Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №910/9349/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/9349/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.(доповідач),суддів :Дроботової Т.Б., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.2016у справі№ 910/9349/13господарського суду міста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"проспонукання укласти договір реструктуризації заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Мицько Р.М. (довіреність № 135/16 від 01.02.2016) Громніцький Ю.П. (довіреність № 14-132 від 13.05.2014)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Стасюк С.В.) від 19.05.2015 у справі № 910/9349/13 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді - Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) від 11.02.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/9349/13 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; визнано укладеним договір між Дочірньою компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за Договором №06/09-11 від 23.01.2009 в сумі 1 288 762 624,32 грн на умовах, викладених в проекті договору Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 147,00 грн судового збору за подання до суду позовної заяви та 573,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.174, 179, 181, 187, 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.4-2, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач - ДК "Газ України") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (відповідач) про спонукання укласти договір реструктуризації заборгованості на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011

Судами встановлено таке.

23.01.2009 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) було укладено Договір поставки природного газу №06/09-11 (далі, Договір), за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2009 році імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для подальшої реалізації промисловим споживачам та для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі газорозподільних підприємств, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Станом на 30.04.2012 заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору складала 1 288 762624,32 грн,

04.06.2011 набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011.

На виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" листом №31/15-3563 від 28.05.2012 позивачем направлено на адресу відповідача підписані з боку позивача проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано.

В подальшому, листом №31/26-4037 від 26.06.2012 позивач повторно направляв на адресу відповідача проекти договору про реструктуризацію заборгованості, проте відповіді від відповідача позивачем також отримано не було.

Позивач вважає, що відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, чим порушив право позивача на реструктуризацію заборгованості, передбачене Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Відмовляючи в задоволенні позову, Господарський суд міста Києва зазначив, що Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" діяв до 30.06.2012, вказаний строк є присічним, поновленню не підлягає, в той час як позивач звернувся до суду з позовом лише у травні 2013 року, тобто з пропуском вказаного строку.

Апеляційний господарський суд, з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та правомірно виходив із такого: - обов'язковість укладення договору на реструктуризацію заборгованості за спожитий газ передбачена спеціальним Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", яким надано окремим, визначеним цим Законом суб'єктам, можливість реструктуризувати заборгованість за спожитий природний газ та електричну енергію, що утворилася за визначений період; - така можливість може бути реалізована у вигляді двостороннього зобов'язання в межах договірних правовідносин, що з урахуванням приписів статті 181 ГК України, статей 641-644, 646 ЦК України потребує відповіді контрагента для визначення підстав відмови у прийнятті пропозиції. З урахуванням наведених висновків, апеляційний господарський суд, встановивши, що відповідач не вчинив дій, передбачених законодавством, спрямованих на повідомлення позивача про результати розгляду його пропозицій, не повідомив позивача про підстави відмови від укладення спірного договору реструктуризації, не направив позивачу протокол розбіжностей, що призвело до порушення права позивача на укладення договору реструктуризації, передбаченого Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, визнавши укладеним спірний договір на умовах, викладених в проекті договору Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо безпідставності відмови в позові місцевим господарським судом з підстав втрати чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на момент звернення позивача до суду з цим позовом, оскільки цей Закон є матеріальним, а не процедурним/процесуальним, а тому наслідком втрати ним чинності є неможливість подальшого набуття прав за ним, зокрема, на звернення позивача до відповідача з проектами відповідних угод після 30.06.2012, а не припинення прав, набутих у спосіб та у визначений ним строк, або прав, які могли б набуватись особою в разі належного виконання кореспондуючих обов'язків її контрагентом; в протилежному випадку, тобто, в разі порушення таких прав, вони підлягають судовому захистові.

Разом з тим, постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам законодавства, з огляду на таке.

За приписами ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору (ч.3 ст.84 ГПК України).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким; резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Зазначивши в резолютивній частині постанови про задоволення позову, апеляційний господарський суд визнав укладеним договір між Дочірньою компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за Договором №06/09-11 від 23.01.2009 в сумі 1 288 762 624,32 грн на умовах, викладених в проекті договору Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Тобто зміст постанови суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним правовим положенням, оскільки її резолютивна частина всупереч ч.3 ст.84 ГПК України не містить умов договору, який судом визнано укладеним.

Переглядаючи справу в порядку касації, судова колегія не має підстав для застосування повноважень, передбачених п.5 ст.1119 ГПК України, оскільки з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, не має права досліджувати обставини справи та встановити, який саме проект договору надсилався позивачем відповідачеві і які умови ним визначені. Дослідження умов спірного договору, в зв'язку з прийняттям рішення про задоволення позову, мало б бути здійснено судом апеляційної інстанцій, до повноважень якого належить право оцінки доказів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-