ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 920/234/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ"на постановувід 01.07.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/234/15господарського суду Сумської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі Сумської філії "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ"простягнення 22 533,07 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Джепа Ю.А.) від 24.04.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Бондаренко В.П., судді - Россолов В.В., Тихий П.В.) від 01.07.2015, у справі № 920/234/15 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Девелопмент" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 20 282,40 грн основного боргу, 1 629,96 грн пені, 446,14 грн інфляційних втрат, 174,57 грн 3% річних, 6 000,00 грн витрат на правову допомогу, 1 827,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 282,40 грн основного боргу, 1 629,96 грн пені, 446,14 грн інфляційних втрат, 174,57 грн 3% річних, 6 000,00 грн витрат на правову допомогу, 1 827,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору, а в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.129 Конституції України, ст.ст.188, 220 ГК України, ст.ст.5, 220, 640, 654, 794 ЦК України, ст.ст.53, 110 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі Сумської філії "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення боргу в сумі 22 533,07 грн, який утворився у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

17.07.2009 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі Сумської філії "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі директора Каневського І.А., який діяв на підставі довіреності №1528 від 15.07.2009, був укладений договір оренди приміщення №1647, посвідчений приватним нотаріусом Каневець Л.О., відповідно до п.1.1 якого визначено, що орендодавець (позивач) передає в тимчасове оплатне володіння і користування, а орендар (відповідач) приймає по акту прийому-передачі нежиле приміщення загальною площею 75,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п.2.6. договору термін дії цього договору складає 7 років з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення.

Пунктом 3.2.8. договору передбачено, що орендар зобов'язується оплачувати орендну плату у встановлені договором терміни.

У відповідності до п.4.1. договору орендна плата за використання приміщення складає в національній валюті України в місяць суму 14 000,00 грн, що є базовою ставкою. Зміна (індексація) базової ставки відбувається щорічно з 1 січня шляхом збільшення попередньої базової ставки на індекс інфляції за попередній рік. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів в касу орендодавця (п.4.2. договору).

01.08.2014 позивачу надійшов договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №1647 від 17.07.2009, відповідно до якого п. 4.1. договору №1647 від 17.07.2009 було запропоновано змінити у наступній редакції: "Оренда плата за використання об'єкту складає в національній валюті України в місяць суму 12000,00 грн, що включає ПДВ 20%, в разі, коли "орендодавець" є платником ПДВ. В орендну плату включена плата за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт. Вартість комунального та експлуатаційного забезпечення об'єкту (зокрема телефонного зв'язку, електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) не входить в розмір орендної плати та сплачується окремо у відповідності до п.3.2.9. цього договору".

Представник відповідача надав копії підписаного обома сторонами примірнику вищезазначеного договору про внесення змін від 01.08.2014, рахунків про сплату орендної плати, які виставлялися позивачем, підписаних сторонами актів здачі-прийняття виконаних послуг та акта звірки взаємних розрахунків за спірний період.

Проте, договір від 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 17.07.2009, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Канівець Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1647, не посвідчений нотаріально, тобто не відповідає формі самого договору оренди №1647 від 17.07.2009, що порушує норми ст.654 ЦК України, згідно якої зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Необхідність нотаріального посвідчення змін до нотаріально посвідченого договору встановлена і пунктами 7.1, 7.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, якими визначено, що договір сторін про зміну нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору. Договір про зміну договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3 ст.640 ЦК України).

Враховуючи, що договір від 17.07.2009 посвідчений нотаріально, договір від 01.08.2014 про внесення змін до цього договору відповідно до вищезазначених положень чинного цивільного законодавства підлягав нотаріальному посвідченню, що сторонами здійснено не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вчинений у простій письмовій формі та підписаний сторонами договір 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди від 17.07.2009 відповідно до вимог ст.ст. 640, 654 ЦК України є неукладеним, тобто не породжує будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні правочину, що не відповідає вимогам закону.

Посилання відповідача на надання позивачем рахунків-фактури, підписання ним актів звірки та актів здачі-прийняття виконаних послуг не свідчить про відсутність порушення ст.654 ЦК України та відсутність визначених ст.640 ЦК України наслідків у вигляді неукладення договору від 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди від 17.07.2009.

Таким чином, розмір орендної плати з 01.08.2014 і до 31.12.2014 становив 16 056,48 грн на місяць, як і на 01.01.2014, тому загальна сума орендної плати на місяць за період з серпня по грудень 2014 включно складає 80 282,40 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач за період з серпня по грудень 2014 сплатив орендну плату на загальну суму 60 000 грн, у зв'язку з чим розмір недоплати за вказаний період склав 20 282,40 грн.

Оскільки відповідачем не подано доказів сплати боргу, суди правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення 20 282,40 грн заборгованості по орендній платі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухилення позивача від нотаріального посвідчення договору від 01.08.2014 не береться до уваги оскільки встановлені судами обставини не засвідчують, що договір від 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 17.07.2009 визнано дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1 629,96 грн, то касаційна інстанція погоджується із висновком судів про задоволення цих вимог.

Так, частиною 1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №2921-ІІІ від 10.01.2002 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.5.1. договору у разі порушення орендарем термінів оплати орендної плати він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суди дійшли висновку про його правильність, що в касаційній скарзі не оспорюється, тому обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1 629,96 грн за період з 11.08.2014 по 12.11.2014.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаному договору суди правомірно задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача 446,14 грн інфляційних втрат та 174,57 грн трьох процентів річних у відповідності до чинного законодавства, а саме, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Щодо відмови у позові про виселення відповідача з нежитлового приміщення, то судові рішення в цій частині не оскаржено.

В касаційній скарзі не наведено будь-яких доводів щодо порушення судами норм права при здійсненні розподілу судових витрат, зокрема витрат на послуги адвокати, а відповідна вимога ґрунтується виключно на непогодженні з правовою позицією судів в частині задоволення позовних вимог.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Позивач звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про покладення понесених ним витрат на оплату послуг адвоката з представництва його інтересів у Вищому господарському суді України по даній справі у сумі 6 000,00 грн на ТОВ "Девелопмент".

Касаційна інстанція задовольняє клопотання позивача частково в сумі 1 000,00 грн з огляду на таке.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п.95 Рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 Рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.88 Рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

03.09.2015 між позивачем та адвокатським об'єднанням "АЛЬТЕРА" в особі голови Марченка Ігоря Васильовича було укладено договір про надання правової допомоги, яка полягає у здійсненні представництва інтересів замовника у Вищому господарському суді України у даній справі, відповідно до умов якого правову допомогу надають адвокати адвокатського об'єднання "Альтера" Марченко І.В. та Петрова Л.П..

Згідно з п.3.1. договору, за виконання доручення "Замовник" зобов'язаний здійснювати сплату "Виконавцю", розмір визначається за погодженням сторін у сумі 6 000,00 грн. Факт сплати позивачем 6 000,00 грн за правову допомогу підтверджується платіжним дорученням №99 від 12.10.2015. Позивачем надано суду касаційної інстанції копію свідоцтва про право Петрової Л.П., яка від позивача приймала участь у судовому засідання суду касаційної інстанції 13.10.2015, на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 28.05.2010.

У пункті 2.1.2. сторони домовились про обов'язки виконавця, якими є: ознайомлення з обставинами справи та нормативними актами, які підлягають застосуванню, при необхідності прийняти заходи до витребування необхідних відомостей в органах державної влади та управління, правоохоронних, судових органах, у підприємств, установ та організацій, від приватних осіб з дотриманням встановленого порядку, якщо вони мають відношення до виконаного доручення.

Касаційна інстанція вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в суді касаційної інстанції в сумі 1 000,00 грн. Так, справа позивача не є складною, позивачем не надано доказів виконання адвокатом обов'язків, про які йдеться у пункті 2.1.2. договору, а поданий заявником відзив на касаційну скаргу повністю відповідає відзиву на апеляційну скаргу (а.с.139). Отже, витрати позивача за послуги адвоката по представництву справи в суді касаційної інстанції в тій самій сумі, яка була понесена ним під час слухання справи у суді першої інстанції, при тому, що суд касаційної інстанції не розглядає справу повторно, а виключно здійснює перевірку доводів скарги щодо правозастосування, а також, враховуючи ціну позову 22 533,07 грн та відсутність обґрунтування формування гонорару адвоката, судові витрати в сумі 6 000,00 грн не є неминучими, а їх розмір - обгрунтованим саме в обумовленій в договорі та фактично сплаченій сумі.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 920/234/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Девелопмент" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1 000,00 (одну тисячу) грн витрат на оплату послуг адвоката.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Яценко