ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 5021/1365/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ПАТ "Укргазбанк" - Михна А.О. (дов. від 24.12.2014),

ліквідатора Удовенка Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління

Державної фіскальної служби у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2015

та ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015

у справі №5021/1365/2011 господарського суду Сумської області

за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку

"Укргазбанк" в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альрамі"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.06.2015 (суддя Костенко Л.А.) у задоволенні заяви №9916/9/18-19-10 від 23.02.2015 кредитора - ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області до боржника - ТОВ "Альрамі" в сумі 67852,92 грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі ДПІ у м. Сумах) просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 02.06.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 02.07.2015, прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги ДПІ у м. Сумах до боржника у сумі 67852,92 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Альрамі" порушено ухвалою господарського суду Сумської області від 20.06.2011 відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Сумської області від 13.12.2011 ТОВ "Альрамі" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гайдукова С.П.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.10.2014 ліквідатором ТОВ "Альрамі" призначено арбітражного керуючого Удовенка Р.П.

ДПІ у м. Сумах звернулася до суду із заявою №9916/9/18-19-10 від 23.02.2015 про визнання і додаткове включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Альрамі" поточних вимог ДПІ у м. Сумах в сумі 67852,92 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Статтею ст. 23 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №5021/321/12 від 13.05.2014, № 14/025 від 27.05.2014, яка згідно зі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розрахунку суми податкового боргу ТОВ "Альрамі" кредитором заявлено вимоги по податковому боргу з: штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ в розмірі 6120,00 грн., який виник в період з 21.09.2012 по 02.12.2012; штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток - 2040,00 грн., який виник з 25.11.2012; орендної плати з юридичних осіб - 59692,92 грн., який виник в період з 30.08.2012 по 30.01.2013.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів, що заявлені ДПІ у м. Сумах про вимоги у розмірі 67852,92 грн. не є поточними, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом, в той час як з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 03.12.2012, нові грошові зобов'язання, в силу ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виникають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі про відмову ДПІ у м. Сумах у визнанні поточних грошових вимог до боржника відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 та ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015 по справі №5021/1365/2011 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.