ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 904/815/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Кондратова І.Д.,

розглянув матеріали касаційної скарги дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016

зі справи № 904/815/14

за позовом дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (далі - Товариство), м. Нікополь,

за участю прокуратури Дніпропетровської області (далі - Прокуратура), м. Дніпро,

про стягнення 7 759 613,31 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Мицько Р.М. предст. (дов. від 01.02.2016)

відповідача - Кравцов О.В. предст. (дов. від 26.05.2016)

прокуратури - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про стягнення 7 759 613,31 грн. (з них: 6 059 384,98 грн. пені, 124 323,25 грн. інфляційних втрат, 1 575 905,08 грн. -3% річних), у зв'язку з неналежним виконанням Товариством умов договору на постачання природного газу від 20.12.2010 № 1265-06/10-1900 в частині здійснення оплати за отриманий природний газ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2015 у справі № 904/815/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Компанії 3 029 692,49 грн. пені, 1 575 905,08 грн. - 3 % річних та 124 323,25грн. інфляційних втрат. В решті в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, прийнято нове рішення, визнано недійсним пункт 9.3 договору на постачання природного газу від 20.12.2010 № 1265-06/10-1900 в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом; стягнуто з Товариства на користь Компанії 2 524 498,43 грн. пені, 22 237,33грн. втрат від інфляції, 1 575 905,08грн. - 3 % річних та 38 827,40грн. судового збору. В решті - в позові відмовлено.

У липні 2016 року Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду у справі № 904/815/14, а саме просило розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців рівними платежами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 (суддя Рудь І.А.) заяву Товариства задоволено частково, розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 904/815/14 на 24 місяці рівними частинами: по 174 064,41 грн. щомісяця, починаючи з 31.08.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 у справі № 904/815/14 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 скасовано в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, рішення місцевого господарського суду про стягнення з Товариства 124 323,25 грн. інфляційних втрат залишено в силі. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 залишено без змін.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (судді Джихур О.В. -головуючий, Дмитренко Г.К., Іванов О.Г.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 змінено, розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 904/815/14 на 24 місяці рівними частинами: по 178 396,92 грн. щомісяця, починаючи з 31.08.2016 (з урахуванням того, що загальний розмір боргу збільшився з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2016 у справі).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про розстрочку виконання рішення суду. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункти 1.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ).

Суд касаційної інстанції зауважує, що необхідність розстрочення виконання рішення суду, у даному випадку, носить об'єктивний обґрунтований характер, що характеризується багатьма чинниками. Підприємством-боржником доведено належними та допустимими доказами збиткова діяльність за підсумками 2015 року та першого півріччя 2016 року. Згідно балансів підприємства сума дебіторської заборгованості підприємства значно перевищує суму кредиторської заборгованості.

З приводу доводів скаржника про врахування судами інтересів лише однієї сторони - боржника, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на той факт, що розстрочення боргу здійснено судами не на 36 місяців, як заявлялося у клопотанні боржником, а на 24 місяці, тим самим враховані інтереси обох сторін. При цьому, господарським судом правомірно враховано, що розстрочення виконання рішення суду, яке просив боржник, не є сумою заборгованості (основного боргу), а складається із сум неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат. Апеляційним господарським судом також враховано, що згідно платіжного доручення від 07.09.2016 № 20734 Товариством сплачено на користь Компанії 174 064,41 грн. на виконання ухвали місцевого господарського суду від 02.08.2016.

За наведених обставин, підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду, яка прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, і якою змінено ухвалу місцевого господарського суду з урахування того, що загальний розмір боргу збільшився, - відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 зі справи № 904/815/14 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя І. Кондратова