ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 927/72/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Барицької Т.Л., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016у справі№ 927/72/16господарського судуЧернігівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут"простягнення 77 246 грн. 35 коп. за участю представника від позивача: Скуміна Л.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2016 касаційну скаргу ТОВ "Чернігівгаз збут" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Картере В.І., Мележик Н.І. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.09.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 26.09.2016 у зв`язку із звільненням з посади судді Мележик Н.І. та у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Картере В.І. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №927/72/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2016 касаційну скаргу у справі №927/72/16 прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Барицька Т.Л., Плюшко І.А. у відповідності із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Державний ощадний банк України в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Чернігівгаз збут" про стягнення 77246,35 грн. заборгованості з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Позов мотивовано тим, що відповідач свої зобов`язання за договором №318 від 01.07.2015 виконав неналежним чином, оплативши лише частково вартість наданих позивачем послуг за період з 01.11.2015 по 13.11.2015.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 (суддя Мацьор В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що 10.10.2015 набрав чинності Порядок, затверджений постановою КМУ №792 від 30.09.2015, за яким оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами здійснюється у розмірі, що не перевищує 0,3 % загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що починаючи з 10.10.2015 встановлений в Порядку розмір оплати послуг повинен враховуватись сторонами договору та становити не більше 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів, без внесення відповідних змін до договору.

Відповідачем виконано умови договору з урахуванням вимог п.9 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015, та сплачено позивачу послуги з розрахунково-касового обслуговування у розмірі 0,3 % від загальної суми платежів, перерахованих на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Позивач в порушення вимог законодавства нараховував відповідачу плату за послуги з розрахунково-касового обслуговування у встановленому в договорі розмірі 1 %.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (судді: Іоннікова І.А. - головуючий, Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що постанова Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" є лише підставою для внесення змін до договору.

Згідно законодавства зміна вартості послуги можлива лише за згодою сторін шляхом укладення між сторонами додаткової угоди до договору або за рішенням суду, якщо сторони не знайшли згоди.

Враховуючи, що зміни в договір №318 від 01.07.2015 щодо розміру плати за послуги з розрахунково-касового обслуговування внесено не було, позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі 1% від загальної суми платежів, перерахованих на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Оскільки відповідачем не виконано в повному обсязі обов`язку щодо сплати вартості наданих послуг за умовами договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 77246,35 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Чернігівгаз збут" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У скарзі зазначається, що при укладенні договору №318 від 01.07.2015 ПАТ "Державний ощадний банк України в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк" керувалося постановою КМУ №247 від 26.03.2008, яка була чинною на той момент. Проте, 10.10.2015 набула чинності нова постанова КМУ №792 від 30.09.2015, якою затверджено порядок розрахунків за спожитий природний газ.

Згідно ч.1 ст. 117 КУ постанови і розпорядження КМУ є обов`язковими до виконання.

При цьому, скаржник вказує, що надіслання відповідачем пропозиції щодо внесення змін до договору №318 є правом, а не обов`язком відповідача.

Скаржник вважає, що оскільки комісійну винагороду за надані банком послуги відповідач здійснив у розмірі, встановленому в постанові КМУ №792 від 30.09.2015, підстави для задоволення позову відсутні.

5. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ПАТ "Державний ощадний банк України в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк" у відзиві на касаційну скаргу вважає твердження скаржника необґрунтованими.

Позивач вказує, що умовами договору передбачено винагороду за надані банком послуги у розмірі 1 % від суми прийнятих платежів.

Згідно п.9.2 договору зміна та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони укладені в письмовій формі.

Також позивач зазначає, що додаткова угода між банком та клієнтом не укладалась, сторони не скористалися своїм правом внести зміни до договору в частині зміни вартості послуг.

Враховуючи, що встановлена постановою КМУ вартість послуг вважалась банком нерентабельною, центральний апарат банку, з метою недопущення спричинення установам Ощадбанку збитків за надані послуги з приймання платежів за спожитий природний газ від побутових споживачів, що надійшли на поточні рахунки газопостачальних підприємств із спеціальним режимом використання у жовтні-листопаді 2015 року, електронним повідомленням від 01.12.2015 №11/3-17/2465 звернув увагу регіональних управлінь на необхідність дотримання умов договорів, укладених з газопостачальними організаціями, при розрахунку вартості комісійної винагороди за надані послуги за жовтень-листопад 2015.

Застосування банком вартості послуг у розмірі, встановленому постановою, є наслідком порушення загальних принципів господарювання, оскільки така вартість послуг є нижче собівартості послуг, що надаються банком.

Банк листом від 22.10.2015 №01-11000 звернувся до Кабінету Міністрів України та просив внести зміни до зазначеної постанови в частині встановлення оплати послуг у розмірі, що не перевищує 1 % від загальної суми коштів.

На думку позивача, застосування до правовідносин, пов`язаних з виконання договору, регульованої державою ціни, затвердженої Кабінетом Міністрів України, можливе при будуванні сторонами нових договірних відносин або з моменту набуття чинності відповідним додатковим договором до діючих договорів.

Також позивач зазначає, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.03.2016 у справі про визнання недійсним пункту 3.1 договору №318 від 01.07.2015 припинено провадження, оскільки договір розірвано з 14.11.2015.

6. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01.07.2015 між ПАТ "Державний ощадний банк України в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Чернігівгаз збут" як клієнтом укладено договір №318.

Предметом даного договору є організація та здійснення установами банку міста Чернігова та Чернігівської області розрахунково-касового обслуговування в касах та інформаційно-платіжних терміналах самообслуговування (ІПТС) приймання платежів від фізичних осіб за спожитий природний газ та перерахування прийнятих коштів на рахунок клієнта із спеціальним режимом використання, відкритий в філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк".

Відповідно до п.1.2 договору плату за надані послуги з приймання платежів та перерахування коштів на користь клієнта сплачує клієнт у розмірі, визначеному в п.3.1 цього договору.

За п.3.1 договору клієнт здійснює оплату за послуги, надані установами банку з розрахунково-касового обслуговування, у розмірі 1% від загальної суми платежів, перерахованих на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним на підставі реєстру отриманих та перерахованих платежів між банком та клієнтом підписується акт виконаних послуг по отриманим банком платежам та перерахованим протягом місяця на користь клієнта на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Одночасно з актом виконаних послуг банк виставляє рахунок на суму вартості наданих послуг, який підлягає сплаті протягом 5 календарних днів з дати отримання рахунку.

Судами встановлено, що клієнт листом від 12.10.2015 надав банку для підписання додаткову угоду №2 до договору для приведення у відповідність оплати послуг наданих установами банку вимогам Постанови КМУ №792 від 30.09.2015 та повідомило позивача, що у разі незгоди на зміни, викладені у додатковій угоді, клієнт вимушений розірвати договір №318 від 01.07.2015 в односторонньому порядку.

Банк листом від 13.11.2015 №37/5934 повідомив відповідача про непідписання додаткової угоди №2 до договору, оскільки вона датована 30.09.2015, вступає в дію з 01.10.2015, а дата отримання банком пропозиції 13.10.2015. Також банк повідомив про припинення дії договору з 14.11.2015.

Судами встановлено, що договір №318 від 01.07.2015 є припиненим з 14.11.2015.

При цьому встановлено, що позивач в період з 01.11.2015 по 13.11.2015 виконував взяті на себе зобов`язання за договором, приймав платежі від фізичних осіб за спожитий природний газ та перераховував прийняті кошти на рахунок ТОВ "Чернігівгаз збут" в сумі 11035193,31 грн.

Відповідно до п.3.1 договору плата за послуги з розрахунково-касового обслуговування за листопад 2015 року склала 110 351, 93 грн.

Банк неодноразово надсилав клієнту акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за листопад 2015 року та виставляв рахунок №06 від 01.12.2015 на суму 110351,93 грн. Відповідач акт не підписав, рахунок не оплатив та залишив без відповіді претензію позивача від 17.12.2015.

7. Норми права, на які міститься посилання в судових актах

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30 вересня 2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено "Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ" (надалі - Порядок) та "Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ".

Дану постанову опубліковано у виданні "Урядовий кур'єр" №189 10.10.2015.

Відповідно до п.1 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці).

Згідно п.9 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв`язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

За ч.1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно п.5 ст.180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

За ч.5 ст.341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

8. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається із встановлених судами обставин, умовами укладеного між сторонами договору встановлено вартість наданих банком послуг у розмірі 1% від загальної суми платежів.

Постанова Кабінету Міністрів України є обов`язковою для виконання, а тому є підставою для внесення змін до договору.

При цьому, враховуючи положення ст.651 ЦК України та ст. 188 ГК України, зміна вартості послуг можлива лише за згодою сторін шляхом укладення між сторонами додаткової угоди до договору або за рішенням суду, у разі, якщо сторони не дійшли згоди.

Оскільки сторонами зміни в договір не вносилися ні за згодою сторін, ні за рішенням суду, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що сторони повинні дотримуватись умов договору, зокрема, п.3.1.

Встановивши, що відповідачем не виконано обов`язку щодо сплати вартості наданих послуг за договором в розмірі, визначеному в п.3.1 договору, апеляційний господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Чернігівгаз збут" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі №927/72/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Т. Барицька

І. Плюшко