ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 910/32260/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Божок В.С., Дроботова Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р. у справі господарського суду№910/32260/15 міста Києва за позовомМіністерства оборони Українидопублічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 223585,36грн. пр. Ковальчук І.В. - дов. №220/826/д від 30.12.15р. не з'явився В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення неустойки в сумі 223585,36грн. за прострочення виконання договору на поставку для потреб оборони автомобілів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.02.2016 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 (головуючого судді Тищенко А.І., суддів Гаврилюка О.М.,Чорногуза М.Г.) позов Міністерства оборони України задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Міністерства оборони України 223585,36грн. пені і судовий збір.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та змінити рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2016, а саме у стягненні 36168,18грн. пені відмовити, а решту пені зменшити на 95% та залишити до стягнення 5% пені.

Касаційна скарга вмотивована невірним встановленням судами попередніх інстанцій кількості днів прострочення виконання зобов'язання, за які стягнуто пеню, а також тим, що суди не зменшили розмір штрафних санкцій на 95% від визначеної судом до стягнення суми та не погодились залишити до стягнення 5% штрафних санкцій від заявленої суми.

Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.11.2014 між Міністерством оборони України та Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" укладено державний Контракт №247/1/14/20 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням.

21 листопада, 22 та 25 грудня 2014 року сторонами укладені Додаткові угоди відповідно №№1-3 до Контракту, згідно з якими ПАТ"АвтоКрАЗ" за завданням позивача зобов'язався у строк до 28 лютого 2015 року виготовити та передати продукцію вартістю 26304165,50грн., а Міністерство оборони прийняти через військове представництво і визначеного специфікацією вантажоодержувача зазначену продукцію та оплатити її вартість на умовах Контракту.

При укладанні контракту сторони встановили та погодили певний порядок та умови поставки і приймання продукції за контрактом, а саме, пунктом 2.12 контракту визначено, що усі платіжні документи за контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає замовнику рахунок протягом трьох календарних днів з дня затвердження вантажоодержувачем акту прийому за формою №4.

На підставі документів сторонами оформлюється акт приймання-передачі продукції за контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Контракт між сторонами є договором підряду, оскільки його умови передбачають виготовлення певних речей з переданням їх замовнику. Взаємовідносини сторін по договору підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судами встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі продукції за державним контрактом №247/1/14/25 від 6 листопада 2014 р. підтверджено факт передачі відповідачем позивачу за Актом від 08.02.2015 дванадцяти автомобілів у встановлений контрактом строк, та за Актом від 31.03.2015 дванадцяти одиниць з простроченням на 17 днів, а саме по Акту за формою №4 від 17.03.2015.

Згідно з умовами п.7.2 Контракту за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач прострочив на 17 днів поставку 12 одиниць товару за Контрактом, суди дійшли висновку про стягнення на користь позивача Міністерства оборони України відповідно до приписів ст.624 ЦК України, ст.ст.231, 232 ГК України 223585,36грн. пені.

Доводи відповідача ПАТ "АвтоКРАЗ" щодо меншої тривалості днів прострочення передачі продукції суперечать умовам п.3.1 Контракту, згідно з якими обов'язок виконавця вважається виконаним після передачі продукції вантажоодержувачем у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням одержувачем акту за формою №4.

Як встановлено судами і вбачається з підписаного сторонами Акту приймання-передачі продукції за державним Контрактом від 31.03.2015 Акт за формою №4 між ними був оформлений 17.03.2015, тобто через 17 днів після закінчення строку виконання замовлення за Контрактом.

Доводи ПАТ "АвтоКРАЗ", викладені в касаційній скарзі щодо меншої тривалості днів прострочення передачі 12 одиниць продукції, були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Суди розглянули твердження апелянта про те, що 12 автомобілів, які мали бути поставлені до 28.02.2015 і які позивач вважає переданими із простроченням на 17 днів, - поставлені ним фактично раніше, а саме: 1 автомобіль із простроченням на 12 днів тобто 11.03.2015, 6 автомобілів із простроченням на 4 днів тобто 13.03.2015, 5 автомобілів із простроченням на 15 днів тобто 14.03.15, що підтверджується довіреностями на отримання, накладними на відпуск ТМЦ, актами прийому - передачі №10079, №10102, №10103, №10104, №10105, №10106, №10107, № 10110, №10111,№10112, №10113, №10114.

Суди попередніх інстанцій встановили, що зазначені Акти прийому-передачі за 11-14 березня 2015 року не відповідають погодженій сторонами формі №4, тому ці докази відхилені судами в якості підтвердження дати передачі продукції і на цих підставах відхилили твердження ПАТ "АвтоКРАЗ" про те, що пеня має бути нарахована і стягнута на 36168,18грн. менше.

Доводи ПАТ "АвтоКРАЗ", викладені в касаційній скарзі, щодо зменшення на підставі ст.233 ГК України розміру належної з нього на користь позивача неустойки ( пені), були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій і визнані необґрунтованими, оскільки доказів наявності передбачених законодавством підстав для зменшення неустойки судами не встановлено.

Відповідач ПАТ "АвтоКРАЗ" посилався на те, що суд мав зменшити розмір штрафних санкцій на 95% до 5%.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові (як то прибуток, який отримав виконавець при виконанні умов контракту), але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З наведених вище правових норм випливає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, тощо.

Відхиляючи клопотання відповідача ПАТ "АвтоКРАЗ" про зменшення пені на 95%, суди виходили з того, що сторони, укладаючи Контракт, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, строк поставки, порядок розрахунків, тощо. Підписавши Контракт, відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити поставку продукції у певний строк та погодився з передбаченою у контракті відповідальністю за невиконання чи прострочення виконання взятих на себе зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що нараховані санкції є завищеними та неспіврозмірними, визнані судами безпідставними, оскільки загальна сума нарахованої пені та штрафу складає 223 тисячі грн. а сума контракту становить 26 мільйонів грн., Контракт виконувався на умовах повної попередньої оплати. По відношенню до суми контракту сума пені становить менше 1%. Тобто нараховані позивачем санкції не є надмірно завищеними.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р. у справі №910/32260/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді В. Божок

Т. Дроботова