Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №911/1171/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 911/1171/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.07.2016у справі№ 911/1171/16Господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської областіпростягнення 111117,73 грн.за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачаДунаєвський І.В. - предст. дов. від 09.11.2015

ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" пені у розмірі 40710,57 грн, 64336,81 грн інфляційних, 6070,35 грн 3 % річних (загальна сума до стягнення - 111117,73 грн), нарахованих за невиконання умов договору щодо оплати отриманого природного газу. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу у зв'язку з чим на підставі умов договору та статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України підлягає стягненню сума штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши на відсутність підстав для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошових зобов'язань при укладенні договору про організацію взаєморозрахунків, чим сторони змінюють порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, покликався на відповідну правову позицію Верховного Суду України щодо подібних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2016 (суддя Грєхов А.С.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 17856,27 грн пені, 29228,61 грн інфляційних втрат, 1861,84 грн 3% річних та судовий збір; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 (судді: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Мартюк А.І.) рішення господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог; у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимогам статей 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України суд дійшов хибного висновку про те, що підписання договору про організацію взаєморозрахунків звільняє сторони від відповідальності за наслідки неналежного виконання договірних зобов'язань, неправильно застосували практику Верховного Суду України; судом апеляційної інстанції не враховано, що при здійсненні нарахувань пені, річних та інфляційних позивачем враховувалися розрахунки поза межами договору про проведення взаєморозрахунків та не враховано, що сплата суми за таким договором не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була сплачена не з коштів виділених державною субвенцій.

Відповідач не надіслав відзиву на касаційну скаргу, натомість усно у судовому засіданні, доводи касаційної скарги відхилив.

Позивач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.11.2013 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Комунальне підприємство "Благоустрій Крюківщини" (далі - покупець, відповідач) уклали договір купівлі-продажу природного газу № 1151/14-ТЕ-17, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності); 30.04.2014 додатковою угодою № 2 до договору пункт 1.2 договору було викладено в такій редакції: "газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 268,00 тис. куб. м з розподілом щомісячної поставки у межах відповідних кварталів. Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 5.2 Договору встановлена ціна за 1000 куб. м. природного газу у розмірі 1118,974 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1118,974 грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. 31.01.2014 додатковою угодою № 1 до договору пункт 5.2 договору було викладено в такій редакції: "ціна за 1000 куб. м. природного газу у розмірі 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.".

Положеннями пункту 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 11 договору, він набуває чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суд також встановив, що на виконання умов укладеного договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 271,313 тис. куб. м. на загальну суму 355202,97 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 30.11.2014 та від 31.12.2014.

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого в період з січня по грудень 2014 року газу виконав, проте, із порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договору.

Суд також з'ясував, що 14.10.2014 позивач, відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Департамент фінансів Київської облдержадміністрації, Управління фінансів Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Києво-Святошинська районна державна адміністрація, уклали Договір про організацію взаєморозрахунків № 771/30 (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30. Пунктами 3-9 Договору про організацію взаєморозрахунків № 771/30 передбачено, що казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області у сумі 233993,31 грн. на підставі рішення Мінфіну. Далі кошти перераховуються через Департамент фінансів Київської облдержадміністрації, Управління фінансів Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Києво-Святошинську районну державну адміністрацію, відповідача, який, в свою чергу, перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 233993,31 грн., у тому числі 38998,89 грн ПДВ, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 29.11.2013 № 1151/14-ТЕ-17 за 2014 рік. Позивач перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

За змістом підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків № 771/30 з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, та згідно з пунктом 16 Договору після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання Договору про організацію взаєморозрахунків № 771/30 відповідач платіжним дорученням № 200 від 28.10.2014 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасив основний борг перед позивачем на суму 233993,31 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 40710,57 грн пені, 6070,35 грн 3 % річних та 64336,81 грн інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спожитий природний газ у січні-грудні 2014 року за період з 15.02.2014 по 18.12.2015 відповідно до поданого ним розрахунку.

Відмовляючи у позові в частині стягнення пені, річних та інфляційних за прострочення платежів за січень-квітень 2014 року, місцевий господарський суд виходив з того, що, уклавши договір № 771/30 від 14.10.2014, сторони організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, отриманий у 2014 році за договором купівлі-продажу природного газу № 1151/14-ТЕ-17 від 29.11.2013, змінивши порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу; відтак, для застосування наслідків, передбачених договором та чинним законодавством щодо заборгованості за цей період, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків від 14.10.2014.

Разом з цим, місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за листопад та грудень 2014 року, здійснивши відповідний перерахунок заявлених до стягнення сум відповідно до приписів чинного законодавства.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позовних вимог повністю, вказавши, що для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору; крім того, відповідно до змісту договору (підпункт 2 пункту 11) сторони узгодили, що зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунку дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Судова колегія зазначає, що, за змістом статті 105 Господарського процесуального кодексу України, у постанові апеляційної інстанції, прийнятій за наслідками розгляду апеляційної скарги, повинні бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

За частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін. Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; за частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, зокрема, оплати товару. Відтак, прийнявши обумовлений договором товар, відповідач набув обов'язку оплатити його вартість в строки, визначені договором.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у випадку чого настають правові наслідки, передбачені законом або договором; частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 "Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", що визначає механізм надання таких субвенцій (у редакції, яка діяла на момент укладення договору про організацію взаєморозрахунків № 771/30 від 14.10.2014) субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14 - 17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася (компенсації, що розрахована) на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена (не відшкодована) на дату складення довідки про суму заборгованості (розрахунку компенсації); підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з встановлених ним тих обставин справи, що сторони спору врегулювали укладеним ними Договором про організацію взаєморозрахунків № 771/30 (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 14.10.2014 здійснення взаєморозрахунків за платежами за спожитий газ за січень-квітень 2014 року, відмовивши, відповідно, у застосуванні відповідальності за прострочення цих платежів.

Водночас, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині сум пені, інфляції та річних, нарахованих позивачем за прострочення платежів за газ, спожитий у листопаді та грудні 2014 року, виходячи з умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу та приписів Цивільного кодексу України; скасовуючи рішення місцевого господарського суду в цій частині, суд апеляційної інстанції не навів жодних доводів, з яких він не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо предмету Договору про організацію взаєморозрахунків № 771/30 від 14.10.2014, не встановив обставин, відповідно до яких цей договір застосовується до взаєморозрахунків за листопад та грудень 2014 року, не відхилив мотивовано відповідні докази та розрахунок позивача, чим порушив приписи статей 104, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний суд всупереч статтям 43, 99, 101, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, не виклав мотиви, з яких він не погоджується з висновками місцевого господарського суду, у зв'язку з чим його висновки не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення процесуального законодавства, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та з огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України