ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 910/9482/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016

зі справи № 910/9482/16

за позовом комунального підприємства "Печерськсервіс", м. Київ (далі - Підприємство),

до Товариства

про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (далі - Департамент).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Рижкової А.Є.,

відповідача - не з'яв.,

третьої особи - Ваховської І.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: стягнення: 56 256,79 грн. заборгованості з орендної плати; 22 009,72 грн. заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою; 4 615,14 грн. пені; 346,41 грн. - 3 % річних; 1 372,77 грн. "інфляційних втрат"; розірвання договору від 20.10.2015 №2051 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір); зобов'язання Товариства передати за актом приймання - передачі Підприємству нежитлове приміщення площею 401,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літ. "М", корпус 4 (далі - Приміщення).

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2016 (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І. і Андрієнко В.В.): провадження у справі в частині стягнення 320 грн. припинено; в іншій частині позов задоволено; розірвано Договір; стягнуто з Товариства: заборгованість з орендної плати в розмірі 55 936,79 грн.; заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в розмірі 22 009, 72 грн.; пеню в розмірі 4 615,14 грн.; 3% річних у розмірі 346,41 грн.; "інфляційні збитки" в розмірі 1 372,77 грн.; виселено Товариство з Приміщення з передачею його за актом приймання-передачі Підприємству.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить: скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в частинах: розірвання Договору; виселення Товариства з Приміщення з передачею його за актом приймання-передачі Підприємству; стягнення з відповідача пені у розмірі 731,89 грн.; "інфляційних витрат" у розмірі 203,49 грн.; 3% річних у розмірі 55,61 грн. та відмовити у позові в цих частинах; витрати зі сплати судового збору за подання касаційної та апеляційної скарг покласти на Підприємство. Скаргу з посиланням на статті 651, 762, 782, 783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 283, 287, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 5, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 33, 34, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх "хибність" та "невідповідність дійсності" і про прийняття оскаржуваних судових рішень у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, та просить зазначені судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Від Товариства надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги з посиланням на те, що "не може направити уповноваженого представника для участі в судовому засіданні, з огляду на те, що представник, який веде дану справу перебуває у лікарні, що підтверджується доданою до даного клопотання довідкою". Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення цього клопотання з урахуванням того, що: ухвалою Вищого господарського суду України з даної справи від 06.12.2016 явка в судове засідання представників учасників судового процесу визнавалася необов'язковою; Товариством не наведено доводів та не подано доказів щодо неможливості участі в засіданні з розгляду касаційної скарги іншого представника Товариства, якщо останнє вважало таку участь необхідною; матеріали справи містять достатній обсяг відомостей для розгляду касаційної скарги й без участі представника Товариства.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві ради від 03.08.2010 №222-р "Про тимчасове перезакріплення з КП "Плодоовочі" на КП "Печерськблагоустрій" нежилих приміщень, що розташовані на Військовому проїзді, 1" нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 1, були закріплені на праві господарського відання за КП "Печерськблагоустрій" та передані йому на баланс за актом від 06.08.2010 №03-1.

Рішеннями Київської міської ради від 27.10.2011 №405/6621 "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" та від 20.09.2012 № 37/8321 "Про деякі питання діяльності комунального підприємства по благоустрою Печерського району міста Києва "Печерськблагоустрій", що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва" комунальне підприємство "Печерськблагоустрій" було перейменовано на комунальне підприємство "Печерськсервіс" та віднесено до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Департамент (орендодавець), Товариство (орендар) і Підприємство (підприємство - балансоутримувач) уклали Договір, відповідно до умов якого:

- орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.12.2014 №756/756 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиним претендентам на право оренди", передає, а орендар приймає в оренду Приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, для розміщення складу (пункт 1.1);

- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, і становить без ПДВ: 45,27 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 року 18 165,50 грн. Згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 9 082,75 грн. та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 року по 14 липня 2016 року (пункт 3.1);

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.2);

- додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою (пункт 3.5);

- орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (пункти 3. 6, 3.7);

- орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі підприємству -балансоутримувачу (підпункт 4.2.20 пункту 4.2);

- орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу (підпункт 5.1.3 пункту 5.1);

- підприємство-балансоутримувач має право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України (підпункт 5.2.2 пункту 5.2);

- за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства (балансоутримувача) пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (пункт 6.2);

- при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (пункт 6.7);

- у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж той, в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди (пункт 7.5);

- договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 20 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2018 року (пункт 9.1);

- договір припиняється у разі, зокрема невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору (пункт 9.4);

- на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (пункт 9.6).

20.10.2015 орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем було підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі нерухомого майна (Приміщення).

Станом на 16.05.2016 відповідач на порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку зі сплати орендної плати за користування приміщенням в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 56 256, 76 грн. ( за листопад-грудень 2015 року, лютий, березень, квітень, травень 2016 року) та заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 22 009,72 грн. (за листопад - грудень 2015 року , лютий, квітень, травень 2016 року).

Позивачем на адресу відповідача 10.03.2016 було направлено вимогу про сплату боргу № 08-12, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Департамент 16.03.2016 направив на адресу відповідача листа №062/07/15-2667 про сплату заборгованості з орендної плати, в якому зазначив про існування боргу станом на 01.03.2016 у розмірі 61789 грн. (за 4 місяці), який просив погасити до 25.03.2016, а у випадку неотримання інформації щодо такої сплати після 25.03.2016 даний лист згідно з пунктом 5.1.3 Договору буде вважатися відмовою від Договору оренди. Крім цього, як вказано у відповідному листі, з 25.03.2016 у разі несплати Товариством заборгованості необхідно звільнити орендовані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі Підприємству.

Товариство листом від 06.04.2016 № 46 повідомило Підприємство про відсутність станом на 31.03.2016 року заборгованості за оренду нежитлових приміщень протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу з урахуванням здійснених ним проплат за оренду приміщень у сумі 77 624,37 грн. платіжними дорученнями від 18.03.2016 та від 30.03.2016 на суму 80 700 грн. на виконання умов договорів оренди, зокрема й Договору.

25.03.2016 Підприємство направило Товариству листа № 01-16, в якому зазначило, що, дійсно, на рахунок балансоутримувача 18.03.2016 від орендаря надійшли кошти в розмірі 77 624,37 грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості в "хронологічному порядку", тобто починаючи з такої дати, що виникла у "найдавніший період", тому заборгованість за Договором у відповідача не була погашена в повному обсязі за зазначений позивачем період.

За розрахунками Підприємства, які Товариством не спростовані, у останнього існує заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у розмірі 56 256,79 грн. та заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 22 009,72 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено на користь позивача 320 грн. заборгованості. У зв'язку з цим на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність предмета спору в частині стягнення частини основної суми заборгованості в розмірі 320 грн. та необхідність припинення провадження у справі в цій частині.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати (за листопад-грудень 2015 року, лютий, березень, квітень, травень 2016 року) та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою (за листопад - грудень 2015 року, лютий, квітень, травень 2016 року) за Договором, пені, 3 % річних, "інфляційних втрат", нарахованих у зв'язку з простроченням орендної плати, а також наявності або відсутності підстав для розірвання Договору за ініціативою підприємства - балансоутримувача з підстав істотного порушення Товариством умов Договору (систематичного порушення строків внесення орендної плати) та повернення орендованого приміщення позивачу.

Відповідно до приписів ЦК України:

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530);

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610);

- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 2 частини першої статті 611);

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

Приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено таке:

- орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (частина третя статті 18);

- орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частини перша та третя статті 19 Закону).

З огляду на наведені законодавчі приписи попередні судові інстанції, встановивши факти прострочення виконання зобов'язання відповідачем з внесення орендної плати та плати з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у визначений Договором строк, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 55 936,79 грн. (з урахуванням сплачених під час розгляду спору в суді першої інстанції 320 грн.) заборгованості з орендної плати, 22 009, 72 грн. заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, а також пені, 3 % річних, "інфляційних втрат" за розрахунком суду.

Стосовно позовних вимог про розірвання Договору з підстав істотного порушення умов Договору Товариством та зобов'язання Товариства передати за актом приймання-передачі Підприємству Приміщення Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна":

- істотними умовами договору оренди є, зокрема орендна плата з урахуванням її індексації (частина перша статті 10);

- договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (частина третя статті 26).

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання відповідного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Таким є правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 08.05.2012 № 5021/966/2011. Відповідний висновок згідно з частиною третьою статті 82 та частиною першою статті 11128 ГПК України враховується судами при застосуванні норм права.

З огляду на відповідні законодавчі приписи, правову позицію Верховного Суду України та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій, встановивши: факти неналежного виконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати та наявності значної заборгованості останнього ( відповідач у період з 16.11.2015 по 15.03.2016 мав заборгованість перед позивачем у сумі 61 789 грн., що відповідає несплаті за 5 місяців підряд); що невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору; що відповідно до умов Договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про задоволення позовних вимог про розірвання Договору та виселення Товариства з Приміщення з переданням його за актом приймання-передачі.

Доводи скаржника про те, що Підприємство не наділене законним правом (відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства України) на надсилання повідомлення про розірвання договору оренди та подання відповідного позову до суду з огляду на те, що воно не є стороною договору, не приймаються Вищим господарським судом України з урахуванням такого. Оскільки укладений Договір є трьохстороннім правочином, його сторонами є: Департамент як орендодавець, Товариство як орендар і Підприємство як підприємство - балансоутримувач (про що прямо зазначено в преамбулі Договору). При цьому згідно з пунктом 6.7 Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, а тому підприємство - балансоутримувач як сторона даного Договору, має право на звернення до суду з позовом про розірвання Договору в судовому порядку та спонукання Товариства до повернення орендованого майна Підприємству за актом приймання-передачі.

Посилання скаржника на неможливість використання орендарем орендованого приміщення, тому що прилегла до об`єкту оренди територія заставлена автомобілями, будівельною технікою та вагончиками, що перешкоджає господарській діяльності відповідача, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні обставини справи. Так, апеляційним господарським судом надавалася оцінка вказаним доводам відповідача та було встановлено, що обґрунтованих звернень відповідача до позивача з приводу неможливості використання приміщення за весь період договору оренди не надходило, у зв'язку з чим належних доказів існування обставин, які унеможливлювали б використання орендованого майна, відповідачем не подано.

Водночас перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, встановленими частиною другою статті 1117 ГПК України, за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 зі справи № 910/9482/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій