ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 915/2077/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015

зі справи № 915/2077/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв (далі - Підприємець)

до відповідачів 1. Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини, м.Миколаїв (далі - Лікарня)

2. Миколаївської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, м.Миколаїв (далі - Лабораторія)

за участю прокурора Миколаївської області, м.Миколаїв

про стягнення вартості фактично наданих послуг та інших витрат в якості відшкодування позадоговірної шкоди.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокурора - Безкоровайний Б.О.;

позивача - ОСОБА_3;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Підприємець звернувся з позовом, згідно з яким просив стягнути з Лікарні 48 340,86 грн. та з Лабораторії 21 834,75 грн., тобто вартість фактично наданих послуг та інших витрат в якості відшкодування позадоговірної шкоди, завданої внаслідок безпідставного та безоплатного споживання комунальних та інших послуг за період з 01.11.2011 по 30.10.2014.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 у справі № 915/2077/14 (суддя Коваль С.М.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 (колегія суддів у складі: суддя Будішевська Л.О. - головуючий, судді Сидоренко М.В. і Таран С.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.03.2015, постанову апеляційного суду від 16.06.2015 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, Підприємець в обґрунтування позовних вимог посилався на п.1.35 Правил торгівлі на ринках м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 07.07.2011 за №7/15, якими визначено, що адміністрація ринку зобов'язана надати в користування лабораторіям ветеринарно-санітарної експертизи пристосовані службові приміщення на умовах оренди, з обов'язковою сплатою спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення стоків та інших послуг. У цьому ж зв'язку, за твердженнями позивача, відповідачі, користуючись вказаними послугами та майном, безпідставно не відшкодовують йому відповідні витрати пропорційно площі фактично зайнятого ним нежитлового приміщення.

Судами також встановлено, що:

- адміністративно-торгова будівля, розташована за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1, належала на праві власності ФОП ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу;

- 01.05.2011 ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 був укладений договір №36, згідно з умовами якого відшкодування комунальних послуг за користування Приміщеннями ветлабораторією зазначені особи взяли на себе за умови обслуговування ветлабораторією ринку "Штрассе", а також територій, що були зайняті підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6;

- 06.07.2011 ФОП ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги щодо сплати необхідних витрат (по забезпеченню холодною та гарячою водою, водовідведення, газо- та електропостачання, опалення, утримання будинку, послуг зв'язку, охорони та пожежного забезпечення, на відшкодування плати за землю, вивезення побутових відходів та інших), що випливали із фактичного використання відповідачами нежитлових приміщень площею 79,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2, (далі-Приміщення);

- згідно з свідоцтвом про право спадщини від 20.07.2012, Приміщення перейшли у власність ОСОБА_2, як спадщина за заповітом;

- 09.01.2014 ТОВ "Штрассе" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги щодо сплати необхідних витрат (по забезпеченню холодною та гарячою водою водовідведення, газо- та електропостачання, опалення, утримання будинку, послуг зв'язку, охорони та пожежного забезпечення, на відшкодування плати за землю, вивезення побутових відходів та інших), що випливали із фактичного використання Приміщень;

- в адміністративно-торговій будівлі і на цей час знаходиться Лабораторія, яка використовує приміщення площею 79,8 кв.м.

Звертаючись з позовом до суду, Підприємець, спираючись на договори з відповідними службами та організаціями, що надають комунальні послуги, послуги зв'язку та охорони, посилався на те, що він несе відповідні витрати за займану площу відповідачами, які, на його думку, безпідставно їх не відшкодовують, у зв'язку з чим, у відповідача-1 виникла заборгованість за комунальні послуги у розмірі 48340,86 грн. та у відповідача-2 у сумі 21834,75 грн. за означений період.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суди, врахувавши вимог ст.ст.11, 509, 1166, 1212 ЦК України, ст.ст.19, 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.97 Закону України "Про ветеринарну медицину", ст.35 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", п.п.7 п.35 "Правил торгівлі на ринку", затверджених наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002 №57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002. за №288/6576, правильно взяли до уваги, що відповідно до фактичних обставин справи згадане приміщення для лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи надавалось ТОВ "Штрассе" (ринок "Штрассе"). В подальшому це приміщення перейшло у власність до ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу, а згодом до ОСОБА_2 згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Суди також обґрунтовано виходили з того, що будь-якого договору на предмет відшкодування комунальних послуг відповідачами між сторонами укладено не було. В той же час, відповідно до поданих за справою доказів, судами було встановлено, що відповідні договірні зобов'язання з відшкодування комунальних послуг за ветлабораторією, як це зазначалося вище, взяли на себе підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а отже будь-якої домовленості між відповідачами та первісним кредитором щодо оплати спожитих комунальних послуг також не мало місця.

Посилання позивача на те, що 18.11.2014 ним були зроблені пропозиції відповідачам щодо укладання відповідного договору, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки спірний період, відповідно до меж заявлених вимог, стосувався більш раннього часу.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи, правильності висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 зі справи № 915/2077/14 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко Суддя І.Васищак Суддя В.Харченко