ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 911/4107/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.07.2016у справі№ 911/4107/14Господарського судуКиївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до- Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" - фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 простягнення 35573,56 грн.за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачівне з'явилися

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" звернулось з позовом до господарського суду про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та фізичної особи підприємця ОСОБА_4 1000 грн заборгованості, адвокатських витрат та судового збору, а також стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 34573,56 грн заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2 та ТК170511/3 від 17.05.2011 відповідно до угоди № 01-04/14-1 та № 01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язанні від 01.04.2014. Позивач, як новий кредитор, керуючись статтями 512, 514, 525, 533, 536, 554, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 202 Господарського кодексу України, обґрунтував вимоги передбаченим договорами порядком виконання зобов'язання у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару.

Відповідач не виклав у суді першої інстанції власної позиції щодо позовних вимог, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2014 (суддя Антонова В.М.) позов задоволено повністю; солідарно стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" на користь позивача 1000 грн заборгованості, 3000 грн адвокатських витрат та 1827 грн судового збору; стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь позивача 34573, 56 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (судді Баранець О.М.- головуючий, Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій фізична особа підприємець ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, а саме: суди, в порушення вимог статті 129 Конституції України, статті 6 Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод, статей 64, 87 Господарського процесуального кодексу України прийняли рішення не повідомивши належним чином відповідача, чим позбавили його можливості реалізувати свої процесуальні права; суд апеляційної інстанції безпідставно та без належного мотивування відмовив у задоволені клопотання про призначення експертизи, в порушення вимог статей 4-3, 42 Господарського процесуального кодексу України порушив принцип процесуальної рівності та змагальності сторін, прийнявши доводи лише однієї з сторін, на користь якої прийнято рішення; скаржник навів практику Європейського суду з прав людини у спорах про порушення гарантованого процесуального принципу змагальності сторін.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, посилаючись на законність судових рішень та на правові позиції Верховного Суду України у відповідних спірних правовідносинах.

Учасники справи не скористалися процесуальним правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 17.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" (постачальник) та фізична особа підприємець ОСОБА_4 (покупець) уклали договори поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2, № ТК170511/3, згідно з пунктами 1.1. яких у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користуванням товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Відповідно до пунктів 2.1 договорів найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату укладення договору.

Згідно з пунктами 2.3 договорів вартість договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користуванням товарним кредитом. Пунктами 6.1. 6.2 договорів зазначено, що покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях; оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

У відповідності до пунктів 6.3 договорів всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника.

За підпунктами 7.1.1 пунктів 7.1 договорів покупець зобов'язується оплатити товар та сплатити проценти за користування товарним кредитом у порядку, згідно з договором, та у строки та в розмірах, згідно із Специфікаціями.

Згідно з пунктами 9.1 розділів 9 договорів дані договори набувають чинності з моменту підписання та діють протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним.

У специфікації № 1 від 17.05.2011 до договору № ТК170511/2 зазначено перелік товару, що поставляється покупцю, ціна всього товару становить 20850,00 грн; відповідно до специфікації № 1 від 17.05.2011 до договору № ТК170511/3 ціна всього товару становить 34485,95 грн

Пунктом 3 специфікації № 1 від 17.05.2011 до договору № ТК170511/2 зазначено, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі та в такі строки: перший платіж у сумі 7297,50 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 20.05.2011; другий платіж у сумі 13552,50 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 01.10.2011. Також пунктом 3 специфікації № 1 від 17.05.2011 до договору № ТК170511/3 зазначено, що товар оплачується покупцем в порядку вказаному в договорі та в такі строки: перший платіж у сумі 12070,08 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 20.05.2011; другий платіж у сумі 22415,87 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 01.10.2011.

Суди встановили, що на виконання умов договору № ТК170511/2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 товар на суму 20850,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № А-00004138 від 23.05.2011, а на виконання умов договору № ТК170511/3 - поставило товар на суму 34486,66 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № А-00004139 від 25.05.2011, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару, натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар відповідно до договорів № ТК170511/2 та № ТК170511/3 не виконав.

Суди встановили, що заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" за договорами поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2 та № ТК170511/3 від 17.05.2011 становила 55336,66 грн; відповідні обставини підтверджуються також рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2014 у справі № 911/1480/14.

01.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" уклали угоду № 01-04/14-1 та угоду № 01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ") відступає Новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"") право вимоги виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці, 3%-річних, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, набутих Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2 від 17.05.2011 та № ТК170511/3 від 17.05.2011, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 від 17.05.2011 та №ТК170511/3 від 17.05.2011.

Відповідно до умов Угод, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці, 3% річних, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 від 17.05.2011 та №ТК170511/3 від 17.05.2011 (пункт 1.2. угоди). На виконання умов даної угоди (пункт 4.1.), Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" передало Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання цього зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.3. Угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" направило повідомлення від 01.04.2014 про зміну кредитора у зобов'язанні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

07.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"" (кредитор за договором) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (поручитель за договором) з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодами № 01-04/14-1 та № 01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язані уклали Договір поруки № 07-04-2014-29, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 щодо виконання грошового зобов'язання про сплату розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки та угоди, передбачених статтею 2 цього Договору (надалі іменується "основний договір") - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду № 01-04/14-1 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України) від 01.04.2014, укладену згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/3 від 17.05.2011, та Угоду № 01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України) від 01.04.2014, укладену згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2 від 17.05.2011. У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки; та відповідно до пункту 3.1. відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у сумі 1000,00 грн. Пунктом 4.1. виначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Суди встановили, що підставою для звернення з позовом стало неналежне виконання боржником зобов'язань у встановлений строк за договорами поставки на умовах товарного кредиту, у зв'язку з чим позивач, як новий кредитор у зобов'язаннях, нарахував суму заборгованості, яка складається з індексації товару, дооцінки вартості товару та курсової різниці, всього 35573,56 грн.

Господарський суд, задовольняючи позов, визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення передбаченої умовами договорів суми індексації, вказавши про відсутність доказу оплати основної заборгованості та про особливість формування ціни договору на момент фактичної сплати за поставлений товар.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказав, що у специфікаціях до договору поставки на умовах товарного кредиту сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за договорами має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а умови договору визначені на розсуд сторін і погодженні ними; також суд відхилив клопотання скаржника про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Судова колегія зазначає, що цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського кодексу України, та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частина друга статті 524 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно -правовим актом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця частина перша статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно з частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди визнали позовні вимоги нового кредитора у зобов'язанні обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, при цьому суди встановили, що сторони договору визначили особливості формування ціни договору, а саме, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долару США на день такої оплати. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К1/К2) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату укладення договору.

Суди встановили, що договір про уступку права вимоги укладено за наявної заборгованості відповідача з оплати вартості товару, яку відповідач не сплатив також станом на день подання позову; відповідні обставини скаржник не заперечив та не спростував.

При цьому в матеріалах справи (т.1, а.с.115) містяться докази повернення без вручення поштового відправлення, яким відповідачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 направлялась копія ухвали про відкладення розгляду даної справи та відомостями про дату, час та місце судового засідання; відтак, місцевий господарський суд належно виконав вимоги процесуального законодавства щодо повідомлення сторони про судове засідання та відкладав судове засідання у зв'язку з первісною неявкою сторони. Суд апеляційної інстанції відновив заявнику пропущений строк апеляційного оскарження, розглянув та мотивовано відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, враховуючи наявні матеріали та обставини справи; мотивовано відхилив доводи апеляційної скарги, навівши відповідну аргументацію в постанові.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій порушили принцип рівності сторін у судовому процесі, не надали скаржнику можливості належно реалізувати свої процесуальні права є неспроможними та спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 911/4107/14 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова