ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 922/695/15 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго", м. Рубіжне, Луганська область

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2015

зі справи № 922/695/15

за позовом прокурора міста Рубіжне Луганської області (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго", м. Рубіжне, Луганська область (далі - Підприємство)

до відповідача приватного підприємства "Ромалекс", м.Рубіжне, Луганська область

про стягнення 698291,08 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокурора - Безкоровайний Б.О.;

позивача - Тоцький О.І.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Прокурор в інтересах Підприємства звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути 698 291,08 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення багатоквартирних житлових будинків від 03.04.2012 № 1 за період з квітня 2012 року по листопад 2014 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2015 у справі № 922/695/15 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача 698 291,08 грн. основного боргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 (колегія суддів у складі: суддя Білецька А.М. - головуючий, судді Медуниця О.Є. і Потапенко В.І.) рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 20.07.2015, а рішення суду першої інстанції від 12.03.2015 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.04.2012 відповідачем та Підприємством було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення багатоквартирних житлових будинків № 1 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1 якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення багатоквартирних житлових будинків, перелік яких визначений у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору надання послуг здійснюється для оперативного усунення аварійних ситуацій, здійснення своєчасного запуску та зупинки централізованого опалення багатоквартирних житлових будинках та полягає в створенні та утриманні позивачем відповідної аварійної служби, яка повинна постійно (цілодобово) перебувати у готовності до негайного виїзду бригад до місця аварії в будь-який час доби та для виконання визначеного договором переліку робіт.

Згідно з п.3.1 договору вартість послуг визначається сторонами з розрахунку 0,101 грн. в місяць за один квадратний метр площі квартир, які обслуговує Підприємство за Договором.

Пунктами 3.3, 3.4, 3.6 договору сторони передбачили, що обов'язок здійснити розрахунки за послуги за цим договором відповідно до ст. 528 ЦК України покладається відповідачем на осіб, що зобов'язані брати участь в утриманні житлового будинку (власників/наймачів квартир будинку). Підприємство зобов'язалося приймати оплату, здійснену іншими особами. З моменту прийняття від іншої особи оплати відповідач вважається таким, що виконав свої зобов'язання перед позивачем у розмірі здійсненої оплати. Відносини між іншими особами, що здійснили оплату та відповідачем вирішуються сторонами самостійно. Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Про фактично надані послуги за кожний розрахунковий період сторонами складається акт про надані послуги відповідно до додатку № 2 до Договору, який підписується сторонами не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

05.04.2012 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, згідно з якою розділ 3 договору доповнили п.3.7 такого змісту: "3.7. Площа обслуговуємих будинків на момент укладення договору наводиться в додатку № 1 по кожному будинку. За наявності обґрунтованих підстав площа та/або перелік обслуговуємих будинків може змінюватися (у разі уточнення даних, введення/виведення з експлуатації частини будівлі, передавання будинку на утримання іншій особі та т.і.). Зміни обслуговуємої площі враховується при розрахунку обсягу послуг за розрахунковий період на підставі фактичних даних та не потребують додаткового оформлення у вигляді змін та доповнень до договору. Виходячи з того, що ПП "Ромалекс" за договором фактично передоручає надання послуг, які є складовою частиною послуг з утримання будинків та прибудинкової території КСТП "РТКЕ", площа обслуговуємих будинків за цим договором повинна відповідати загальній площі будинків, на яку замовник здійснює нарахування плати за утримання будинків та прибудинкової території своїм споживачам як виконавець відповідних житлово-комунальних послуг".

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2, 7.3 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами з 01.04.2012. Договір укладено строком на один рік, який вважається переукладеним на наступний рік, якщо не пізніше, ніж за три місяці до закінчення його дії, про відмову від продовження його дії не буде письмово заявлено будь-якою із сторін.

Місцевим господарським судом було також встановлено, що згідно з актами надання послуг, що були складені сторонами зі справи, у період з квітня 2012 року по листопад 2014 року, позивач надав відповідачу послуги, які обумовлені договором на загальну суму 2 023 405,15 грн., але у зв'язку з оплатою власниками/наймачами квартир комунальних послуг по будинкам, які перебувають на утриманні відповідача на загальну суму 1 325 063, 79 грн. згідно з обліковими відомостями, за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 698 341,36 грн.

У цьому зв'язку, 19.12.2014 Підприємство звернулося з вимогою № 2438 до відповідача, у якій просило сплатити означену суму заборгованості у семиденний термін від дня її пред'явлення. Проте, відповідач заборгованість у сумі 698 341,36 грн. оплатив частково у розмірі 50,28 грн., внаслідок чого у відповідача залишився борг у сумі 698 291,08 грн.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Прокурор обґрунтовував їх положеннями п.3.6 Договору, ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 901 ЦК України та просив стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 698 291,08 грн. за період з квітня 2012 року по листопад 2014 року, у зв'язку з порушенням ним взятих на себе зобов'язань.

Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 528, 610, 901, 903 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 698 291,08 грн. за означений період.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив з того, що невиконання власниками квартир, не звільняло останнього від їх виконання.

Покладене в основу оскаржуваної постанови посилання апеляційного суду на те, що відповідач не є зобов'язаною стороною за договором та не повинен сплачувати здійснені позивачем на його замовлення послуги, спростовується наявними матеріалами справи, і не може вважатись обґрунтованими.

У цьому ж зв'язку не можуть вважатись правильними і твердження апеляційного суду про те, що у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем.

Сукупність наведеного дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а також для залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" задовольнити.

2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 зі справи № 922/695/15 скасувати.

3.Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 у справі № 922/695/15 залишити в силі.

4.Стягнути з приватного підприємства "Ромалекс" на користь комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" 6982,91грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.

Суддя В.Селіваненко Суддя І.Васищак Суддя В.Харченко