Постанова ВГСУ від 27.10.2015 року у справі №904/3761/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 904/3761/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Агро-Союз"на постанову від 03.08.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/3761/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"доПриватного акціонерного товариства "Агро-Союз"простягнення 25 425 563,57 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаКовальов В.М. (дов. від 28.01.2015 № 36);відповідачаНіорадзе О.М. (дов. від 19.03.2015 № б/н);Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 26.10.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Волік І.М. (доповідач), судді - Дунаєвська Н.Г., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (надалі - ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК") звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (надалі - ПрАТ "Агро-Союз") про стягнення заборгованості у розмірі 25 425 563,57 грн. по Кредитному договору № 4/13/к від 23.04.2013.

Заперечуючи проти позову відповідач - ПрАТ "Агро-Союз" звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про визнання недійсним Кредитного договору № 4/13/к від 23.04.2013, укладеного між сторонами.

Крім цього, відповідачем - ПрАТ "Агро-Союз" заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної із нею справи №910/16675/15, в якій вирішується питання щодо пролонгації дії спірного Кредитного договору та в якій буде встановлено наявність чи відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 (суддя Рудовська І.А.) зупинено провадження у справі № 904/3761/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/16675/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" про зобов'язання внести зміни до кредитного договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (колегія суддів: Іванов О.Г. - головуючий, судді - Величко Н.Л., Березкіна О.В.), апеляційну скаргу ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" задоволено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 у справі № 904/3761/15 - скасовано; матеріали справи направлено для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - ПрАТ "Агро-Союз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 скасувати, і залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не враховано, що розглядаючи дану справу по суті суд буде позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи щодо настання строку поверення кредиту, тому спочатку необхідно вирішити спір у справі № 910/16675/158, і тільки після цього розглядати дану справу.

Позивач - ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд, зупиняючи провадження у справі, з посиланням на частину 1 ст. 79 ГПК України, виходив з того, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів за Кредитним договором № 1/12/к від 23.04.2013, у зв'язку з настанням строку повернення кредиту у повному обсязі. Разом з тим, відповідачем суду надано докази, що у господарській справі № 910/16675/15 розглядається питання щодо пролонгації строку повернення кредиту, з урахуванням чого місцевий господарський суд дійшов висновку, що розгляд даної справи про стягнення кредитної заборгованості є неможливим до вирішення спору у справі № 910/16675/15 про зобов'язання внести зміни до кредитного договору.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з того, що за умовами Кредитного договору № 1/12/к від 23.04.2013 відповідачеві були надані кредитні кошти, які останній не повернув у встановлені договором строки та не сплачував проценти згідно умов договору, що стало підставою для звернення Банку з позовом до суду про стягнення 25 425 563,57 грн. з яких: 21 500 000,00 грн. - простроченої заборгованості щодо повернення кредиту; 1 232 733,98 грн. - простроченої заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом; 429 410,96 грн. - поточної заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом; 2 150 589,04 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту; 112 829,59 грн. - пені, нарахованої за несплату процентів, у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного між сторонами Кредитного договору.

Предметом позову у справі № 910/16675/15 є матеріально-правова вимога про зобов'язання внести зміни до кредитного договору, а саме: виключити пункти 3.11., 3.12., в яких мова йде про право Банку здійснювати договірне списання коштів з рахунків Позичальника в погашення заборгованості за кредитним договором в разі виникнення в Позичальника простроченої заборгованості; та змінити пункт 1.3.2. - перенести кінцеву дату повернення кредиту на 22.02.2016.

Отже, виходячи з предмету позову у справі № 910/16675/15, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутність у кредитному договорі умов про договірне списання, жодним чином не впливає на обсяг зобов'язань Позичальника щодо виконання суттєвих умов договору - своєчасно повертати кредит та сплачувати проценти, і тим більше не скасовує відповідальності за порушення цих умов. Зміна кінцевої дати повернення кредиту не впливає на право Банку вимогати дострокового повернення кредиту у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору.

Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Тобто господарський суд в ухвалі повинен обґрунтувати в чому саме полягає неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи.

В абзаці 2 підпункту 3.16. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Абзацом 3 підпункту 3.16. пункту 3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Разом з тим, місцевий господарський суд не врахував наведеного та не обгрунтував, які обставини справи не можливо встановити під час розгляду даної справи та як внесені зміни до кредитного договору можуть суттєво вплинути на вирішення спору у даній справі.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу про зупинення провадження винесено з порушенням частини 1 ст. 79 ГПК України.

Зі змістом наведеної норми кореспондує пункт 3 частини 2 ст. 86 ГПК України, який передбачає, що ухвала господарського суду має містити, в числі іншого, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Виходячи із змісту зазначених правових норм, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Разом з тим, ухвала місцевого суду не містять будь-яких посилань на те, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду господарської справи № 910/16675/15, унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги; не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при розгляді цієї справи.

За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що, задовольняючи клопотання відповідача про зупинення провадження по даній справі, господарський суд першої інстанції не обґрунтував неможливість розгляду даної справи по суті до вирішення іншої справи та необхідність зупинення розгляду даної справи до господарської справи № 904/3761/15, що суперечить приписам частини 1 ст. 79, пункту 3 частини 2 ст. 86 ГПК України.

Отже, ухвала місцевого господарського суду винесена з порушенням вимог частини 1 ст. 79, пункту 3 частини 2 ст. 86 ГПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -