ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 915/394/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Данилової М.В., Бакуліної С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016у справі№ 915/394/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"простягнення інфляційних витрат в сумі 633 603,14 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Замкова М.О.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 у справі № 915/394/16 (суддя Корицька В.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" інфляційні витрати за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 в сумі 633 603,14 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 915/394/16 (головуючий суддя - Діброва Г.І., судді - Лисенко В.А., Ярош А.І.) зупинено провадження у справі № 915/394/16 до набрання чинності рішеннями суду у справах № 915/229/16, № 915/206/16.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 915/394/16, а справу передати до Одеського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення місцевого суду від 01.06.2016.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2016 відповідачем було подано до Вищого господарського суду заперечення на касаційну скаргу в яких ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" просило відмовити ТОВ "Зоря-Сервіс" в задоволенні касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 915/394/16 в повному обсязі.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із звільненням ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України згідно з постановою Верховної ради України від 22.09.2016 справу № 26/368 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Данилова М.В., Бакуліна С.В.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 у справі № 915/394/16 (суддя Корицька В.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" інфляційні витрати за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 в сумі 633 603,14 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 у справі № 915/394/16 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ "Зоря-Сервіс" у задоволенні позовних вимог.

27.07.2016 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача було подано клопотання про зупинення розгляду справи № 915/394/16 до завершення нового розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 915/229/16 за позовом ТОВ "Зоря-Сервіс" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про стягнення з останнього на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" 1 400 000 грн частини заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004, затвердженою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі №8/167, у зв'язку несвоєчасною сплатою якої нараховані інфляційні втрати, стягнення яких є предметом спору в даній справі.

Задовольняючи вказане клопотання та зупиняючи провадження у справі № 915/394/16, апеляційний господарський суд зазначив, що крім постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2016 у справі № 915/229/16, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду та на яку посилався відповідач в клопотанні про зупинення провадження, постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2016 у справі № 915/206/16 за позовом ТОВ "Зоря-Сервіс" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про спонукання останнього до виконання мирової угоди від 28.07.2004 на стадії виконання шляхом стягнення грошових коштів в загальній сумі 1 000 000 грн також було скасовано судові рішення попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суд. При цьому, предметом розгляду у даній справі є стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке було встановлено рішеннями господарських судів, в тому числі і у справах № 915/229/16 і № 915/206/16. Враховуючи, що інфляційні нарахування прямо залежать від суми основного грошового зобов'язання, розгляд апеляційної скарги у справі № 915/394/16 є неможливим до розгляду справ № 915/229/16 та № 915/206/16 у Господарському суді Миколаївської області, оскільки встановлення факту наявності підстав для стягнення боргу за мировою угодою, зокрема в розмірі 1 400 000 грн і 100 000 грн, за яким в тому числі нараховані інфляційні втрати у даному позові, має суттєве значення для правильного вирішення спору у справі № 915/394/16.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарського суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з ст. 3 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 у справі № 915/229/16 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 915/229/16, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2016 у справі № 915/206/16 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 915/206/16 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2016, а справу скеровано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Предметом розгляду у вказаних справах є стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" частин заборгованості (1 400 000 грн і 100 000 грн) за мировою угодою від 28.07.2004, затвердженою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі № 8/167.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які виникли у зв'язку з невиконанням останнім свого зобов'язання передбаченого мировою угодою від 28.07.2004, зокрема в частині сплати сум, стягнення яких є предметом розгляду у справах № 915/229/16 і № 915/206/16.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Тобто інфляційні втрати - це збільшення суми основного боргу в період прострочення виконання боржником його грошового зобов'язання викликане девальвацією грошової одиниці України протягом певного місяця.

Таким чином, інфляційні нарахування прямо залежать від суми основного грошового зобов'язання і встановлення наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача частини заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004, затвердженою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі № 8/167, в тому числі на яку позивачем нараховано інфляційні втрати, безпосередньо впливає на обгрунтованість розміру останніх.

Отже, висновки господарського суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду даної справи до розгляду справ № 915/229/16, № 915/206/16 у Господарському суді Миколаївської області, а отже про наявність передбачених ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі, з урахуванням того, що встановлення факту наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача частини боргу за мировою угодою від 28.07.2004 в розмірі 1 400 000 грн і 100 000 грн, в тому числі за яким нараховані інфляційні втрати у даному позові, має суттєве значення для правильного вирішення спору у справі № 915/394/16, є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що інфляційні втрати, стягнення яких є предметом розгляду в даній справі, були нараховані позивачем у зв'язку з невиконання відповідачем грошового зобов'язання, що встановлено ще постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 у справі № 8/167, а відтак у господарського суду апеляційної інстанції були відсутні підстави зупиняти провадження у даній справі до розгляду в Господарському суді Миколаївської області справ № 915/229/16, № 915/206/16, предметом яких є спонукання до виконання мирової угоди, а не стягнення первинної заборгованості, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на стадії виконання судового рішення позивачем та відповідачем було укладено мирову угоду від 28.07.2004, затверджену ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі № 8/167, якою сторони погодили погашення заборгованості боржником протягом семи років частинами відповідно до графіку, зазначеному в мировій угоді. У зв'язку з викладеним, державним виконавцем винесена постанова від 29.11.2004 про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, уклавши вказану мирову угоду, сторони змінили спосіб та порядок виконання судового рішення, зокрема узгодивши розстрочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, на підставі чого було припинено примусове виконання рішення суду.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, нарахування інфляційних втрат, стягнення яких є предметом спору у даній справі, позивачем здійснено на частину боргу за мировою угодою від 28.07.2004, що виник у зв'язку з невиконанням відповідачем вказаної мирової угоди.

Посилання скаржника на те, що на момент прийняття рішення місцевим господарським судом у цій справі не були винесені постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2016 у справі № 915/229/16 та від 28.07.2016 у справі № 915/206/16, а відтак господарський суд апеляційної інстанції не повинен був брати до уваги вказані постанови, також є необгрунтованими, оскільки відповідно до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 915/394/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 915/394/16 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 915/394/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.В. Данилова

С.В. Бакуліна