ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 917/1534/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу підприємства "Медико - діагностичний науковий реабілітаційний центр "Співдружність", м. Полтава,

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.2016 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016

зі справи № 917/1534/15

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (далі - Позивач),

до підприємства "Медико - діагностичний науковий реабілітаційний центр "Співдружність" (далі - Відповідач)

про стягнення 11 362,69 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015: позов задоволено; з Відповідача на користь Позивача стягнуто 11362, 69 грн. збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016: касаційну скаргу Відповідача задоволено частково; рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано; справу № 917/1534/14 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.09.2016 за клопотанням Позивача залишено позов без розгляду та повернуто Позивачу з державного бюджету України 1 827 грн. судового збору.

Дана ухвала не була оскаржена в установленому законом порядку.

Відповідач звернувся до суду із заявою про прийняття додаткової ухвали про повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.09.2016 (суддя Сірош Д.М.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (колегія суддів у складі: Білецька А.М. - головуючий, Гребенюк Н.В. і Медуниця О.Є.), відмовлено у задоволенні заяви про прийняття додаткової ухвали про повернення судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні згаданої заяви Відповідача, виходив з положень пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та з того, що апеляційна скарга не була повернута чи залишена без розгляду, провадження в апеляційній та касаційній інстанціях не припинялося.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Повернення судового збору передбачається саме у випадках нездійснення судом розгляду справи (заяви) по суті, за виключенням випадків, якщо справу не розглянуто через дії (бездіяльність) самого позивача, у т.ч. внаслідок його відмови від позову, якщо така відмова прийнята судом.

У разі залишення позовної заяви Позивача без розгляду Відповідач мав право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача.

Заява Відповідача про повернення судового збору мала бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до винесення ухвали про закриття провадження у справі, а саме до винесення ухвали про залишення позову без розгляду.

З матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем не доведено, що до вирішення питання про залишення позову без розгляду він звертався до суду з клопотанням або заявою про повернення судового збору.

Крім того, Відповідач не оскаржив ухвалу від 13.09.2016 у справі № 917/1534/15 в установленому законом порядку.

Суд першої інстанції не приймав рішення у справі, тому відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат в порядку статті 88 ГПК України, з урахуванням також і того, що апеляційна та касаційна скарги Відповідача були розглянуті, а провадження у справі не було закрито.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Відповідача з відмовою у задоволенні його заяви про прийняття додаткової ухвали про повернення судового збору.

Відповідно до частини першої статті 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Обидві попередні судові інстанції у прийнятті даних судових рішень виходили з того, що відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат, оскільки апеляційна та касаційна скарги Відповідача були розглянуті.

З таким висновком судів погодитися не можна.

Зі змісту частини другої статті 81 ГПК України вбачається, що про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафу, передбаченого у пунктах 4 і 5 статті 83 цього Кодексу.

Однак цього судом першої інстанції у винесенні ухвали від 13.09.2016 повною мірою здійснено не було.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо неможливості, на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернення судового збору з державного бюджету України, але не дослідили належним чином обставин, пов'язаних з розподілом між сторонами судових витрат та встановленням того, внаслідок дій якої сторони виник спір зі справи.

Водночас таке з'ясування потребує встановлення обставин справи та оцінки доказів у ній, що згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Відтак відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа (в частині розгляду заяви Відповідача про прийняття додаткової ухвали) - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і розглянути згадану заяву відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу підприємства "Медико - діагностичний науковий реабілітаційний центр "Співдружність" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 зі справи № 917/1534/15 скасувати.

Справу в частині розгляду заяви підприємства "Медико - діагностичний науковий реабілітаційний центр "Співдружність" про прийняття додаткової ухвали передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій