ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 916/90/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Корнілової Ж.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиНімецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.10.16у справі№916/90/16господарського судуОдеської областіза позовомЦерковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України доНімецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської областіпровиселення та вселення за участю представників від:позивачаЛоговського В.В. (дов .від 31.08.16),відповідачаПавлова Р.І. (дов. від 28.10.16)

В С Т А Н О В И В :

Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області про: виселення відповідача з будівлі Євангелічної лютеранської церкви з адміністративним корпусом молодіжного центру з біблейською школою, господарчими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Петродолинське, вул. Соснова,7; вселення позивача у будівлі Євангелічної лютеранської церкви з адміністративним корпусом молодіжного центру з біблейською школою, господарчими будівлями та спорудами, що складаються з: будівлі Євангелічно-Лютеранської церкви А, А1, а, загальною площею 257,4 м2; адміністративного корпусу молодіжного центру Б-2, Б, загальною площею 2,9 м2; альтанки Д, загальною площею 32,0 м2; споруд 1-3, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Петродолинське, вул. Соснова,7.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Туренко В.Б., судді: Поліщук Л.В., Бєляновський В.В.) у справі №916/90/16 позов задоволено. Судові акти мотивовані тим, що відповідачем за актом-прийому передачі не повернуто позивачу означеної будівлі, що є порушенням умов договору позички нежитлового приміщення від 01.11.13 укладеного сторонами (строк дії якого закінчився 01.11.15) та положень вимог ст.ст.316, 317, 319, 827, 833, 836 ЦК України.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та припинити провадження у справі. Скаржник зазначає, що судами у порушення положень ст.ст.1, 80 ГПК України розглянуто спір не підвідомчий господарським судам, оскільки сторони у справі є релігійними організаціями, які не є прибутковими, а тому спірні правовідносини не підвідомчі господарським судам.

Крім того, відповідач вважає, що судами у порушення положень ст.112 ГК України, ст.12 ЗУ "По свободу совісті та релігійні організації" та п.4.3 Статуту позивача, не звернуто належної уваги на те, що оспорюваний правочин укладено з наданням згоди Церковного керівництва позивача, проте у подальшому, заяви що надходили на адресу відповідача підписані одноособово Єпископом С.Машинські, який у розумінні положень вказаного статуту не є церковним керівництвом або синодом, а тому прав одноособово приймати рішення щодо припинення дії договору позички та розпорядження майном позивача не мав.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.05.12 та витягу про державну реєстрацію прав від 06.06.12 №34391648 Церковне Управління (Єпископат) Євангелічно-лютеранської Церкви України (далі - Німецька Євангелічно-лютеранська Церква України) є власником Євангелічної лютеранської церкви з адміністративним корпусом молодіжного центру з біблейською школою, господарчими будівлями та спорудами, що складаються з: будівлі Євангелічно-Лютеранської церкви "А, "А1, "а, загальною площею 257,4 м2; адміністративного корпусу молодіжного центру "Б-2, "Б, загальною площею 255,5 м2; альтанки "В, загальною площею 40,3 м2; вбиральні "Г, загальною площею 2,9 м2; альтанки "Д, загальною площею 32,0 м2, споруд №№1-3, розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Петродолинське, вул. Соснова,7.

При цьому, вказане право власності підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.16 у справі №916/477/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.16р, яким відмовлено у задоволені позову Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області до Петродолинської сільської ради, КП "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації", Церковного управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської церкви України про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Петродолинської сільської ради від 30.03.12 №9, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 11.05.12, скасування державної реєстрації права власності, здійсненої 06.06.12 на вказані будівлі. У касаційному порядку рішення та постанова судів не переглядалися (а.с.157-179 т.1).

01.11.13 Церковне Управління (Єпископат) Євангелічно-лютеранської Церкви України (позичковадець) та Німецька Євангелічно-Лютеранської релігійна громада села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області (користувач) уклали договір позички нежитлового приміщення, за умовами якого позичкодавець передав, а користувач прийняв у строкове безоплатне користування вказані будівлі за відповідною адресою.

Пунктом 1.2. договору, майно використовується користувачем з метою задоволення релігійних потреб членів та парафіян користувача відповідно до положень ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації" для проведення богослужінь, семінарів, недільної школи, біблейських занять тощо, а також інших потреб, визначених Статутом користувача.

Договір укладено на 2 роки (п.1.4. договору) і строк його дії закінчується 01.11.15 (п.4.3.).

На виконання умов договору, позивач за актом приймання-передачі від 01.11.13 передав відповідачу майно, що є предметом вказаного договору.

05.10.15 Церковне Управління (Єпископат) Євангелічно-лютеранської Церкви України надіслало відповідачу заяву про припинення договору позички нежитлового приміщення від 01.11.13 та неможливість продовження користування будівлею Євангелічної лютеранської церкви після 01.11.15, через що просило відповідача повернути майно за актом прийому-передачі.

26.11.2015 позивач повідомив відповідача про закінчення 01.11.15 строку дії вказаного договору позички, небажання продовжувати його дію і просило повернути об'єкт позички за актом прийому-передачі.

Неповернення позивачу об'єкта позички стало підставою для подання даного позову.

Задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач після припинення дії договору позички не повернув об'єкт позички, а тому зважаючи на положення ст.16 ЦК України, якою визначено, що спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату та ст.ст.833, 836 вказаного Кодексу, - наявні підстави для висновку про задоволення позову та виселення відповідача з вказаних будівель.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.ст.1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з п.3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.11 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Пунктом 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 №02-5/109 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації" зазначено, що спори релігійних організацій між собою та з іншими юридичними особами підлягають вирішенню на загальних підставах у господарських судах відповідно до їх компетенції.

Зважаючи на вказана і те, що сторони у даній справі є юридичними особами, спір виник щодо виконання ними договірних зобов'язань за договором позички і такі правовідносини врегульовані нормами ЦК України та ГК України, - вказаний спір підвідомчий господарським судам.

Мотиви касаційної скарги з посиланням на висновки ВСУ, викладені у постанові від 30.03.16 по справі №915/175/15 (№3-158гс16), не беруться колегією суддів касаційної інстанції до уваги, оскільки такі висновки зроблені у справі, обставини яких не є подібними до обставин даної справи.

З приводу доводів скаржника про відсутність у Єпископа С.Машинські повноважень одноособово приймати рішення щодо припинення дії договору позички та розпорядження майном позивача, колегія суддів касаційної інстанції має звернути увагу скаржника на таке.

Відповідно до п.3.7 Статуту Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України Єпископ церкви здійснює поточне керівництво та репрезентує Церковне керівництво з усіх правових питань і стосунків на усіх рівнях та з усіма юридичними та фізичними особами. Згідно п.4.8 Статуту Єпископ має повноваження представляти НЄЛЦУ у церковних та державних, зовнішніх та внутрішніх стосунках (а.с.13-14 т.1).

Як вбачається з виписки протоколу засідання Синоду НЄЛЦУ від 22.10.13 Єпископом НЄЛЦУ обрано Серге Машевські терміном на 6 років (а.с.92 т.1).

Крім того, факт наявності права власності на спірне майно у Церкви встановлений преюдиційно у рішенні господарського суду Одеської області від 13.06.16 у справі №916/477/16, у протилежному випадку це б виключало можливість вступу релігійної громади у договірні відносини з приводу користування вказаними приміщеннями Церкви.

Інші мотиви касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України, зважаючи на вимоги ч.2 ст.1117 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права додатково перевіряти докази.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, як таку, що ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.16 у справі №916/90/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

Ж. О. Корнілова