ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Справа № 918/1069/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіДанилова М.В., Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 рокуу справі№ 918/1069/15Господарського судуРівненської областіза позовомЗдолбунівської міської ради Рівненської областідоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Львівська залізниця"провнесення змін до договору на право тимчасового користування землею

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача:не з'явився- третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Здолбунівська міська рада Рівненської області звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею від 26.03.1999 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.11.2015 року у справі № 908/4841/15 позовні вимоги задоволено: внесено зміни в п. 2.1 договору оренди землі, зареєстрованого 30.04.1999 року за № 24, укладеного між Здолбунівською міською радою Рівненської області та ФОП ОСОБА_4, щодо земельної ділянки площею 0, 10 га, яка надана для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1 і для обслуговування складських приміщень та льоху по АДРЕСА_2, та викладено його в такій редакції: "Оренда землі є платною. Орендна плата за користування землею розраховується згідно рішення міської ради № 1102 від 23.04.2014 року "Про затвердження порядку надання в оренду земельних ділянок із земель Здолбунівської міської ради" і справляється в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земель міста, що становить 22 103,50 грн. (двадцять дві тисячі сто три грн. 50 коп.) згідно розрахунку, що додається. Орендна плата вноситься у такі строки: 1/12 частини річної орендної плати на р/р 33216812700172, місцевий бюджет м. Здолбунів в УДК Рівненської області 22586360 МФО 833017 помісячно не пізніше 15 числа наступного місяця".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 20.11.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Львівська залізниця", яке є правонаступником ДТГО "Львіська залізниця", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року у справі № 918/1069/15 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено, рішення господарського суду Рівненської області від 20.11.2015 року у справі № 918/1069/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Визнано недійсним договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.03.1999 року, укладений між Здолбунівською міською радою Рівненської області та ФОП ОСОБА_4

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року у справі № 918/1069/15 в частині визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.03.1999 року, укладеного між Здолбунівською міською радою Рівненської області та ФОП ОСОБА_4, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 11, 23 Закону України "Про транспорт", ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 07.04.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Данилова М.В., Данилова Т.Б. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.04.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами не досягнуто згоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірна земельна ділянка площею 0, 10 га належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, а відтак Здолбунівська міська рада не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.03.1999 року, укладеного між Здолбунівською міською радою Рівненської області та ФОП ОСОБА_4

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим такий висновок суду апеляційної інстанції з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 26.03.1999 року між сторонами укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,10 гектарів (інших угідь) згідно з планом землекористування, що додається, строком на 40 років для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1 і для обслуговування складських приміщень та льоху по АДРЕСА_2 (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за землю вноситься землекористувачем щоквартально у вигляді орендної плати: ділянка №1 - із розрахунку 38 копійок за квадратний метр в рік; ділянка № 2 - із розрахунку 13,6 копійок за квадратний метр в рік у розмірі 258,78 грн. в рік не пізніше щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Здолбунівської міської ради Рівненської області № 836 від 11.06.2008 року надано дозвіл Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" (ВП "Станція Здолбунів") на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування та експлуатації існуючих будівель та споруд в м. Здолбунів по вул. Віли, 1, 1-В, за рахунок земель Львівської залізниці.

В подальшому рішенням Здолбунівської міської ради Рівненської області № 931 від 10.09.2008 року Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" ВП "Станція Здолбунів" передано земельну ділянку в постійне користування для обслуговування та експлуатації існуючих будівель та споруд по вул. І. Гончара та вул. Віли, 1, 1-В в межах м. Здолбунів за рахунок земель, що обліковуються за ДТГО "Львівська залізниця"; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" ВП "Станція Здолбунів" для обслуговування та експлуатації існуючих будівель та споруд за зазначеною адресою. Вказаним рішенням Ради зобов'язано спеціаліста землевпорядника внести зміни в земельно-облікову документацію.

На виконання даного Рішення, третьою особою замовлено в ПП "Експерт-Рівне-Земля" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування та експлуатації існуючих будівель та споруд, розташованих по вул. Віли, 1, 1-В в м. Здолбунів.

При виготовленні проекту землеустрою проектною організацією включено в смугу відведення Львівської залізниці земельні ділянки по вул. Гончара в м. Здолбунів.

На підставі Рішення № 931 від 10.09.2008 року управлінням Держкомзему у Здолбунівському районі видано ДТГО "Львівська залізниця" державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 цього Закону).

Відповідно до ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Статтею 92 цього ж Кодексу визначено, що право постійного право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 1 ст. 116 названого Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" визначено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт").

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт", яка кореспондується з положеннями ст. 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (п. "б" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до визначеного в акті на право постійного користування земельною ділянкою опису меж (від Р до С - землі ДТГО "Львіська залізниця"), земельна ділянка для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", складських приміщень та льоху в АДРЕСА_1, яка є предметом договору оренди між позивачем та відповідачем, знаходиться на зареєстрованій земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_2), яка перебуває у постійному користуванні третьої особи. Даний факт не заперечувався та не спростований представником Здолбунівської міської ради Рівненської області.

Водночас сторонами не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 26.03.1999, до земель комунальної власності.

Відтак, встановивши те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних повноважень щодо розпорядження Здолбунівською міської ради Рівненської області землями такої категорії.

Положеннями п. 1 ч .1 ст. 83 ГПК України передбачено, зокрема, право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

При цьому колегія суддів зауважує, що наявність чи відсутність у ДТГО "Львівська залізниця" документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою (на час укладення між сторонами спірного договору оренди від 26.03.1999) не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 24.06.2015 року у справі № 909/1191/14 та від 16.09.2015 року у справі № 926/1044/13.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак і відсутності у Здолбунівської міської ради Рівненської області повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою шляхом надання її відповідачу у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди від 26.03.1999.

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про відмову у позові щодо внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати з підстави його недійсності визнається колегією суддів касаційної інстанції правомірним.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року у справі № 918/1069/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року у справі № 918/1069/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова Т.Б. Данилова