ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 920/277/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

арбітражного керуючого Філатора В.А. - Філатової Т.М. (дов. від 21.03.2014),

ПВКМП "Наса" - Шаматріна Є.М. (дов. від 14.09.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги арбітражного керуючого Філатова В.А.,

Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "Наса"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2015

та постанову господарського суду Сумської області від 19.03.2015

у справі №920/277/15 господарського суду Сумської області

за заявою Приватного підприємства "Суми-Капітал"

про визнання його банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Сумської області від 19.03.2015 (суддя Соп`яненко О.Ю.) Приватне підприємство "Суми-Капітал" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. У задоволенні заяв арбітражних керуючих Філатова В.А., Удовенка Р.П. відмовлено. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - ОСОБА_8, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, за результатами якої, у відповідності до вимог ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.) постанову господарського суду Сумської області від 19.03.2015 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися:

- арбітражний керуючий Філатов В.А., який просить постанову господарського суду Сумської області від 19.03.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 в частині призначення ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ОСОБА_8 скасувати, прийняти нове рішення, яким призначити ліквідатором ПП "Суми-Капітал" арбітражного керуючого Філатова В.А. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 95, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- Приватне виробничо-комерційне мале підприємство "Наса" (далі ПВКМП "Наса") в особі ліквідатора Іваненко Н.О., яке просить вказані вище постанови судів першої та апеляційної інстанцій від 19.03.2015 та від 23.06.3015 відповідно скасувати, провадження у справі припинити. Вказує, що вказані постанови судами попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 95, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105 - 112 ЦК України, ст. 34, 43 ГПК України.

В судовому засіданні 20.10.2015 в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 27.10.2015 об 11 год.30 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Згідно ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 20.02.2015 заяву голови ліквідаційної комісії ПП "Суми-Капітал" про порушення справи про банкрутство ПП "Суми-Капітал" прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.03.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Суми-Капітал" відповідно до приписів ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 19.03.2015 ПП "Суми-Капітал" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_8, зобов'язавши виконати ліквідаційну процедуру.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, виходив з того, що ліквідатором боржника вжито всіх необхідних заходів щодо добровільної ліквідації підприємства, передбачених нормами цивільного та господарського законодавства, які є передумовою при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому вказав, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується недостатність майна боржника для задоволення вимог його кредиторів, що є підставою для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації.

При розгляді кандидатур арбітражних керуючих, господарський суд надав перевагу голові ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_8, з чим погодився у апеляційний господарський суд.

Відповідно до ст. 1 Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Закону за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.

Однак, в порушення вимог Закону, судом першої інстанції фінансово-майновий стан боржника - Приватного підприємства "Суми-Капітал" належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мало підприємство боржника, станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство, до заяви боржника, зокрема, додаються: перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення.

Однак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини, на які посилається ПВКМП "Наса", а саме про часткове визнання ліквідаційною комісію боржника вимог частини кредиторів, що стало підставою для звернення ПВКМП "Наса" з позовом до господарського суду про зобов'язання включити вимоги ПВКМП "Наса" до проміжного ліквідаційного балансу ПП "Суми-Капітал", який ухвалою господарського суду Сумської області від 24.03.2015 у справі № 920/465/15 прийнято до провадження.

Розбіжності у сумах кредиторів, які звернулися із заявами до боржника, та які визнані ліквідаційною комісією, судами попередніх інстанцій обґрунтовано даними бухгалтерського обліку та фінансової (податкової) звітності, які в свою чергу обліковуються контролюючим органом. Однак, у матеріалах справи відсутні відповідні докази (первинні документи бухгалтерського та податкового обліку) наявності відповідних сум заборгованості, які були заявлені кредиторами, і які були визнані ліквідаційною комісією.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про належне формування ліквідаційною комісією пасиву боржника , є передчасним.

Частиною 4 ст. 111 ЦК України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Однак, судами попередніх інстанцій належним чином не було з'ясовано дотримання вимог ч. 4 ст. 111 ЦК України та положень Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69, оскільки відповідно до вищевказаних норм інвентаризація передує складанню ліквідаційного балансу і саме за її результатами встановлюється актив та пасив боржника.

Так, суди попередніх інстанцій стверджуючи про належне проведення інвентаризації, посилаються на відповідні довідки РВ Фонду Державного майна України, Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, Управління ДАІ в Сумській області, Управління Держземагентсва у Сумському районі Сумської області, та зазначають про відсутність у боржника майна на праві власності.

Однак, судами належним чином нез'ясовані дані щодо наявності (відсутності) нерухомого майна боржника, оскільки запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження здійснювалися по конкретному об'єкту, а не щодо факту наявності майна за боржником взагалі. Крім того, питання чи є боржник власником нерухомого майна, право власності на яке до 2012 року реєструвалися органами БТІ, а до 2004 року взагалі не потребувало державної реєстрації, оскільки інвентарні справи по об'єктам нерухомості зберігаються у відповідних управліннях комунальної власності міської ради, судами не з'ясовано.

Разом з тим, до суду касаційної інстанції ПВКМП "Наса" надано копію довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких зазначено, що за боржником зареєстрована значна кількість нерухомого майна, яке не було виявлено ліквідаційною комісією боржника при проведенні інвентаризації майна.

Крім того, обставини списання ліквідаційною комісіє незавершеного будівництва (протокол № 1 від 28.01.2015), який відповідно до акту ДПІ у м. Суми від 21.01.2010р. № 2 перебуває у податковій заставі на підставі абз. 3 п.п.8.2.1, п.8.2 ст. 8 Закону України №2181, суди попередніх інстанції не досліджували, не зважаючи на те, що відповідно до переліку кредиторів, вимоги деяких з них ґрунтуються на договорах про пайову участь у будівництві. При цьому, судами не встановлено, яким чином його оцінено та відображено у проміжному ліквідаційному балансі.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка Управління Держземагентсва у Сумському районі Сумської області про наявність договорів оренди земельних ділянок за чотирма адресами, у т.ч. незавершене будівництво.

Інформація про наявність лише одного розрахункового рахунку боржника ґрунтується на довідці голови ліквідації комісії боржника. Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах та розміру залишку коштів в матеріалах справи відсутня.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася різниця в активах, наданих ліквідаційною комісією боржника станом на 31.12.2014 та на 30.01.2015, а також зміна вартості активів за 2014 рік. Однак, суди попередніх інстанцій вказаним розбіжностям належної оцінки не надали, не перевірили відповідність показників фінансових результатів показникам проміжного ліквідаційного балансу.

Отже, має місце явна невідповідність даних про актив боржника, що може свідчити про відсутність факту неоплатності боржника та намагання останнього ухилитися від виконання грошових зобов'язань за допомогою пільг процедури банкрутства або наявність ознак фіктивного банкрутства.

Викладене свідчить про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дії, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Щодо призначення ліквідатора боржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.114 Закону кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

У разі, якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно з ч.2 ст.114 Закону розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі: які є заінтересованими у цій справі; які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом; які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Відтак, відповідно до вимог закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при виборі кандидатури ліквідатора боржника суду слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора боржника у конкретній справі та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки.

За наявності конкуренції кандидатур на призначення ліквідатором боржника, суд зобов'язаний розглянути кожну кандидатуру арбітражного керуючого і прийняти рішення щодо призначення тієї чи іншої кандидатури.

Як вбачається з матеріалів справи, із застосуванням автоматизованої системи визначено кандидатуру арбітражного керуючого - Філатов В.А., який 18.03.2015 року подав до суду заяву про згоду на участь у даній справі.

Голова ліквідаційної комісії арбітражний керуючий ОСОБА_8 також подав суду заяву № 15-5/01-15 від 04.02.2015 року про згоду бути призначеним ліквідатором у даній справі.

До суду також звернувся з заявою-згодою арбітражний керуючий Удовенко Р.П. про призначення його ліквідатором у справі про банкрутство ПП "Суми-Капітал".

При розгляді вказаних кандидатур, господарський суд надав перевагу голові ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_8 Однак, в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій надано оцінку лише кандидатурі ОСОБА_8, не зазначивши мотивів відхилення інших кандидатур. Посилання на заінтересованість ОСОБА_8, який значиться у переліку кредиторів боржника, судами було відхилено без належного обґрунтування та посилання на докази у справі.

Викладене свідчить про неповний на необ'єктивний розгляд справи, оскільки в порушення вимог ст. ст. 32 - 34, 43 ГПК України суди попередніх інстанцій не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права, передбачених, зокрема ст. ст. 95, 114 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.2 ст.111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Вимоги касаційної скарги щодо перерозподілу господарських витрат та стягнення з боржника сум судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, колегією суддів відхиляються з огляду на приписи ст. 49 ГПК України, відповідно до ч.6 якої (в редакції від 28.03.2015), у разі якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У такому разі розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

Клопотання ПВКМП "Наса" про стягнення з боржника додаткових судових витрат в сумі 300,76 грн. на відшкодування витрат за надсилання копій касаційної скарги іншим учасникам процесу, колегією суддів відхиляється, оскільки відповідно ст. 49 ГПК України вказані витрати не віднесенні господарським процесуальним законодавством до судових витрат, які повинні відшкодовуватись з винної сторони. Надсилання копій касаційної скарги та надання відповідних доказів суду є обов'язком скаржника в силу приписів ст.ст.111, 111-1 ГПК України.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги арбітражного керуючого Філатова В.А. та Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "Наса" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 та постанову господарського суду Сумської області від 19.03.2015 по справі №920/277/15 скасувати.

Справу №920/277/15 направити до господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.