ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Справа № 910/11536/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Палія В.В., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.02.16у справі№910/11536/13господарського судуміста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення сумиза участю представників від:позивачаШарков О.О. (дов. від 27.04.16)відповідачаБут І.В. (дов. від 25.12.15)

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Стасюк С.В., суддів: Босого В.П., Начай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді

Дідиченко М.А., суддів: Руденко М.А., Шапрана В.В.), вищевказану заяву задоволено частково: визнано наказ господарського суду міста Києва від 12.08.15 таким, що не підлягає виконанню лише на суму 16786, 00 грн. судового збору (який був фактично сплачений); в задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, заяву задовольнити повністю. Скарга обґрунтована тим, що судами невірно оцінені обставини справи.

Позивач подав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго про стягнення 839274,79 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва № 910/11536/13 від 12.05.15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.15, позов задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 483 939,44 грн. пені, інфляційні втрати у сумі 64152,86 грн., три проценти річних у сумі 291182,49 грн., 16786 грн. судового збору. 12.08.15 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

26.11.15 до господарського суду міста Києва від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 06.06.15 набрав чинності Закон України від 14.05.15 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Закон № 423- VIII). Цим законом внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Зокрема, ст. 18 Закону доповнено частиною 13 такого змісту:

"13. Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини".

Суди відмовили в задоволенні заяви з посиланням на те, що основна сума заборгованості за спірним договором № 06/10-2256 ТЕ-15 від 20.12.10 сплачена 18.10.12. Станом на 06.06.15 заборгованість за спірним договором за природний газ, спожитий до 01.01.14 не обліковувалась, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до спірних правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач посилався на те, що його обов'язок оплати за наказом припинився всилу Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Предметом регулювання п. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.15 є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.14 по 31.12.14 та за природний газ, спожитий до 01.01.14, але яка залишилася непогашеною станом на 06.06.15, без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Враховуючи зміст пункту 3 частини 3 розділу 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", предметом регулювання даного закону була заборгованість, що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим законом, тобто станом на 06.06.15, за природний газ, спожитий в період з 01.01.14 до 31.12.14 та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.14, але яка була сплачена у період з 06.06.15 до 06.09.15.

В даному випадку, як встановлено судами, заборгованість була погашена ще до 06.06.15, тому дія вищевказаного нормативного положення не може бути поширена на правовідносини сторін в межах даної справи.

До того ж, що стосується 3% річних, то судами правомірно зазначено, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" не визначено списання 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ці нарахування не є ані штрафними, ані фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

3 % річних та інфляційні нарахування не є санкціями, а є частиною грошового зобов'язання та виступають специфічним способом відшкодування мінімального розміру реальних збитків, що є неминучими у разі прострочення грошового зобов'язання та стягуються незалежно від вини боржника.

Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, неодноразово вказував Верховний Суд України, який зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (постанова від 06.06.12 у справі № 6-49цс12).

Беручи до уваги наведене колегія суддів приходить до висновку про правомірність позиції судів про відсутність підстав для визнання наказу господарського суду міста Києва від 12.08.15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Щодо задоволення заяви відповідача в частині стягнення судового збору. Судами встановлено, що станом на 19.10.15 рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/11536/13 виконано частково в частині сплати 16786 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1561 від 19.10.15 на суму 16786 грн. Відповідно, станом на момент розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у відповідача (боржника) відсутня заборгованість перед стягувачем в частині сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком судів про часткове задоволення заяви ДПЗД "Укрінтеренерго" та про часткове визнання наказу від 12.08.15 таким, що не підлягає виконанню на суму 16786,00 грн. судового збору.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.16 у справі №910/11536/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді В. В. Палій

В.І. Студенець