ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 910/4339/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Євсікова О.О. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Демченко О.В., дов. від 21.03.2016р. № 643від відповідача:Свиридовський О.А., дов. від 06.03.2015р. №95від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромсинтез"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.04.2015р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.01.2016р.у справі№910/4339/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромсинтез"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_8простягнення 52321 доларів США 32 центи (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 1369959,92 грн.) заборгованості за кредитним договором та 7000 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2015р. (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016р. (головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромсинтез" (далі - Товариство, позичальник, боржник) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - Банк), 50000 доларів США заборгованості за кредитом (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 1302490 грн.), 2255 доларів США 57 центів заборгованості по процентам за користування кредитними коштами (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 58757,15 грн.), 59 доларів США 28 центів пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 1544,23 грн.), 3% річних у розмірі 6 доларів США 47 центів (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 168,54 грн.) та 7000 грн. штрафу.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 526, 549, 551, 610, 625, 629, 1048, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України та статей 26, 45, 46, 48, 50, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням яких суди дійшли висновку про невиконання позичальником (відповідачем) зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором №62-2013 від 29.05.2013р. (далі - Кредитний договір) та відсутності припинення зобов'язань за цим договором з передбачених законом підстав.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпромсинтез" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме приписів статей 202, 204, 598, 601, 602 Цивільного кодексу України, статей 45, 46, 48, 50, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 42, 35, 84 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник наголошує на тому, що вчинивши 08.10.2014р., тобто за 43 дні до прийняття постанови Правління Національного банку України №733/БТ від 20.11.2014р. "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації", односторонній правочин зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором та договором банківського (депозитного) вкладу від 14.02.2014р. №745750/2014 шляхом подання заяви від 08.10.2014р., ОСОБА_8 припинив зобов'язання позичальника перед Банком, і факт подання третьою особою відповідної заяви встановлено рішенням Апеляційного суду м.Києва від 08.07.2015р. у цивільній справі №761/37463/14-ц та не потребує доказуванню. При цьому відповідач вважає, що норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які регулюють процедуру ліквідації банку, не підлягають застосуванню щодо правочину, вчиненого ще до прийняття Національним банком України рішення про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.05.2013р. між позивачем ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор) та відповідачем ТОВ "Поліпромсинтез" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 62-2013, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії на суму 135 000 доларів США 00 центів (кредит) для поновлення обігових коштів, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використовувати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені даним договором, а також виконати інші обов'язки, визначені даним договором.

Процента ставка за користування кредитом - 14,65 % річних (пункт 1.3 Договору).

14.02.2014р. між позивачем ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та відповідачем ТОВ "Поліпромсинтез" було укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору №62-2013 від 29.05.2013р., відповідно до умов якого процентна ставка за користування кредитом з 29.05.2013р. по 13.02.2014р. встановлена у розмірі 14,65 % річних та з 14.02.2014р. - 14,5 % річних.

Згідно з пунктом 1.4 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №1 від 14.02.2014р.), кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 13 лютого 2015 року включно.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що по розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/360.

У відповідності до пункту 2.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок-кореспондент № НОМЕР_1, не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Положеннями пункту 6.1 Кредитного договору сторони погодили, що заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у кінці терміну дії Договору.

Згідно з пунктом 8.1 Кредитного договору уразі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за даним договором кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового поновного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою усіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню штрафи та інші платежі відповідно до цього Договору. Зокрема кредитор має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за цим Договором у таких випадках: порушення умов цільового використання кредиту; порушення позичальником засвідчень і гарантій згідно статті 13 цього Договору; відмова позичальника від вчинення дій, що передбачені пунктом 4.3 цього Договору; порушення позичальником будь-якого з обов'язку, встановлених статтею 10 цього Договору; порушення позичальником/поручителем/майновим поручителем своїх обов'язків за Договором (договорами) застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог цього Договору; припинення з будь-яких підстав договору (договорів) застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог цього договору або визнання їх недійсними, або неможливість звернення стягнення на предмет застави, з будь-яких причин незалежно від наявності/відсутності вини позичальника/поручителя або явна неможливість покрити за рахунок майна суму зобов'язань позичальника; порушення позичальником строків виконання грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 7 календарних днів; тощо.

14.02.2014р. між Банком та гр. ОСОБА_8 було укладено договір застави майнових прав №62-31-2013, яким встановлено порядок списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_8 у разі невиконання позичальником ТОВ "Поліпромсинтез" своїх обов'язків за кредитним договором від 29.05.2013р. № 62-2013, або у разі порушення ОСОБА_8 умов договору застави.

Згідно п.4.1 договору застави заставодержатель-банк набуває право звернення стягнення на предмет застави у повному обсязі (в т.ч. сума основного боргу, проценти, комісії, неустойка, витрати по зверненню на предмет застави), в порядку передбаченому цим Договором застави, у разі невиконання позичальником будь-яких умов Кредитного договору та/або Заставодавцем цього Договору застави.

Також 14.02.2014р. між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (новий кредитор) та гр. ОСОБА_8 (кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №62-УІ-2013, за умовами п.1.1 якого кредитор (ОСОБА_8) відступає новому кредитору (Банку) право вимоги (з відкладальною обставиною) на грошові кошти за депозитним договором банківського вкладу "З любов'ю VAB! "Тринадцяти місячний" №745750/2014 від 14.02.2014, укладеному між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (Банк) та ОСОБА_8 (вкладник), в сумі заборгованості боржника (ТОВ "Поліпромсинтез") перед банком.

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги визначено, що відкладальною обставиною в розумінні цього Договору є невиконання ТОВ "Поліпромсинтез" зобов'язань за кредитним договором від 29.05.2013р. №62-2013, укладеним між ПАТ "ВіЕйБі" та ТОВ "Поліпромсинтез" (позичальник) та/або заставодавцем (ОСОБА_8) за договором застави майнових прав від 14.02.2015р. №62-31-2013 (т.1 а.с.166).

В подальшому, 06.10.2014р. між ОСОБА_8 (сторона-1) та ТОВ "Поліпромсинтез" (сторона-2) було укладено договір про часткове відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого "сторона-1 передає, а сторона-2 приймає на себе частину права вимоги стягнення суми в розмірі 50000 доларів США за договором №745750/2014 від 14.02.2014р., укладеним між стороною-1 та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", належного стороні-1 з умовами правонаступництва" (т. 1 а.с.221-222).

Постановою Правління Національного банку України №733/БТ від 20.11.2014р. ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію.

16.04.2015р. між ОСОБА_8 (сторона-1) та ТОВ "Поліпромсинтез" (сторона-2) було укладено договір про часткове відступлення права вимоги, за п.1.1 якого: "сторона-1 передає, а сторона-2 приймає на себе частину права, що належить стороні-1, і стає новим кредитором щодо права вимоги стягнення суми в розмірі 50000 доларів США за договором №745750/2014 від 14.02.2014р., укладеним між стороною-1 (ОСОБА_8) і ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №761/37463/14-ц належного стороні-1, права щодо здійснення необхідних заходів для захисту від посягань з боку третіх осіб та відновлення порушеного права, зокрема з умовами сингулярного правонаступництва".

Постановою правління Національного банку України №188 від 19.03.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" виконавчою дирекцією Фонду було прийнято Рішення від 20.03.2015р. №63 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну Марину Анатоліївну.

Тобто, станом на момент прийняття судового рішення у даній справі (23.04.2015р.), у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" вже було відкликано банківську ліцензію та введено ліквідаційну процедуру.

Спір між сторонами виник з тих причин, що у зв'язку з порушенням позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування ним, Банк звернувся з вимогами про погашення відповідачем заборгованості, яка виникла за Кредитним договором. Однак відповідач заперечує проти існування заборгованості з посиланням на те, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання Товариства за Кредитним договором припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін у справі згідно заяви ОСОБА_8 від 08.10.2014р., і таке припинення мало місце за 43 дні до прийняття постанови Правління Національного банку України №733/БТ від 20.11.2014р., якою ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено в ньому тимчасової адміністрацію.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції достеменно встановлено факт належного виконання з боку Банку умов кредитного договору, що підтверджується наявними у справі письмовою заявою позичальника та банківськими виписками.

В свою чергу відповідач в порушення вимог статті 1054 Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість з повернення кредиту у заявленому розмірі.

З огляду на встановлений факт невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредиту у сумі 50000 доларів США (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 1302490 грн.), зі сплати процентів у розмірі 2255 доларів США 57 центів (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 58757,15 грн.), нарахованих по 20.01.2015р.

Згідно з п.п.14.4,14.5 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник оплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. За невиконання або неналежне виконання позичальником умов, викладених в п.п.10.4-10.7 договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 1000 грн. за кожен факт порушення.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, позивачем нараховані пеня за порушення строків оплати відсотків за користування кредитом у розмірі 59 доларів США 28 центів (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 1544,23 грн.) за період з 16.09.2014р. по 20.01.2015р., 7000 грн. штрафу на підставі п.п.10.7,14.5 Кредитного договору та 3% річних у розмірі 6 доларів США 47 центів (за курсом НБУ станом на 16.02.2015р. еквівалентно 168,54 грн.), нарахованих по 20.01.2015р.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що дії відповідача є порушенням умов Кредитного договору, наслідком чого з метою захисту майнових прав та інтересів позивача є застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 14.4 та 14.5 цього договору.

Відповідач під час апеляційного перегляду справи посилався на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №761/37463/14-ц, яким було задоволено частково позов ОСОБА_8 до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення суми банківського вкладу, пені, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди за кредитним договором №62-2013 від 29.05.2013р., а саме: стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_8 суму залишку вкладу за договором банківського вкладу "З любов'ю VAB" №745750/2014 від 14.02.2014р. у розмірі 100000 доларів США та 3% річних від простроченої суми у розмірі 328 дол. 77 центів США, в решті позову в частині стягнення пені, 3% річних та моральної шкоди відмовлено.

Разом з тим судом апеляційної інстанції враховано, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08.07.2015р. у справі №761/37463/14-ц скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.04.2015р. в частині стягнення з ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь ОСОБА_8 суми залишку вкладу за договором банківського вкладу "З любов'ю VAB" №745750/2014 від 14.02.2014р. у розмірі 100000 доларів США, 3% річних від простроченої суми у розмірі 328,77 доларів США та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому Апеляційний суд міста Києва у рішенні від 08.07.2015р. № 761/37463/14-ц з посиланням на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виходив з того, що постановою Правління Національного банку України №733/БТ від 20.11.2014р. ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та в ньому запроваджено тимчасову адміністрацію, постановою Правління Національного банку України №188 від 19.03.2015р. в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку. У зв'язку з цим ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на момент звернення гр. ОСОБА_8 до районного суду у грудні 2014 року не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати будь-які перерахування з депозитного рахунку, відкритого на ім'я гр. ОСОБА_8

Оскільки Правління Національного Банку України постановою №188 від 19.03.2015р. відкликало у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" банківську ліцензію та розпочало процедуру ліквідації позивача, а 20.03.2015р. виконавчою дирекцією Фонду було прийнято Рішення №63 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", то задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тобто з цього часу Банк втратив можливість здійснювати будь-яку банківську діяльність.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості здійснення банківської діяльності у разі відкликання банківської ліцензії викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015р. у справі №6-144цс15.

Відповідно до ч.4 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа фонду на ліквідацію складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Апеляційним судом встановлено, протоколом судового засідання від 14.01.2016р. зафіксовано та скаржником не заперечується той факт, що відповідача та третю особу внесено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк". При цьому відповідача визнано акцептованим кредитором в межах суми 3324164,04 грн., а фізичну особу ОСОБА_8 - в межах суми 200000 грн.

Отже відповідача та третю особу визнано акцептованими кредиторами банку, що відповідає вимогам чинного законодавства України в частині процедури задоволення вимог кредиторів банківської установи, яка перебуває в процедурі ліквідації.

Суд апеляційної інстанції також врахував пояснення позивача про те, що станом на 14.01.2016р. кошти ОСОБА_8 знаходяться в ПАТ "ВіЕйБі Банк" та не є списаними в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з Товариством. Таким чином зобов'язання відповідача за Кредитним договором не є припиненими, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження задоволення вимог кредитора щодо погашення заборгованості, а право списання коштів в рахунок погашення заборгованості застосовується лише за волевиявленням Банку у встановленому чинним законодавством порядку, з обов'язковим урахуванням положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

В основу заперечень скаржника покладено посилання на те, що вчинивши 08.10.2014р., тобто за 43 дні до прийняття постанови Правління Національного банку України №733/БТ від 20.11.2014р. "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації", односторонній правочин зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором та договором банківського (депозитного) вкладу від 14.02.2014р. №745750/2014 шляхом подання заяви від 08.10.2014р., ОСОБА_8 припинив зобов'язання Товариства перед Банком, а факт подання третьою особою відповідної заяви нібито встановлено рішенням Апеляційного суду м.Києва від 08.07.2015р. у цивільній справі №761/37463/14-ц.

Проте колегія суддів вважає ці посилання заявника бездоказовими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, за змістом ч.1 статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Однак касаційна інстанція зауважує, різний суб'єктний склад сторін Кредитного договору (сторони - Банк та Товариство) та договору банківського (депозитного) вкладу від 14.02.2014р. №745750/2014 (сторони - Банк та ОСОБА_8 як фізична особа, а не представник Товариства) виключає зустрічний характер вимог за цими договорами в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, унеможливлює вчинення одностороннього правочину зарахування зустрічних однорідних вимог сторін у справі, на чому безпідставно наголошує відповідач.

Натомість матеріали справи не містять, судами не встановлено та скаржником не доведено направлення безпосередньо з боку Товариства, як сторони Кредитного договору, заяви до Банку про зарахування зустрічних однорідних вимог в період до прийняття постанови Правління Національного банку України №733/БТ від 20.11.2014р., якою ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відхиляючи передчасні посилання скаржника на встановлення рішенням Апеляційного суду м.Києва від 08.07.2015р. у цивільній справі №761/37463/14-ц (за участю ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк") факту проведення зарахування зустрічних однорідних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромсинтез" шляхом подання громадянином ОСОБА_8 заяви від 08.10.2014р., колегія суддів враховує, що з мотивувальної частини зазначеного рішення не вбачається встановлення згаданого вище преюдиціального факту, а йдеться виключно про констатацію факту звернення 08.10.2014р. ОСОБА_8 (третьої особи) до Банку із заявою про дострокове припинення депозитного договору №745750/2014 від 14.02.2014р., повернення суми вкладу з відповідними відсотками та погашення за рахунок частини депозиту заборгованості в сумі 50000 доларів США за кредитним договором №62-2013 від 29.05.2013р., укладеним між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Поліпромсинтез".

Касаційна інстанція також враховує, що пунктом 2.2 договору про часткове відступлення права вимоги від 06.10.2014р., укладеного між ОСОБА_8 (сторона-1) та ТОВ "Поліпромсинтез" (сторона-2, новий кредитор), на сторону-1 покладається обов'язок сповістити Банк про уступку права вимоги за цим договором, а саме права вимоги стягнення суми в розмірі 50000 доларів США за договором №745750/2014 від 14.02.2014р., протягом 15 календарних днів з моменту підписання даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Банку копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику Банку.

Проте з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не надано жодних доказів на підтвердження вжиття третьою особою заходів на виконання п.2.2 договору про часткове відступлення права вимоги від 06.10.2014р.

Враховуючи наведене апеляційний суд правомірно визнав безпідставними доводи Товариства про те, що Банк в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором від 29.05.2013р. №62-2013 повинен був 08.10.2014р. самостійно здійснити списання частини суми депозитного вкладу з депозитного рахунку ОСОБА_8, який одночасно є директором ТОВ "Поліпромсинтез" та заставодавцем за договором застави майнових прав від 14.02.2014р. №62-31-2013, оскільки на рахунку ОСОБА_8 був у наявності вклад у розмірі 150000 доларів США.

Отже, з урахуванням приписів статей 526, 549, 1048, 1054 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, суд першої інстанції, встановивши факти порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором від 29.05.2013 №62-2013, правомірно виходив з того, що у відповідача перед Банком виник обов'язок з погашення заборгованості за кредитом і відсотками, пені, нарахованої за прострочення повернення кредиту та відсотків за ним, та штрафу, передбачених кредитним договором, а також 3% річних на підставі ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Обґрунтованих доводів на спростування вказаного висновку суду касаційна скарга не містить.

За наведених обставин касаційна інстанція погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо наявності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромсинтез" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016р. у справі №910/4339/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець