ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 924/1274/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Овечкіна В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргуЛадигівської сільської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. (судді: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.)у справі№924/1274/15 господарського суду Хмельницької областіза позовомСільськогосподарського кооперативу "Губинський"доЛадигівської сільської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "РесурсЕкоЕнерго"за участюПрокурора Хмельницької областіпровизнання за Сільськогосподарським кооперативом "Губинський" права власності на нерухоме майно - земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, розташовану за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Губин, вул. Центральна, 1/2. за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачаСударікова Є.В., довіреність б/н від 01.09.2015 р. від третьої особиГалицький А.В., директорвід прокуратури Попенко О.С., прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №042031 від 15.03.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015 р. у справі №924/1274/15 відмовлено в задоволенні позову Сільськогосподарського кооперативу "Губинський" до Ладигівської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РесурсЕкоЕнерго", про визнання права власності на нерухоме майно (земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції), розташоване за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Губин, вул. Центральна, 1/2.

Підставою прийняття такого рішення місцевим господарським судом стало те, що суд визнав недоведеною наявність у позивача суб'єктивного матеріального права, з метою захисту якого подана дана позовна заява, а саме права власності на спірне майно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. у справі №924/1274/15 рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

Рішення апеляційного господарського суду мотивовано тим, що спірне нерухоме майно є невід'ємною частиною будівлі гідроелектростанції, яка належить позивачу на праві власності, та призначено для її роботи.

Крім того, апеляційним господарським судом досліджено, що саме позивачем проводились роботи з утримання та реконструкції спірного майна.

Не погодившись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, Ладигівська сільська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. та залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015 р.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник, зокрема, вважає, що апеляційним господарським судом безпідставно визнано, що наявний в матеріалах справи акт від 20.10.1994 р. має ознаки договору міни, за яким позивач набув нерухоме майно. Крім того, на думку заявника, із вказаного акту не вбачається, що позивачу було передано саме спірне майно, про визнання права власності на яке останнім заявлено позов, що розглядається в межах даної судової справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Чернов Є.В., касаційну скаргу Ладигівської сільської рада прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 28.03.2016 р.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/603 від 28.03.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Чернова Є.В на лікарняному, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №914/1274/15, за результатами якої для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Овечкін В.Е.

В судове засідання 28.03.2016 р. з'явились представники відповідача, третьої особи та прокуратури.

Представник позивача в судове засідання не з,явився, однак, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача, третьої особи та прокуратури у вирішенні питання про задоволення чи відмову в задоволенні даного клопотання поклались на розсуд суду.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Зважаючи на що, колегією суддів Вищого господарського суду України відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представники відповідача, третьої особи та прокуратури підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач, зокрема, вважає, що, майно, яке перебуває у його власності з 1994 року безпідставно зареєстровано за територіальною громадою сіл Ладигівської сільської ради та передано відповідачем в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "РесурсЕкоЕнерго".

Вказане стало підставою для звернення Сільськогосподарського кооперативу "Губинський" до суду з позовом, який розглядається в межах даної судової справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ч. 1 ст. 321 Цивільного кодекс України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Вказане закріплено в ст. 328 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 392 цього кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічне положення також закріплено в ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства особи, які мають певне право на майно, а саме право власності, можуть звернутись з позовом про визнання такого права.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Керуючись наведеними правовими нормами та з огляду на встановлені фактичні обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов, який розглядається у справі №924/1274/15, не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що Сільськогосподарським кооперативом "Губинський" заявлено позовну вимогу про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які йому не належать. Тобто, позивач не надав суду належних та допустимих доказів які б засвідчували факт виникнення у нього права власності саме на спірне нерухоме майно - земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції.

Проте, апеляційний господарський суд прийшов до протилежних висновків, а саме: визнав, що земляна дамба з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції є невід'ємною частиною реконструйованої позивачем гідроелектростанції та призначена для її роботи.

Таким чином, згідно з позицією господарського суду апеляційної інстанції, спірне майно належить позивачу, як власнику гідроелектростанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з вказаними твердженнями апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з наведених норм права та роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України вбачається, що вирішуючи спір у справі 924/1274/15 господарським судам попередніх інстанцій необхідно було встановити наявність або відсутність у позивача права власності на спірне майно: земельну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, розташовану за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район,

с. Губин, вул. Центральна, 1/2.

Так, в процесі дослідження доказів, наданих сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень, місцевий господарський суд встановив, що позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів на спірне майно. При цьому, в матеріалах справи міститься Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС №799065, згідно якого земляна дамба з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: Хмельницька область Старокостянтинівський район, с. Губин, вул. Центральна, 1/2, належить на праві комунальної власності територіальній громаді сіл Ладигівської сільської ради.

Таким чином, недоведеність позивачем факту виникнення у нього права власності на спірне майно стала підставою для прийняття місцевим господарським судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що даний висновок зроблено господарським судом першої інстанції внаслідок повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи та у зв'язку із правильним застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015 р. у справі №924/1274/15 не підлягає зміні чи скасування.

В свою чергу, апеляційним господарським суд не спростовано факт відсутності у позивача правовстановлюючих документів на спірне майно, а лише безпідставно визнано, що дане майно є невід'ємною частиною гідроелектростанції та призначено для її роботи.

Крім того, господарський суд касаційної інстанції вбачає за необхідне окремо звернути увагу на те, що з огляду на укладений між Сільськогосподарським кооперативом "Губинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгросоюз" договір купівлі-продажу будівлі гідроелектростанції, вказана будівля на даний момент вибула із володіння позивача.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи, що місцевим господарським судом встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення по суті спору у даній справі, таким обставинам була надана правильна юридична оцінка у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення. Натомість, викладені в постанові апеляційного господарського суду висновки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. підлягає скасуванню.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ладигівської сільської ради задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. у справі №924/1274/15 скасувати.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015 р. у справі №924/1274/15 залишити в силі.

Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу "Губинський" (31183, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Губин, код ЄДРПОУ 22784634) на користь Ладигівської сільської ради (31183, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Ладиги, код ЄДРПОУ 04405337) судовий збір за розгляд касаційної скарги в розмірі 6 744 грн. 65 коп.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Л.В. Ковтонюк

В.Е. Овечкін