ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 52/163

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київводоканал", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016

зі справи № 52/163

за позовом публічного акціонерного товариства "Київводоканал" (далі - Позивач)

до комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс", м. Київ (далі - Відповідач),

про стягнення 2 441 742,81 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", м. Київ (далі - Третя особа).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Довгалюк А.В.,

Відповідача - Єщенка І.О.,

Третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості за договором постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 15.03.2004 № 03970/2-06 (далі - Договір) у сумі 2 441 742,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2016 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Мартюк А.І. і Зеленін В.О.): позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 355 131,01 грн. основного боргу; 3 551,31 грн. державного мита та 17,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; позов у частині стягнення 349 941,67 грн. основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-50084 для потреб гарячого водопостачання та 41 571,74 грн. основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-90084 для потреб гарячого водопостачання залишено без розгляду; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в позові та в частині залишення позовних вимог без розгляду і прийняти в цих частинах нове рішення, яким позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на Відповідача. Скаргу мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, а саме Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і незастосуванням Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила № 65).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Позивачем (постачальник) та Відповідачем (абонент) укладено Договір, за умовами якого:

- Позивач зобов'язується надавати Відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами № 65, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором (пункт 1.1);

- оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. У разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником у погашення боргу. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункти 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4).

Відповідно до Договору Відповідачу було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 6-84 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення питної води.

Крім того, Позивач відкрив Відповідачу інші додаткові рахунки та присвоїв коди 6-50084, 6-90084, за якими здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

Позивач зазначив, що ним було надано послуги за Договором, однак неналежне виконання Відповідачем передбачених Договором обов'язків щодо оплати отриманих ним послуг стало підставою звернення з позовом до суду про стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 2 441 742,81 грн., з яких: 781 533,62 грн. - заборгованість по коду 6-84 станом на 01.06.2005; 1 216 193,37 грн. - заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-84 для потреб холодного водопостачання за період з червня 2005 року по травень 2008 року; 349 941,67 грн. - заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-50084 для потреб гарячого водопостачання; 52 502,39 грн. - заборгованість по коду 6-90084 станом на 01.06.2005; 41 571,74 грн. - заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-90084 для потреб гарячого водопостачання.

Відповідачем надано суду перелік бойлерів, що знаходяться частково на балансі Відповідача та частково на балансі ПАТ "Київенерго" із зазначенням адрес будинків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2016 розгляд даної справи було відкладено та зобов'язано Позивача надати обґрунтований розрахунок позовних вимог з переліком будинків, належності бойлерів, із зазначенням обсягів, вартості, тарифів та часткових проплат, докази належності бойлерів та докази часткової сплати; однак Позивач витребуваних судом доказів не подав.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником послуг централізованого водопостачання та водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Виробником послуг централізованого водопостачання та водовідведення в розумінні даних Правил є суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яким у даному випадку є Позивач.

Бойлери, які забезпечують гарячою водою будинки, що перебувають на балансі Відповідача, знаходяться частково на балансі Відповідача та частково на балансі ПАТ "Київенерго".

Відсутність обґрунтованого розрахунку позовних вимог з переліком будинків, належності бойлерів, із зазначенням обсягів, вартості, тарифів та часткових проплат, доказів належності бойлерів та доказів часткової сплати по кожному будинку окремо позбавляє можливості встановити дійсний розмір заборгованості Відповідача за надані Позивачем послуги з постачання питної води, що йде на підігрів.

Позов у частині стягнення 349 941,67 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-50084 для потреб гарячого водопостачання та 41 571,74 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-90084 для потреб гарячого водопостачання підлягає залишенню без розгляду.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Належних доказів, які підтверджували б заборгованість по коду 6-84 станом на 01.06.2005 у сумі 781 533,62 грн. та по коду 6-90084 станом на 01.06.2005 у сумі 52 502,39 грн., матеріали справи не містять.

Позов у цій частині задоволенню не підлягає саме через відсутність належних та достатніх доказів заборгованості, а не з підстав пропущення позовної давності.

Відповідачем частково сплачувалася заборгованість, яка виникла за період з червня 2005 року. Тобто Відповідачем були вчинені дії, якими було визнано наявність боргу за період з червня 2005 року, а тому відбулося переривання позовної давності.

Позовна давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з червня 2005 року переривалася і не була пропущена при поданні позову.

Заборгованість Відповідача за надані послуги з холодного водопостачання питної води та водовідведення за період з червня 2005 року по травень 2008 року на суму 1 216 193,37 грн. підтверджується наданими Позивачем розшифровками рахунків абонента, маршрутними картами та розрахунками, за вирахуванням частково оплачених наданих послуг.

Заборгованість з холодного водопостачання та стоків по коду 6-84 за період з червня 2005 року по травень 2008 року у сумі 1 216 193,37 грн. підлягає задоволенню частково, у розмірі 355 131,01 грн., за вирахуванням сплачених Відповідачем коштів у сумі 861 062,36 грн., які Позивачем неправомірно було зараховано в рахунок оплати за послуги з водопостачання на підігрів по коду 6-50084.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

У даному випадку необхідно застосовувати Правила № 65, які діяли у спірний період, а не Правила № 190, які затверджено пізніше.

Пункт 12.3 Правил № 65, якими встановлено, що розрахунки за воду здійснюються в такому порядку і в такі строки з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання, підлягає застосуванню у випадку наявності договору на постачання води на підігрів або наявності в особи теплових пунктів. У даному випадку такі послуги за договором не передбачені, Відповідачем на вимогу суду не надано розрахунку заборгованості з постачання води на підігрів та стоків з урахуванням бойлерів, що перебувають у користуванні Відповідача, та будинків, які від них обслуговуються.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум заборгованості.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629).

Згідно з положеннями ГПК України:

- судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47);

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43).

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Попередні судові інстанції у розгляді справи не з'ясували обставин, які неодноразово викладалися Позивачем у додаткових поясненнях у справі та в апеляційній скарзі і пов'язані зі зміною цільового призначення платежу, зазначеного у платіжних документах щодо зарахуванням коштів у сумі 861 062,36 грн. Водночас дані обставини мали істотне значення для правильного вирішення спору зі справи з точки зору як визначення наявності заборгованості, так і розміру такої заборгованості (якщо вона була наявна) по коду 6-84.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що Відповідач зобов'язаний у спірний період оплачувати послуги з централізованого гарячого водопостачання, що надаються Позивачем, відповідно до пункту 12.3 Правил № 65, яким було встановлено обов'язок оплачувати вартість питної води на підігрів.

Частиною першою статті 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Тобто господарський суд, здійснюючи оцінку поданих у справі доказів, у разі відсутності у нього спеціальних знань не позбавлений був права та можливості вирішити питання про призначення в ній відповідної судової експертизи.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування судами норм матеріального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини другої статті 11110 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, на підставі поданих сторонами, а за необхідності й додатково одержаних доказів встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір згідно з вимогами закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 зі справи № 52/163 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій