення 1000000 грн.). Така угода відрізняється від звичайного правочину за формою та процедурою укладання і за своїм змістом передбачає дії осіб, що породжують (змінюють чи припиняють) цивільні права та обов'язки у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, у тому числі, й зобов'язання за приписами статті 509 цього ж Кодексу. Як вже зазначалося, відповідач просив застосувати строк позовної давності за вимогою про спонукання до виконання спірної мирової угоди. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України). Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права. Початок перебігу позовної давності унормований статтею 261 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми (частини 1, 5) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з приписами статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Проте, ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, як і апеляційний господарський суд, не досліджував усіх обставин справи у сукупності, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін. Суди при вирішенні спору обмежилися лише посиланням на те, що позивач довідався про порушення своїх прав 27.10.14. Проте, задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача, що строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив у вересні 2010 року; що про припинення виконання боржником своїх грошових зобов'язань за мировою угодою позивачеві було відомо ще у вересні 2007 року; що умовами мирової угоди, з урахуванням додаткової угоди №4 до неї, передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами, а отже у разі неналежного виконання таких зобов'язань, позовна давність за вказаними вимогами про виконання вказаної мирової угоди, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, як то передбачено частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України. На дослідженні цих обставин відповідач наголошував упродовж розгляду даного спору. Втім, вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами перевірені не були. В свою чергу, судами не були досліджені у повному обсязі і доводи позивача, які ним наводилися при розгляді спору, окрім іншого, щодо дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з відповідним позовом; про недоведеність відповідачем обставин пропуску позивачем строку позовної давності. Отже, для правильного вирішення даного спору, судам необхідно достеменно з'ясувати момент, з якого у спірних правовідносинах починається перебіг строку позовної давності, надавши оцінку усім доводам сторін, взявши їх до уваги чи спростувавши такі, і відповідно до встановленого застосувати норми права, які регулюють спірні правовідносини. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Судові рішення у справі цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області, а касаційна скарга задовольняється частково.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.16 у справі №915/206/16 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.16 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Гоголь

Судді Т.Добролюбова

Л.Рогач