ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2016 року Справа № 914/4401/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.01.16у справі№914/4401/14 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"доПублічного акціонерного товариства "Іскра"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз"за участюЗаступника прокурора Львівської області провстановлення між сторонами договірних правовідносин на підставі договору
У судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: Хорс К.Б. - прокурор ГПУ посв. №042931;
від позивача: Гарбузюк Р.О. - за дов. від 01.04.16; Замкова М.О. - за дов. від 14.01.16;
від відповідача: Морочинський А.М. - за дов. від 30.12.15;
від третьої особи: Морочинський А.М. - за дов. від 25.05.15.
Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" у грудні 2014 року заявлений позов до Публічного акціонерного товариства "Іскра" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" про зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Іскра" укласти договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України в редакції позивача. В обґрунтування позову позивач зазначав, що6 1) відповідач не є ні газотранспортним, ні газорозподільним підприємством, оскільки не має відповідної ліцензії, 2) відповідач не може самостійно забезпечити надійну та безпечну експлуатацію належного йому на праві власності газопроводу. Відтак, на думку позивача, відповідач зобов'язаний передати газопровід іншій особі, яка може таку експлуатацію забезпечити. Ураховуючи ті обставини, що газопровід перебуває на території провадження господарської діяльності ПАТ "Львівгаз", як ліцензіата з розподілу природного газу, який є газорозподільним підприємством і може забезпечити надійну та безпечну експлуатацію газопроводу, то позивач стверджував, що єдиною особою, з якою відповідач зобов'язаний укласти договір на експлуатацію газопроводу, як складової Єдиної газотранспортної системи, є ПАТ "Львівгаз". При цьому позивач посилався на приписи статті 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.15, ухваленим суддею Петрашко М.М,. в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не довів, а законодавство не містить норм, які б відносили предмет договору купівлі-продажу від 20.08.14, укладеного ПАТ "Іскра" та ТОВ "Спектргаз", до тих видів об'єктів, які є обмежено оборотоздатні, а права та охоронювані законом інтереси позивача не бути порушені відповідачем.
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді - Давид Л.Л., суддів: Данко Л.С., Кордюк Г.Т., постановою від 18.05.15, перевірене рішення місцевого суду залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" у листопаді 2015 року звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/4401/14 на підставі пункту 1 частини 2 статті112 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.15 у справі, здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, справу передати для розгляду до Господарського суду міста Києва.
Як на нововиявлені обставини позивач посилався на обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 29.05.15 у справі №910/10334/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.15, а саме: визнання незаконними актів Фонду державного майна України про передачу газопроводу у власність ВАТ "Іскра". Вказував заявник, що цими судовими рішеннями встановлено, що акт приймання-передавання майна в ході приватизації складено не було, у зв'язку з чим документальне оформлення передачі майна від засновника до утвореного ним підприємства відсутнє, відтак Товариство вважало, що газопровід з власності держави не вибував. Про ці обставини йому стало відомо 20.10.15. Крім того, позивач зазначав, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.12 № 770 в редакції, яка діяла на час розгляду справи, органом управління державним майном у сфері розподілу природного газу було визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Отже, Міністерство енергетики та вугільної промисловості є уповноваженою власником особою на розпорядження газопроводом і мало бути відповідачем у справі. Вказує, що ці обставини існували на час розгляду справи, однак про їх існування позивач не знав і не міг знати.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.15 ухваленого суддею Ділай У.І., відмовлено у задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Ухвала суду мотивована приписами статей 1, 4-3, 33, 34, 35, 43, 49, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Цивільного кодексу України, постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.11. При відмові в задоволенні заяви суд першої інстанції з'ясував, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не спростовують фактів та висновків суду, покладених в основу рішення, та не можуть бути підставою для скасування рішення. Підставою прийняття судового рішення від 02.03.15 у справі №914/4401/14 було те, що станом на дату звернення позивича з позовом права позивача не були порушені відповідачем через неукладання спірного договору.
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого-судді М.І. Хабіб, суддів:О.В. Зварич,Я.О. Юрченка, постановою від 26.01.16, перевірену ухвалу місцевого суду, залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою просить постанову апеляційної інстанції скасувати і скерувати справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. На думку скаржника судом порушено статті 43 і 112 Господарського процесуального кодексу України в частині юридичної оцінки обставин спору, оскільки в даному випадку нововиявленими є не саме рішення суду, а обставини установленні рішенням суду зі справи №910/10334/15.
Від Публічного акціонерного товариства "Іскра" судом отримано відзив на касаційну скаргу у якому Товариство зазначає про безпідставність вимог скаржника з підстав, викладених у оскаржуваних судових актах.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" відзив на скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника і прокуратури, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача і третьої особи, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин і порядок такого перегляду регулюється Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 112 названого Кодексу господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Вказаною статтею визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, а саме, підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою, обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи; яка встановлюється на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами; на яку посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або яка могла бути встановлена судом у разі виконання вимог процесуального закону. У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору. Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові. Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України і виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.15, у задоволенні позову відмовлено. При відмові в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не порушив охоронювані законом інтереси позивача відмовою укласти договір в запропонованій позивачем редакції. Як на нововиявлену обставину для перегляду рішення місцевого суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" вказувало на те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.15 у справі №910/10334/15 було визнано незаконним пункт 1 наказу Фонду державного майна України №59-АТ від 31.12.93 "Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра" в частині включення до цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації, газопроводу високого тиску ГРС "Винники"-ВО "Іскра". Суд апеляційної інстанції виходив із того, що постановою Вищого господарського суду України від 30.12.15 у справі №910/10334/15 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.15 та рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.15, котрими було установлено обставини, на які позивач посилається як на нововиявлені, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Визначення відповідача до якого з позовом звертається особа належить саме позивачеві. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judikata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду справи та винесення нового рішення. Таким чином, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, скасування рішення суду, що набрало законної сили, в провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотних обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 1 Першого протоколу до неї. Відтак доводи викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують викладеного та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Виходячи з того, що обставини, які можуть бути підставою для перегляду рішення за новоявленими обставинами відсутні, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.16 у справі №914/4401/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
М.Данилова