ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 922/6678/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. за участю представників:позивача Цивін А.І. - довіреність від 09.08.2016 року відповідачаГуля В.С. - довіреність від 13.06.2016 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на постановувід 01.06.2016 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/6678/15 господарського суду Полтавської області за позовомПриватного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Прогрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" простягнення 2 126 767,88 грн.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 р. Приватне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Прогрес" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення 2 126 767,88 грн., з яких: 1 744 040,99 грн. основний борг за договором на закупівлю молока від 28.10.2011 р. № 173/11-М та 463 753,45 грн. - нарахованої на цей борг пені на підставі статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 225, 231, 258, 259 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2016 року було передано матеріали даної справи за підсудністю до господарського суду Полтавської області на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2016 року Приватне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Прогрес" подало до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову, в задоволенні якого було відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та не підтвердженістю доказами, про що було зазначено в судовому рішенні.

24.02.2016 року позивач надав на адресу господарського суду Полтавської області заяву про уточнення позовних вимог. У вказаній заяві позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 1 744 040,99 грн. та 382 726,89 грн. - пені, а також судовий збір у розмірі 31 901,52 грн., судовий збір 689,00 грн., оплата послуг адвоката - 6 000,00 грн. Суд першої інстанції прийняв вказану заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, задовольнив та залучив до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.03.2016 р. (суддя О.Т. Іваницький) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованість за Договором № 173/11-М від 28.10.2011 року в розмірі 1 744 040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн. та 3 000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" Харківський апеляційний господарський суд (судді: В.І. Потапенко, Н.В. Гребенюк, М.М. Слободін) переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.06.2016 р. вказане рішення скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованість за договором на закупівлю молока від 28.10.2011 р. № 173/11-М в розмірі 1 744 040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн. та 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовив та повернув Приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Прогрес" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1899,40 грн., сплачений за платіжним дорученням №160 від 25.12.2015 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що дійшовши правильного висновку по суті спору про часткове задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції в пункті 2 резолютивної частини рішення, в порушення статей 21, 49, пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України стягнув заборгованість в сумі 1744040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 26160,62 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. не з відповідача, а з особи, яка не є учасником процесу - ТОВ «Гадячсир».

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року та рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судами не було враховано приписи пункту 4.3 договору укладеного між позивачем та відповідачем, стосовно надання покупцеві повного пакету документів.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Прогрес" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та змінити постанову Харківського апеляційного господарського суду в частині стягнення витрат на послуги адвоката з 3000,00 грн. на 6000,00 грн.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Приватного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Прогрес" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 2 126 767,88 грн., з яких: 1 744 040,99 грн. основний борг за договором на закупівлю молока від 28.10.2011 р. № 173/11-М та 463 753,45 грн. - нарахованої на цей борг пені на підставі статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 225, 231, 258, 259 Господарського кодексу України.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 28 жовтня 2011 року між приватним підприємством "Агрофірма "Прогрес" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (Покупець) було укладено договір на закупівлю молока №173/11-М (том І арк. с. 25-26).

За умовами вказаного договору, Продавець зобов'язувався передавати у власність покупця молоко коров'яче термізоване, далі за текстом - молоко, а Покупець зобов'язався приймати й оплачувати молоко на умовах та в порядку, визначеному цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Ціна товару за Договором визначена протоколами погодження від 30 квітня 2015 року, протоколом з погодження ціни 09 жовтня 2015 року, протоколом з погодження ціни від 30 жовтня 2015 року (том І а.с. 30-32)

Пунктом 5.4. Договору (у редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.11р.) визначено, що Покупець здійснює оплату молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) календарного дня з дати отримання Товару за відповідною накладною.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу згідно з реєстром зданого молока, коров'ячого незбираного, на протязі 2015 року:

Січень 2015 року на суму - 435 187,20 грн.

Лютий 2015 року на суму - 405 091,20 грн.

Березень 2015 року на суму - 554 596,10 грн.

Квітень 2015 року на суму - 657 430,00 грн.

Травень 2015 року на суму - 803 438,40 грн. ,

Червень 2015 року на суму - 868 137,60 грн.

Липень 2015 року на суму - 907 704,00 грн.

Серпень 2015 року на суму -843 811,20 грн.

Вересень 2015 року на суму - 698 592,00 грн.

Жовтень 2015 року на суму - 515 370,00 грн.

Листопад 2015 року на суму - 467 740,00 грн.

Грудень 2015 року на суму -133515,20 грн.

Всього за 2015 рік - 7 284 612,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, здійснення позивачем відповідачу поставки товару на вищезазначену суму підтверджується в сукупності податковими накладними та квитанціями (том ІІ- том VIII).

Проте, відповідач в порушення умов Договору лише частково розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим його заборгованість за Договором становить 1 744 040,99 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі

обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис,прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності пункту 2.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого постановою Укоопспілки від 29.05.2000 року від 29 травня 2000 р. N 118 за погодженням з Держкомстатом України (далі Порядок №118), приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Разом з цим, згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 N 176, приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Як вже було зазначено вище, в пункті 4.5 Договору сторони передбачили, що не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, Покупцем, на підставі товарних накладних, на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3 -ПК (МС), в якій вказується кількість та вартість молочної сировини.

Таким чином, зі змісту вказаних норм та пункту 4.5 Договору випливає, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за своєю природою є первинними документами і їх виписка є неможливою без попереднього складання товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС), на підставі яких такі приймальні квитанції складаються.

При цьому слід зазначити, що накладна товарна за своєю природою - це первинний бухгалтерський документ, призначений для оформлення операцій по відпустці і прийому товарно-матеріальних цінностей.

Отже, як було встановлено судом апеляційної інстанції, факт виписки відповідачем приймальних квитанцій свідчить про інший факт - виписку накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) і вказаний різновид первинних документів підтверджує факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, приймальні квитанції виписувались повноважним працівником самого відповідача і стосовно цього працівника не було звернень про притягнення його до відповідальності за підробку документів (виписування приймальних квитанцій не на підставі даних спеціалізованих накладних за формою N 1-ТН (МС)) .

Крім того, під час здійснення судового провадження судами були визнані безпідставними доводи відповідача щодо зупинення оплати товару за Договором на підставі пункту 4.4. Договору до моменту надання позивачем документів, зазначених в пункті 4.3. Договору, оскільки відповідачем не було надано доказів як на підтвердження факту зупинення ним оплат і повідомлення про це позивача, як й доказів звернення до позивача з вимогами в порядку статті 666 Цивільного кодексу України щодо виконання встановленого частиною 2 статті 662 цього Кодексу обов'язку продавця з передачі разом з товаром його приналежностей та документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що отримання спірного товару підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами та визнається самим відповідачем.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 744 040,99 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як передбачено статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, 09.09.2015 р. між позивачем (замовник) та ОСОБА_6, які є фахівцями у галузі права адвокатом (виконавцем) було укладено угоду №09/01 про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1. вказаної угоди сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов'язок здійснювати представництво на стадії судового процесу в суді Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес", код 042581055, а клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Матеріали справи містять платіжні доручення №790 від 25.12.2015р. на суму 3 000,00 грн. та №65 від 16.02.2016р. на суму 3 000,00 грн. з підставою платежу за надання юридичної допомоги по договору №09/01 від 09.01.2015р. Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом відповідачу у зв'язку зі спором, який виник з позивачем.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи статті 33 Правил адвокатської етики, господарські суди дійшли вірного висновку, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн. по даній справі є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача в сумі 3 000,00 грн.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. у справі № 922/6678/15 господарського суду Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський