ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 904/274/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Данилова М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Кривбасводоканал"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі904/274/16Господарського судуДніпропетровської областіза заявоюКомунального підприємства "Кривбасводоканал"по Визнання наказу таким, що не підлягає виконаннюза позовомКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"доКомунального підприємства "Кривбасводоканал"проСтягнення 6875896,85 грн за договором №637 про відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари від 01.02.2004, в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулося до господарського суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що між сторонами 18.08.2016 укладена угода про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 р. (судді Воронько В.Д., Мілєва І.В., Колісник І.І.) визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2016р. по справі № 904/274/16 про стягнення з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" - 4 717 714,95 грн. заборгованості за теплову енергію, 998 699,10 грн. пені, 1 048 076,21 грн. інфляційних нарахувань, 106 380,55 грн. 3% річних та 103 063,06 грн. витрат по сплаті судового збору таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 998 699,10 грн. пені, 1 048 076,21 грн. інфляційних нарахувань, 106 380,55 грн. 3% річних та 103 063,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвала суду мотивована тим, що звертаючись до позивача з заявою від 10.08.2016р. про проведення заліку вимог, відповідач перерахував у заяві рахунки, за якими він має борг перед позивачем і які були предметом дослідження при розгляді справи. Всі рахунки мають єдиний номер - 637, порівнянням рахунків із зазначеним переліком встановлено, що вказані в них належні до сплати суми суттєво відрізняються у рахунках від 31.12.2014р., 31.01.2015р., 28.02.2015р. та інших. Врахувавши наявність вказаних розбіжностей в документах та не маючи доказів наявності боргу позивача перед відповідачем та його розміру, суд не знайшов підстав для проведення взаємозаліку на суму основного боргу. Крім того, суд зазначив, що уклавши угоду від 18.08.2016р. про залік однорідних вимог без зауважень, сторони узгодили питання, що були поставлені відповідачем в заяві про залік від 10.08.2016р. Отже, врахувавши те, що сторони домовились та здійснили частковий залік зобов'язань, стягнення яких передбачено в наказі, суд визнав наказ таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1048076,21 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 106380,55 грн. 3% річних, 998699,10 грн. пені, 103063,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року (судді: Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 р. залишено без змін.

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволені заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення заяви.

Скаржник доводить, що надав суду інформацію щодо наявних судових рішень про стягнення з КПТМ "Криворіжтепломережа" залишку заборгованості за спожиті послуги послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, однак суд в порушення ст. 43 ГПК України неповно з'ясував фактичні обставини справи.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарських судів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року позовні вимоги КПТМ "Криворіжтепломережа" до КП "Кривбасводоканал" про стягнення 6875896, 85 грн. за договором №637 про відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари від 01.02.2004р. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 717 714,95 грн. заборгованості за теплову енергію, 998 699,10 грн. пені, 1 048 076,21 грн. інфляційних нарахувань, 106 380,55 грн. 3% річних.

17.06.2016р. виданий наказ на примусове виконання рішення від 01.06.2016 року.

18.08.2016р. сторонами підписана угода про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог, у якій вказано про наявність у сторін взаємних однорідних вимог та проведення їх часткового взаємного заліку, в результаті чого позивач не має претензій до відповідача щодо заборгованості, стягнутої рішенням суду від 01.06.2016 по справі 904/274/16, на суму 2256218,92 грн., з яких 1048076,21 грн. інфляційні нарахування, 106380,55 грн. 3% річних, 998699,10 грн. пеня, 103063,06 грн. судовий збір.

Питання про залік суми основної заборгованості не вирішувалось.

10.08.2016р. КП "Кривбасводоканал" направило КП "Криворіжтепломережа" заяву № 32 про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 2 256 218,92 грн. В заяві зазначено, що позивач має перед ним заборгованість за договором № 733 від 08.08.2006р., що підтверджується рахунками №№ 567, 689 від 30.03.2010р., №№ 811, 938 від 30.04.2010р., №№ 1060, 1170 від 31.05.2010р., 33 1305, 1433 від 30.06.2010р. на суму 8 915 197,51 грн., а він має перед позивачем заборгованість за договором № 637 від 01.02.2014р. в сумі 7 982 589,21 грн., на оплату якої були виставлені щомісячні рахунки з номером 637 в період з 30.04.2014 по 31.07.2016. Крім того, відповідач зазначив, що з моменту отримання цього листа відповідно до ст. 601 ЦК України припиняються взаємні зобов'язання сторін на суму 7 982 589,21 грн.

Листом від 18.08.2016р позивач повідомив відповідача, що з 25.04.2014р. до Закону України "Про теплопостачання" внесені зміни і споживачі теплової енергії повинні проводити її оплату тільки на рахунки зі спеціальним режимом використання, тому проведення взаємозаліку є неможливим.

Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню щодо сплати на користь КП "Криворіжтепломережа" заборгованості у сумі 4 717 714,95 грн., 1 048 076,21 грн. інфляційних нарахувань, 106 380,55 грн. пені та103 063,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Частиною 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Оскільки сторони підписали угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 18.08.2016р. то господарський суд обгрунтовано визнав таким, що не підлягає виконанню наказ № 904/274/16 від17.06.2016р. в частині стягнення 998 699,10 грн. пені, 1 048 076,21 грн. інфляційних нарахувань, 106 380,55 грн. 3% річних та 103 063,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Що стосується заяви про проведення заліку однорідних зустрічних вимог № 32 від 10.08.2016р., суди попередніх інстанцій відхилили вимоги заявника з тих підстав, що документальне підтвердження розміру боргу позивача перед відповідачем у справі відсутнє.

Сам лише перелік рішень визнаний судами таким, що не є належним та допустимим доказом стягуваних сум, належним доказом може бути лише саме рішення або наказ суду.

Крім того, відсутні підстави стверджувати, що на час звернення з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість не змінилася.

Звертаючись до позивача з заявою від 10.08.2016 про проведення заліку вимог, відповідач навів у заяві рахунки, за якими він має борг перед позивачем і які були предметом дослідження при розгляді справи. Всі рахунки мають єдиний номер - 637.

Питання оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій, які порівнявши зазначені рахунки із рахунками наявними в матеріалах справи, дійшли висновку, що суми зазначені в заяві суттєво відрізняються від сум в рахунках від 31.12.2014р., 31.01.2015р., 28.02.2015р. та інших.

Враховуючи наявність вказаних розбіжностей в документах, не маючи доказів наявності боргу позивача перед відповідачем та його розміру, суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав для проведення взаємозаліку на суму основного боргу.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника зводяться до намагання переоцінити докази як то інформацію, на якій наполягає скаржник, що однак не спростовує висновки суду про наявні розбіжності в документах, відсутність самих судових рішень та наказів, тому розцінюються як намагання переоцінити встановлені обставини та надати їм іншу оцінку, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом вірно застосовані норми права, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної у справі постанови.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 904/274/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддя О.В. Яценко Судді С.В. Бакуліна М.В. Данилова