ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 910/2555/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКонцерну "Військторгсервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. (судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В., Буравльов С.І.)у справі№910/2555/15-г господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"до1.Концерну "Військторгсервіс" 2.Міністерства оборони України 3. Концерну "Військторгсервіс" в особі його відокремленого підрозділу Хмельницької філії концерну "Військторгсервіс"простягнення 202 092 грн. 91 коп. за участю представників: від позивача Коробчук Ю.Л., довіреність №9 від 24.02.2016 р.від відповідачів 1. Києнко Я.Д., довіреність №36 від 01.01.2016 р. 2. не з'явились 3. не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 р. у справі №910/2555/15-г відмовлено в задоволенні позову Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" до Концерну "Військторгсервіс", Міністерства оборони України, Концерну "Військторгсервіс" в особі його відокремленого підрозділу - Хмельницької філії концерну "Військторгсервіс" про стягнення 202 092 грн. 91 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення.

Судове рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що за відсутності укладеного між сторонами договору у письмовій формі, позивачем не надано доказів, які б безперечно свідчили про надання ним відповідачу послуг з централізованого опалення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. у справі №910/2555/15-г рішення місцевого господарського суду скасовано частково та задоволено позов в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача 102 174 грн. 47 коп. заборгованості за надані послуги.

Господарський суд апеляційної інстанції, зокрема, прийшов до висновку, що позивачем доведено факт надання відповідача послуг з централізованого опалення приміщень, однак, у зв'язку із застосуванням строку позовної давності, лише частково задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. та передати справу на новий розгляду до господарського суду апеляційної інстанції.

Свою позицію скаржник обґрунтовує тим, що договір про надання послуг з централізованого опалення по спірним приміщенням між ним та позивачем не укладався, докази надсилання позивачем відповідачу рахунків з оплати послуг в матеріалах справи відсутні, акти приймання-передачі наданих послуг з централізованого опалення підписані позивачем в односторонньому порядку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 28.03.2016 р.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/549 від 23.03.2016 р., у зв'язку із відпусткою судді Карабаня В.Я., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №910/2555/15-г, за результатами якої для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Чернов Є.В.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/601 від 28.03.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Чернова Є.В на лікарняному, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №910/2555/15-г, за результатами якої для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О.

В касаційній скарзі відповідачем 1 було заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення апеляційного господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норми наведеної статті та з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Крім того, до початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 28.03.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 та відповідача 3 в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 2 та відповідача 3.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №910/2555/15-г є позовні вимоги, обґрунтовані тим, що за твердженнями позивача, Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" надавались послуги з теплопостачання приміщень за адресою: м. Славута, вул. Ярослава Мудрого, 37, в тому числі нежитлових приміщень - магазину "Добробут", опалювальною площею 233,35 кв.м., та магазину "Смак", опалювальною площею 132,80 кв.м., власником яких є держава в особі Міністерства оборони України, і які знаходяться на балансі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс".

Так, за твердженнями позивача, за адресою м. Славута, вул. Ярослава Мудрого, 37 по приміщенню опалювальною площею 233,35 кв.м. ним було надано послуги з централізованого опалення у період з 20.10.2006 р. по 01.10.2014 р. на суму 131 870 грн. 22 коп., а по приміщенню опалювальною площею 132,80 кв.м. - у період з 20.11.2008 р. по 01.10.2014 р. на суму 70 222 грн. 69 коп. Однак, відповідачем надані послуги оплачено не було, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 202 092 грн. 91 коп.

При цьому, між позивачем та відповідачами відсутній письмовий договір про надання послуг з теплопостачання, хоча Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" неодноразово зверталось як до Міністерства оборони України, так і до Концерну "Військторгсервіс" та його Хмельницької філії з вимогою укласти відповідний договір.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що за відсутності укладеного в письмовій формі договору про надання послуг з теплопостачання, позивачем не доведено надання ним послуг у визначений період у відповідному обсязі.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем доведено факт надання відповідачу послуг з централізованого опалення приміщення опалювальною площею 233,35 кв.м та приміщення опалювальною площею 132,80 кв.м., розташованих за адресою м. Славута, вул. Ярослава Мудрого, 37.

В свою чергу, здійснюючи касаційний перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р., судова колегія господарського суду касаційної інстанції стосовно наведених висновків місцевого та апеляційного господарських судів вбачає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, за змістом наведених норм закону, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Отже, зобов'язання відповідача 1 по оплаті послуг з теплопостачання виникає на підставі закону.

Поряд з цим, за приписами ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки недійсність договору з централізованого теплопостачання, у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми, законом не встановлена, то навіть у такому випадку зобов'язання з надання та оплати даних послуг є дійсними і мають виконуватись у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція, зокрема, викладена в постанові Верховного суду України від 25.11.2014 р. у справі №3-184гс14.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на наведене, та зважаючи на встановлений апеляційним господарським судом факт надання позивачем відповідачу 1 послуг з централізованого теплопостачання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає законними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

Крім того, враховуючи, що за приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки, апеляційним господарським судом вірно застосовано до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Господарський суд касаційної інстанції вбачає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає наведеним вимогам, у зв'язку з чим відсутні підстави для її зміни чи скасування.

В свою чергу, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як безпідставні та такі, що не спростовують правомірності висновків апеляційного господарського суду.

Крім того, дані твердження скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. у справі №910/2555/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова