ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 910/23839/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м.Москва, Російська Федерація

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015

зі справи № 910/23839/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м.Москва, Російська Федерація (далі - Товариство)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ

про стягнення 36 540,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути 36 540,00 грн. компенсації за порушення авторського права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/23839/14 (колегія суддів у складі: суддя Марченко О.В. - головуючий, судді Бондарчук В.В., Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 (колегія суддів у складі: суддя Остапенко О.М. - головуючий, судді Шипко В.В., Верховець А.А.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 16.02.2015, постанову апеляційного суду від 07.04.2015 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Скарга мотивована тим, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Судами встановлено, що:

- Товариство є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцем знаходження якої є м.Москва;

- 01.04.2008 ТОВ Студія "АНИМАККОРД" (далі-Студія) та громадянином ОСОБА_4 (далі-Автор) було укладено договір авторського замовлення № ОК-2/2008, відповідно до умов якого Автор створив та передав Студії сценарії восьми серій аудіовізуального твору - серіалу "Маша і Мєдвєдь" (далі - Аудіовізуальний твір);

- 08.06.2010 Товариством та Студією (далі-правовласник) було укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на Аудіовізуальний твір, відповідно до умов якого правовласник передає позивачу виключне право на Аудіовізуальний твір, який має статус "національного фільму", вісім перших серій якого сторони за договором визначили у додатку № 1 до цього договору, а Товариство зобов'язалося оплатити правовласнику обумовлену договором винагороду;

- відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 1.5 договору від 08.06.2010 № 010601-МиМ правовласник гарантує, що є володільцем виключного права на Аудіовізуальний твір. Виключне право на Аудіовізуальний твір передається правовласником Товариству в повному обсязі для використання його будь-яким способом та у будь-якій формі. Виключне право на Аудіовізуальний твір переходить від правовласника до позивача в момент підписання договору;

- з урахуванням наведеного Товариство є власником виключних майнових авторських прав на Аудіовізуальний твір (серії 1-8), а саме: 1. "Раз, два, три! Елочка, гори!"; 2. "Первая встреча"; 3. "До весны не будить!"; 4. "Весна пришла!"; 5. "Ловись, рыбка!"; 6. "Следы невиданных зверей!"; 7. "С волками жить…"; 8. "Позвони мне, позвони!";

- пунктом 2 додатку №1 до договору від 08.06.2010 року №010601-МиМ передбачено, що одночасно з переданням права на Аудіовізуальний твір правовласник передає позивачу у повному обсязі виключні права на усі юридично значимі охоронювані елементи Аудіовізуального твору (зокрема, але, не обмежуючись назвою Аудіовізуального твору і його окремих серій, графічним зображенням, намальованими зображеннями персонажів Аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того поіменовані чи ні вказані елементи безпосередньо у додатках до договору.

Судами також встановлено, що 15.09.2014 представник позивача у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_4", що належить відповідачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, придбав за 12,35 грн. (ціна - 13 грн.; бонус 5 % від вартості товару за оплату карткою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в мережі "Бонус Плюс") вітальну листівку "Маша і Мєдвєдь" - С днем рождения", на якій без дозволу позивача містились зображення персонажів Аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2" і "ІНФОРМАЦІЯ_3", які є самостійними об'єктами авторського права, що можуть використовуватись самостійно. На підтвердження даних обставин позивачем були подані товарний чек, квитанція, відповідна відеофіксація факту продажу контрафактної продукції.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що в даному випадку захист інтересів позивача є неможливим, оскільки виплата компенсації з урахуванням фактичних обставин справи буде суперечити таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно із ст.ст. 3, 16, 32 ЦК України судовий захист цивільного права та інтересу відноситься до загальних засад цивільного законодавства. При цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а зокрема за захистом свого права інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі-Закон) порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, у тому числі, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

За змістом ст.52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, у тому числі, подавати позови про виплату компенсацій. При цьому суд має право, у тому числі, постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсацій, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно із частиною другою статті 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, відповідно до сукупності наведених вимог чинного законодавства, а також з урахуванням роз'яснень судової практики, яка знайшла своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 за № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", а також у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", можна дійти висновку про те, що виплата компенсації як спосіб захисту авторського права може мати місце у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і можливість застосування цього способу захисту не залежить від доведення розміру заподіяння збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Наведені вимоги чинного законодавства не були у повній мірі враховані судами у ході розгляду справи.

Зокрема, встановивши за справою наявність таких обставин, які свідчили про належність позивачу майнових авторських прав відносно мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", а також обставин, що підтверджували використання відповідних частин цього твору відповідачем, суди, як це вбачається із змісту прийнятих ними рішень, так і не дійшли певних висновків про те, чи порушувало таке використання майнові права позивача і в чому конкретно це порушення полягало.

Не встановивши за обставинами справи факту існування порушення належних позивачу майнових авторських прав, суди, відповідно, не мали і правових підстав для обговорення питання щодо розміру компенсації, яка мала бути сплачена позивачу з метою захисту його прав.

Однак, перейшовши до обговорення цього питання, суди, що також вбачається із змісту оскаржуваних рішень, дійшли висновку про те, що компенсація не підлягає сплаті, оскільки стягнення такої у будь-якому розмірі, з огляду на реалізацію відповідачем лише однієї вітальної листівки із зображенням персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_1" і "ІНФОРМАЦІЯ_2", вартість якої складала 12,35 грн., не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності.

У даному випадку суди не взяли до уваги, що відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Оскільки судами не було встановлено обставин, які б могли свідчити про порушення позивачем зазначених вимог чинного законодавства, суди, відповідно, не мали і правових підстав дійти висновку про те, що право позивача не підлягає захисту.

У цьому ж зв'язку суди безпідставно не взяли до відома, що незначний обсяг порушення авторських прав, хоч безумовно і повинен враховуватись при визначенні адекватних заходів захисту, все ж таки не є самодостатньою підставою для відмови у наданні цього захисту, оскільки це безпосередньо не передбачено чинним законодавством, що регулює правовідносини у галузі інтелектуальної власності.

Посилаючись на те, що кількість реалізованої позивачу вітальної листівки із зображенням персонажів згаданого мультфільму складає відповідно до поданих ним доказів лише один примірник, суди не врахували, що наведена обставина, якою позивач підтверджував існування самого тільки факту порушення авторських прав, відповідно до ст.ст.15, 50 Закону не давала підстав вважати, що лише цією реалізацією порушення прав і обмежувалося.

В той же час із матеріалів справи вбачається, що будь-яких висновків щодо дійсного обсягу правопорушення, яке в даному випадку, можливо, мало місце, судами зроблено так і не було.

Сукупність наведеного дає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, з передачею справи на новий розгляд.

У ході нового розгляду справи суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі, та дослідити подані за справою докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 910/23839/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко