ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 916/2062/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2016

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2016

у справі № 916/2062/16

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІНСЕРВІС", м. Одеса,

про стягнення 113 177,73 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІНСЕРВІС" (далі - ТОВ "МАРІНСЕРВІС"), м. Одеса

до державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту, далі - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії), м. Одеса,

про визнання недійсним пункту договору.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії - Науменко О.В. предст. (дов. від 03.12.2015)

ТОВ "МАРІНСЕРВІС" - Савченко Т.В. предст. (дов. від 20.12.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "МАРІНСЕРВІС" про стягнення 81 232, 40 грн. пені за період з 22.01.2016 по 18.07.2016 та 31 945,33 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором від 30.12.2015 № 148-В-АМПУ-15.

ТОВ "МАРІНСЕРВІС" звернулося до суду із зустрічним позовом до ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії про визнання недійсним пункту 5.1 договору від 30.12.2015 № 148-В-АМПУ-15.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.09.2016 у справі № 916/2062/16 (суддя Д'яченко Т.Г.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (судді Поліщук Л.В. - головуючий, Таран С.В., Туренко В.Б.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "МАРІНСЕРВІС" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії 3 249,31 грн. пені та 1277,81 грн. штрафу. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено, з посиланням на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. При цьому, в частині стягнення пені та штрафу за первісним позовом, розмір цих штрафних санкцій зменшено судами на 96% від заявленого до стягнення розміру (з урахуванням відсотку невиконаного зобов'язання до загальної суми замовлення).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії просить судові рішення зі справи скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу, прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову, у решті - судові акти попередніх інстанцій залишити без змін. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів у відповідній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 30.12.2015 ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії як покупцем та ТОВ "МАРІНСЕРВІС" як постачальником укладено договір № 148-В-АМПУ-15 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар: проводи та кабелі електронні та електричні, інші за кодом ДК 016:2010 27.32.1 (проводи та кабелі) (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар, в порядку та на умовах, визначених цим договором;

- найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені специфікацією (Додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 Договору);

- відповідно до пункту 3.1 Договору ціна договору становить 1745169грн. без ПДВ, крім того сума ПДВ 350 833, 80грн., всього ціна договору 2 105 002,80грн. з ПДВ. Ціна одиниці товару зазначена у специфікації;

- пунктами 5.1, 5.3 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється впродовж терміну дії договору окремими партіями протягом 5 (п'яти) робочих днів на підставі отриманих замовлень покупця постачальником, на умовах DDP. Датою поставки Товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару;

- покупець письмово, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладання цього договору, повідомляє постачальника про відповідальних осіб покупця, уповноважених надавати замовлення на парію товару із зазначенням номерів телефонного зв'язку, адреси електронної пошти, з якої будуть надсилатися замовлення, поштової адреси для листування. Постачальник письмово, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладання цього договору, повідомляє покупця про відповідальних осіб постачальника, уповноважених отримувати замовлення на парію товару із зазначенням номерів телефонного зв'язку, адреси електронної пошти, з якої будуть надсилатися замовлення, поштової адреси для листування (пункти 5.6, 5.7 Договору);

- відповідно до пункту 5.8 Договору всі повідомлення яким обмінюються сторони, вважаються належним чином доставленими, якщо отримано відповідне документальне підтвердження за адресою Покупця/Постачальника, вказаною у розділі реквізитів цього договору (цінний лист з описом вкладення тощо). Будь-які повідомлення, які направляються факсом та/або електронною поштою покупцем та/або постачальником, мають юридичну силу. Належним підтвердженням направлення документу та його отримання будь-якою зі сторін є звичайне технічне підтвердження відповідного обладнання покупця чи постачальника про відправлення документу: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо;

- згідно з пунктами 6.3.1, 6.3.5 Договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки та порядку, встановленими цим договором та сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов'язань за цим договором, якщо він не доведе, що порушення цього договору сталось не з його вини;

- за порушення строків поставки партії товару, встановленого цим договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості партії товару, зазначеної у замовлені, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) % від вартості такої партії товару (пункт 7.2.2 Договору);

- умовами пункту 10.1 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 01.03.2016, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- 30.12.2015 сторонами підписана специфікація (додаток № 1 до Договору), згідно якої загальна ціна Договору склала 2 105 002, 80 грн. з ПДВ;

- листом від 13.01.2016 на електронну адресу постачальника та рекомендованим листом з повідомленням про вручення покупець направив постачальнику замовлення на партію товару від 12.01.2016 № 19-35А/39 (лист надіслано 14.01.2016), яка складається з 15 позицій, а саме: кабель одножильний АПвЭгП 10 1*240 у кількості 100 м, кабель одножильний АПвЭгП 10 1*300/70 у кількості 40 м, кабель АВБбШв 4*185 у кількості 200 м, кабель АВБбШв 4*240 у кількості 610 м, кабель КГ 3*1,5 у кількості 100 м, кабель КГ 3*2,5 у кількості 300 м, провід ПВС 3*0,75 у кількості 1000 м., провід ПВС 3*1,5 у кількості 1000 м, провід ПВС 3*2,5 у кількості 1030 м, провід ПВС 5*1,5 у кількості 250 м, провід ПВС 5*2,5 у кількості 500 м., провід ПВС 5*4 у кількості 230м. провід ПВС 5*10 у кількості 100м, провід ПВЗ 1,5 у кількості 300м, провід ПВЗ 10 у кількості 100м. Всього на загальну суму 456 361,80грн.;

- на виконання умов Договору постачальник поставив покупцю чотирнадцять з п'ятнадцяти позицій, зазначених у надісланому йому замовленні на загальну суму 439 533 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: кабель одножильний АПвЭгП 10 1*240 у кількості 100м, кабель АВБбШв 4*185 у кількості 200м., кабель АВБбШв 4*240 у кількості 610м., кабель КГ 3*1,5 у кількості 100м., кабель КГ 3*2,5 у кількості 300м., провід ПВС 3*0,75 у кількості 1000м., провід ПВС 3*1,5 у кількості 1000м., провід ПВС 3*2,5 у кількості 1030м., провід ПВС 5*1,5 у кількості 250м., провід ПВС 5*2,5 у кількості 500м., провід ПВС 5*4 у кількості 230м., провід ПВС 5*10 у кількості 100м., провід ПВЗ 1,5 у кількості 300м., провід ПВЗ 10 у кількості 100м. Непоставленим залишився кабель одножильний АПвЭгП 10 1*300/70 у кількості 40м на суму 16 828, 80 грн;

- листом від 30.03.2016 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснити поставку кабелю одножильного АПвЭгП 10 1*300/70 у кількості 40м, оскільки замовити для виробництва саме цей кабель не було можливим, у зв'язку із незначною партією за кількістю (мінімальне замовлення - 250 м), а пропозиції альтернативних марок кабелю замовником не приймалися;

- листом від 05.05.2016 (відправленим 16.05.2016) позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити 77 125, 15 грн. штрафних санкцій (пеня та штраф), нарахованих на підставі пункту 7.2.2 Договору, у зв'язку з порушенням строку поставки товару за Договором, проте відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення;

- листом від 14.06.2016 відповідач звернувся до позивача з проханням на підставі приписів статті 617 ЦК України припинити зобов'язання в частині поставки кабелю одножильного АПвЭгП 10 1*300/70 у кількості 40м за заявкою позивача від 12.01.2016 на підставі Договору, у зв'язку із неможливістю його виконання, оскільки вказана кількість метрів кабелю (40м) є нестандартною і не може бути поставлена виробником кабельною продукції;

- листом від 06.07.2016 позивач повідомив позивача про відсутність підстав для припинення зобов'язання у відповідній частині.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, суди попередніх інстанцій, за клопотанням відповідача, зменшили заявлений позивачем до стягнення розмір пені та штрафу на 96 % та стягнули, з урахуванням відсотку невиконаного зобов'язання до загальної суми замовлення, 3249, 31 грн. пені та 1277,81 грн. штрафу, що складає 4 % від заявленої до стягнення суми пені 81 232,40 грн. та 31 945,33 грн. штрафу.

Причиною касаційного розгляду у даній справі стало питання щодо дотримання судами норм матеріального та процесуального права у вирішення спору в частині стягнення пені та штрафу, а саме щодо зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені та штрафу.

В іншій частині (щодо зустрічного позову) судові акти попередніх інстанцій у касаційному порядку жодною із сторін спору не оскаржуються.

Відповідно до приписів частини другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до приписів статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до змісту наведених норм у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за укладеним Договором, дослідивши обставини, які стали підставою для його часткового невиконання, виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, з дотриманням балансу майнових інтересів позивача та відповідача, враховуючи недоведеність позивачем спричинення збитків, у зв'язку з недопоставкою відповідачем кабелю одножильного АПвЭгП 10 1*300/70 у кількості 40м, - обґрунтовано зменшили розмір штрафних санкцій, з урахуванням відсотку невиконаного зобов'язання до загальної суми замовлення, та стягнули з відповідача на користь позивача 3249,30 грн. пені та 1277,81 грн. штрафу, що, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язання у відповідній частині, а також засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися з позовом до суду, з метою спонукання відповідача до виконання зобов'язання за Договором, оскільки сплата штрафних санкцій не звільняє відповідача від виконання зобов'язання.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій, фактично дублюють його доводи при розгляді справи судами попередніх інстанцій, яким судами була надана належна правова оцінка в сукупності з встановленими обставинами справи. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 916/2062/16 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко