ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 908/602/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь Донецької області,

на рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2015

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2015

зі справи № 908/602/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "Альтком")

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників сторін:

позивача - Студеннікова Д.М.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ "Альтком" та передачу позивачеві вантажного автомобіля MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ3M373629.

Позовні вимоги з посиланням на приписи пункту 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 387, 399, 400, 509, 759, 763, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу від 26.04.2007 № L642-04/07 (далі - Договір) щодо повернення предмета лізингу позивачеві.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2015 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено. Прийняте судове рішення з посиланням на приписи статей 387, 399, 509, 525, 526, 530, 806 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 1, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з повернення спірного майна позивачу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2015 (колегія суддів у складі: Скакун О.А. - головуючий суддя, судді Зубченко І.В., Стойка О.В.) пункт 2 резолютивної частини рішення місцевого суду зі справи доповнено словами: "впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили". В іншій частині назване рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанову апеляційного господарського суду з посиланням на приписи статей 15, 16, 526, 530, 599, 610, 612, 806 ЦК України, статей 20, 193, 202 ГК України, статей 2, 6, 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та статті 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що договірний (зобов'язальний) характер правовідносин між сторонами щодо переданого спірного майна у користування на умовах лізингу і наявності у відповідача обов'язку у разі закінчення строку лізингу повернути цей предмет лізингу, що визначено спеціальною нормою законодавства, унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння, набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, а також необхідністю визначення строку, впродовж якого мають бути виконані дії з повернення спірного майна відповідачем.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Альтком" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 26.04.2007 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та ТОВ "Альтком" (Лізингоодержувач) укладено Договір, за умовами якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу без надання послуг з управління і технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору;

- згідно з Додатком № 2 до цього Договору предметом лізингу є автомобіль MAN 26413;

- відповідно до пункту 1.2 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток № 1 до Договору), та не може бути менше одного року;

- строк лізингу за Договором складається з 60 періодів лізингу з липня 2007 року по червень 2012 року, що погоджено додатковою угодою від 04.05.2011;

- згідно з пунктом 5.4 додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" до Договору (далі - Загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, у якому предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку;

- на виконання умов Договору позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування відповідачеві, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007;

- відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 Загальних умов Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу;

- згідно з пунктами 9.1 та 9.2. Загальних умов по закінченні строку лізингу та за умови належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за Договором Лізингоодержувач має виключне право придбати у власність (викупити) предмет лізингу; придбання у власність (викуп) предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (викупу);

- відповідно до додаткової угоди від 28.02.2014 Лізингоодержувач визнав наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язався сплатити її в розмірі та строк, визначений сторонами в цій угоді;

- згідно з пунктом 1.3 додаткової угоди від 28.02.2014 виконання зобов'язань/боргових зобов'язань за договором відстрочено, кінцева дата виконання Лізингоодержувачем зобов'язань встановлена до 30.09.2014;

- предмет лізингу не був ані повернутий позивачу, ані викуплений відповідачем, строк лізингу сторонами не змінювався;

- докази належної сплати відповідачем лізингових платежів відсутні.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для повернення спірного майна позивачу після закінчення погодженого сторонами строку лізингу.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з частинами першою та другою статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги те, що встановлений Договором строк лізингу закінчився, а предмет лізингу не був ні викуплений відповідачем, ані повернутий позивачу, у зв'язку з чим відбулося порушення прав позивача як власника майна, -

дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення предмета лізингу позивачеві у зв'язку із закінченням встановленого сторонами строку лізингу.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, беручи до уваги договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми пункту 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", що унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 400 ЦК України), набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), правильно визначив правову природу правовідносин сторін та належним чином сформулював спосіб судового захисту як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмета лізингу, а також визначив строк, впродовж якого мають бути виконані дії з повернення спірного майна відповідачем.

Водночас суд апеляційної інстанції, правильно визначивши правову природу правовідносин сторін, резолютивну частину рішення місцевого суду щодо зобов'язання ТОВ "Альтком" повернути ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ3M373629 не змінив, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для зміни судового рішення зі справи.

Клопотання відповідача про скасування оскаржуваних судових рішень зі справи та припинення провадження у справі, мотивоване невиконанням ним обов'язку з повернення спірного майна через наявність форс-мажорних обставин (акти тероризму на території м. Донецька і Донецької області, протиправні дії третіх осіб; сертифікат Торгово-промислової палати України від 28.04.2015 № 4109), касаційною інстанцією відхилено з огляду на межі власних повноважень щодо неможливості прийняття і дослідження доказів (стаття 1117 ГПК України), а також з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 218 ГК України і частини першої статті 617 ЦК України у випадку порушення зобов'язання, виконання якого виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від цивільного обов'язку або його виконання.

Отже, доводи скаржника не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів, дослідження додаткових доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2015 зі справи № 908/602/15-г змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2015 у такій редакції:

"Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/ шасі WMAH23ZZZ3M373629 впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили".

В решті рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2015 зі справи № 908/602/15-г залишити без змін.

Суддя В.Селіваненко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Харченко