Постанова ВГСУ від 28.07.2016 року у справі №910/28745/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 910/28745/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_4 - дог. від 04.02.16, відповідача: Мочинський А.Р. - дов. від 10.11.15,

касаційну скаргуПриватного підприємства "Кондитерський магазин" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.06.16 у справі№910/28745/15 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємця ОСОБА_6доПриватного підприємства "Кондитерський магазин"простягнення 668035 грн.

Приватний підприємець ОСОБА_6 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про стягнення з нього 668035 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що ним за власні кошти та за згодою наймодавця були здійснені невід'ємні поліпшення спірного орендованого майна, котрі не можуть бути відокремлені від об'єкта оренди. Відтак, як вважав позивач, він, згідно з приписами статті 778 Цивільного кодексу України, має право на відшкодування вартості здійснених поліпшень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.15 (суддя -Курдельчук І.Д.) відмовлено в задоволенні позову. Суд виходив з того, що спірний договір розірваний не був; що його дія закінчилася 07.09.15; що поліпшення орендованого майна здійснені позивачем згідно з пунктом 8.4 договору оренди відшкодуванню не підлягають.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.16 (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Мартюк А.І.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 668035 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого приміщення. Апеляційний господарський суд установив, що позивачем за згодою відповідача, за власні кошти було здійснено поліпшення орендованого майна, котре перебувало у непридатному для використання стані; що вартість необхідних витрат на поліпшення орендованого майна на заявлену до стягнення суму підтверджено матеріалами справи. Відтак, як установив суд апеляційної інстанції, позивач, в порядку приписів статті 778 Цивільного кодексу України, після закінчення дії спірного договору має право на відшкодування вартості здійснених ним поліпшень орендованого майна. Водночас суд зазначив про те, що пункт 8.4 договору суперечить статті 778 Цивільного кодексу України і в силу пункту 1 статті 203 та пункту 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Приватне підприємство "Кондитерський магазин" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 778 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачеві вартості здійснених поліпшень орендованого майна. Скаржник вказує на те, що обсяг і вартість виконаних ремонтних робіт (поліпшень орендованого майна) у повному обсязі він не погоджував; що вартість робіт, заявлена до стягнення є недоведеною.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.12.12 Приватне підприємство "Кондитерський магазин" - орендодавець і Приватний підприємець ОСОБА_6 - орендар уклали договір оренди нерухомого майна. За умовам цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухомість - нежилі приміщення кафе, загальною площею 143,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Власником нерухомого майна є орендодавець, якому воно належать на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.06 №1101. Згідно з пунктом 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна. Відповідно до пунктів 5.1-5.3 договору орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору; обладнати та оформити приміщення, що орендується, а також проводити за власний рахунок роботи із переоснащення майна, ремонтні та дизайнерські роботи за умови письмової згоди орендодавця; позначити своє місцезнаходження у приміщенні, що орендується, шляхом розміщення відповідних вивісок, вказівних табличок, логотипу, рекламних стендів за власний рахунок після письмового погодження з орендодавцем. У випадку якщо договір буде розірвано з ініціативи орендодавця він повинен сплатити компенсацію за поліпшення орендованого майна, зробленого орендарями за власні кошти, а розмір буде визначено шляхом переговорів. У випадку якщо договір буде розірвано з причин, на які орендодавець не може вплинути, плата за поліпшення орендованого майна виплачуватися не буде (пункти 6.3, 6.4 договору). Договір оренди нежитлового приміщення укладається на строк 2 роки 11 місяців. Договір вважається автоматично пролонгованим, якщо жодна із сторін не попередила за 2 місяці до закінчення строку його дії про розірвання (пункт 11.1 договору). Суд апеляційної інстанції також установив, що 07.09.12 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони погодили ремонтні, дизайнерські роботи та використання рекламних заходів, зокрема, розбір підвісної стелі та демонтаж електроприладів з неї; демонтаж барної стійки; заміна вхідних дверей на дерев'яні; добудова додаткових 2 санвузлів; декорування стін і стелі деревиною; встановлення нового освітлення; монтаж вентиляції; монтаж нової барної стійки (місце розташування погоджено); заміна труб та батарей опалення; ремонтні роботи фасадних вікон; декор фасадної групи деревиною; заміна дверей внутрішнього двору та побудова накриття тощо. Тобто, як установив суд, відповідачем було погоджено перелік відповідних поліпшень об'єкта оренди. За актом приймання-передачі від 07.10.12 позивач прийняв об'єкт оренди за договором. В процесі розгляду спору апеляційним господарським судом було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що об'єкт оренди знаходився у непридатному для його цільового використання стані; що позивачем за згодою відповідача здійснено поліпшення орендованого майна у розумінні приписів статті 778 Цивільного кодексу України; що вартість витрат позивача склала 668035 грн. (акт приймання виконаних приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 № 11/09 від 16.11.12, локальний кошторис №2-1-1, висновок експертного будівельно-технічного дослідження №1681 від 01.04.16). Водночас суд апеляційної інстанції не установив, що відповідач заперечував проти здійснення орендарем поліпшень майна. Апеляційний господарський суд в ході розгляду спору установив, з підтвердженням матеріалами справи, що спірний договір припинив свою дію 07.09.15 за спливом строку, на який він укладався; що відповідач не погодився на пропозицію позивача продовжити термін дії договору. Позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування вартості витрат, проте остання була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_6 про стягнення з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" 668035 грн. вартості поліпшень орендованого майна. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (частина 3 статті 773 цього ж Кодексу). Статтею 778 Цивільного кодексу України унормовано правові підстави та наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм. За приписами цієї норми наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Під поліпшенням орендованої речі розуміється проведення певних її змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу. У розумінні приписів наведеної норми у разі, коли поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, то незалежно від того, можна їх відокремити від орендованого майна чи ні, наймач отримує право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому, вибір способу відшкодування здійснюється наймачем або за погодженням сторін. Як вже зазначалося, позивач просив стягнути з відповідача 668035 грн. вартості поліпшень орендованого майна. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний господарський суд установив, що позивач за згодою відповідача (як вже зазначалося, відповідач додатковою угодою №1 до спірного договору погодив здійснення поліпшень) здійснив поліпшення орендованого майна у розумінні приписів статті 778 Цивільного кодексу України; що вартість необхідних витрат позивача склала 668035 грн., тобто заявлену до стягнення суму, (і це підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 № 11/09 від 16.11.12 , локальним кошторисом №2-1-1); що іншого розрахунку (контррозрахунку) спірних витрат відповідачем не надано. Разом з тим, судом було установлено, що відповідач не заперечував проти таких поліпшень орендованого приміщення; що зарахування вартості необхідних витрат в рахунок плати за користування річчю сторонами не здійснювалось. Отже, як установив суд, позивач правомірно, в порядку приписів статті 778 Цивільного кодексу України, вимагає відшкодування вартості понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна. При цьому, вказана норма не містить положень щодо можливості відступлення від її приписів. З огляду на установлене та приписи наведеного законодавства, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову визнається обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк вони спростовуються обставинами установленими судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції; норми матеріального права до встановленого застосовані вірно. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.