ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 910/13383/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"за заявоюПублічного акціонерного товариства "Київенерго"про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014на постановувід 27.07.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/13383/14за позовомВиконувача обов'язків прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 146819661,13грн,за участю представників: позивача 1 - позивача 2 - відповідача - Генеральної прокуратури - не з'явились Кость О.Г. не з'явились Жук І.К.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі №910/13383/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015, частково задоволені позовні вимоги Виконувача обов'язків прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі-позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач-2) до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі-відповідач) про стягнення 146819661,13грн за договором від 28.12.2012 №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 113503385,24грн основного боргу, 19596572,75грн пені, 5666173,99грн 3% річних та 5876132,18грн інфляційних втрат.

08.12.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 видано відповідний наказ.

24.04.2015 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2014 до 01.03.2016 (з урахуванням уточнень до заяви, поданих 15.05.2015)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 у справі №910/13383/14 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О. Сухового В.Г.), частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго", відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2014 в частині стягнення штрафних санкцій на шість місяців з дня винесення ухвали.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вказаними судовими актами не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст. ст. 4, 43, 47, 32, 33, 42, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що зазначені відповідачем в заяві про відстрочку виконання рішення доводи та надані на їх обґрунтування докази належним чином не підтверджують наявності обставин, з якими законодавчі приписи пов'язують можливість відстрочення виконання судового рішення, а саме: загрози банкрутства підприємства, відсутність коштів на банківських рахунках, відсутності майна, на яке можна було б звернути стягнення. Крім того, надаючи відстрочку, суди не врахували матеріальних інтересів позивача і не надали оцінки його фінансовому стану, у зв'язку з чим вказує про безпідставність задоволення поданої боржником заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 26.10.2015 за № 03-05/1839, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Поляк О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Бакуліна С.В., Яценко О.В.

Представники позивача-1 та відповідача не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача-2 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи подану заяву про відстрочення виконання судового рішення, відповідач послався на складне фінансове становище, яке унеможливлює виконання судового рішення, що, на його думку, підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме: висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10735/12988-12998/14-45 від 26.09.2014, висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10592-10594/15637-15639/14-45 від 28.11.2014, довідкою про споживання та розрахунки за газ з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за 2013-2014 роки, звітом про фінансові результати діяльності Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за січень-вересень 2014р., за січень-березень 2015р., балансом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", звітами проведення розрахунків за спожиті теплову та електричну енергію та актами звірки розрахунків з Державним підприємством "Енергоринок" за продану з оптового ринку електроенергії (ОРЕ) енергію станом на 01.03.2015 та з Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Оцінивши викладені відповідачем доводи та подані на їх обґрунтування докази, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що враховуючи збитковість підприємства відповідача на даний час, несвоєчасність розрахунків споживачів за надані послуги, несвоєчасність надходження державних субвенцій на покриття різниці в тарифах, встановлені у період 2013-2014 роки, невідповідність тарифів на теплову енергію собівартості її виробництва, а також повне погашення відповідачем суми основного боргу, заява останнього підлягає частковому задоволенню з наданням відстрочки виконання судового рішення терміном на 6 місяців з дня винесення ухвали місцевим господарським судом.

Однак, висновки про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення колегія суддів вважає передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до пп. 7.1.1, п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Втім, всупереч вимогам ст. ст. 33, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій, обмежившись лише висновками про збитковість діяльності відповідача внаслідок невідповідності встановлених тарифів на теплову енергію собівартості її виробництва та несвоєчасність розрахунків населення за надані послуги з теплопостачання, не встановили наявності реальної загрози банкрутства підприємства-боржника, а також не з'ясували обставин щодо відсутності коштів на банківських рахунках та інших активів (майна) боржника, на які можливо було б звернути стягнення, станом на дату надання відстрочки, незважаючи на те, що наявність саме вказаних обставин могла б стати вагомою достатньою підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР).

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Наведене переконливо свідчить про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про наявність достатніх підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Право місцевого господарського суду вирішувати питання про розстрочку виконання рішення у виняткових випадках передбачено частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Водночас, згідно з імперативними приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 101, ст. ст. 1115, 1117 та ч. 1 ст. 121 ГПК України, повноваження на надання відстрочки виконання судового рішення мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які, на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на оцінку наданих сторонами доказів та встановлення на їх підставі виняткових обставин, які можуть бути достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до п. 3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в порядку касації та зважаючи на необхідність достовірного встановлення наведених вище істотних обставин і надання їм належної правової оцінки, касаційна інстанція вбачає підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і передачі справи до суду першої інстанції для нового розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 910/13383/14 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко