ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/27064/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Демидової А.М., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі№ 910/27064/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" провизнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Лицюк І.В., дов. б/н від 12.05.2016

- відповідача: Таболін О.С., дов. б/н від 18.07.2016

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання застави за договором застави №19/Т.24.06.08/З від 29.08.2008 року такою, що припинена у зв'язку з повним виконанням зобов'язання за кредитним договором №19/Т.24.06.08/К від 29.08.2008 року та про зобов'язання відповідача зняти обтяження з майна, що передано в заставу за договором застави №19/Т.24.06.08/З від 29.08.2008 року в якості забезпечення виконання умов кредитного договору №19/Т.24.06.08/К від 29.08.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2016 у справі № 910/27064/15 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (у складі головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Гончарова С.А., Тищенка О.В.), у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "АДВІСМАШ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ст.ст. 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 910/27064/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що ним виконане рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.2014 та повністю погашена заборгованість за кредитним договором, а отже банком безпідставно нараховано позивачу відсотки, комісію та штрафні санкції за період виконання рішення суду, тому банк безпідставно відмовляється зняти обтяження із заставного майна.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 05.09.2016, що призначений відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3769 від 05.09.2016, проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 910/27064/15 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Демидова А.М., Кролевець О.А.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29.08.2008 між ТОВ Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" (позичальник) та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", (банк) було укладено кредитний договір №19/Т.24.06.08/К (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк надав у користування позичальнику 76 000,00 доларів США під 13% річних із кінцевим терміном погашення 28.08.2013 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору №19/Т.24.06.08/К від 29.08.2008 року між ТОВ Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" (заставодавець) та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", (банк) 29.08.2008 року було укладено договір застави №19/Т.24.06.08/З (надалі - договір застави), за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання заставодавець передав в заставу заставодержателю належне заставодавцю на праві власності рухоме майно, а саме: транспортний засіб Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, тип - легковий універсал, номер кузова - НОМЕР_1, колір - чорний, об'єм двигуна -3597, державний номер - НОМЕР_2 вартістю 433 225,00 грн.

Положеннями п. 1 договору застави передбачено, що заставою забезпечується належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з укладеного між заставодержателем і заставодавцем кредитного договору №19/Т.24.06.08/К від 29.08.2008 року, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього та будуть його невід'ємною частиною, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов (разом далі - кредитний договір), у тому числі щодо:

- повернення заставодавцем кредиту у сумі 76 000,00 доларів США у строк до 28.08.2013 року включно або в інші строки, встановлені кредитним договором (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань);

- сплати процентів за користування кредитом в розмірі, в порядку та строки, визначені відповідно до кредитного договору;

- сплати неустойок (пені та штрафів) у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором;

- виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), а також щодо відшкодування заставодавцем будь-яких витрат та збитків заставодержателя, пов'язаних з неналежним виконанням заставодавцем умов кредитного договору та/або цього договору, а також витрат заставодержателя, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави за цим договором, у тому числі витрат на утримання і збереження предмета застави.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 у справі № 924/734/14 позов ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" про стягнення заборгованості у розмірі 194 222,00 грн задоволено, стягнуто з ТОВ Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором 19/Т.24.06.08/К від 29.08.2008 року у розмірі 194 222,00 грн та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 888,44 грн.

21.08.2014 року Господарським судом Хмельницької області на виконання вищевказаного рішення суду видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2014 року у справі №924/734/14 розстрочено виконання рішення суду від 06.08.2014 року та було затверджено графік погашення заборгованості, яка залишилась непогашеною боржником у розмірі 149 704,44 грн.

20.10.2015 року Першим міським відділом державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу № 924/734/14 від 21.08.2014 року у зв'язку з погашенням боргу.

03.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом про зняття обтяження із заставленого майна за Договором застави №19/Т.24.06.08/З від 29.08.2008 року.

У відповідь відповідач повідомив позивача листом від 22.09.2015 року про відсутність правових підстав для припинення застави майна, оскільки станом на 22.09.2015 року у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за кредитним договором №19/Т.24.06.08/К від 29.08.2008 року в загальному розмірі 6 481,36 доларів США.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 вказаного Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Положеннями п. 3.2 Кредитного договору передбачено, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником шляхом безготівкового перерахування на рахунок, зазначений в п. 3.8. цього договору.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 кредитного договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту банку (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору, проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно з 01 по 05 числа кожного місяця: проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту.

За користування кредитними коштами позичальник сплачує банку плату у вигляді процентів, яка становить 13% річних (п. 1.4. Кредитного договору).

У відповідності до п. 1.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кошти, отримані в межах загальної суми кредиту: по 28 серпня 2013 включно.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору при невиконанні зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом та/або по сплаті процентів та комісій у строки, встановлені кредитним договором, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки НБУ. Пеня нараховується за кожний день прострочення у валюті кредиту, сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день відповідної сплати. При цьому кількість днів року приймається рівною 360 (триста шістдесят) днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором наданого відповідачем та наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що сума заборгованості за кредитним договором, яка надходила від позивача направлялася банком на погашення заборгованості за простроченими процентами та прострочену заборгованість за кредитом. При цьому, дана заборгованість погашалася в валюті кредиту (доларах США) станом на день повернення коштів за офіційним курсом НБУ.

Окрім того, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що як вбачається з рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 у справі №924/734/14, сума заборгованості за кредитним договором розрахована станом на 14.05.2014 року, однак вищевказане рішення суду виконано лише 01.09.2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями наданими позивачем, та враховуючи що Кредитний договір був чинний на момент розгляду справи №924/734/14, відповідач продовжував нараховувати позивачу відсотки за користування кредитом та інші нарахування передбачені кредитним договором, тобто, сплата позивачем заборгованості за Кредитним договором станом на 14.05.2014 року з розстрочкою платежу, не звільняє позивача від обов'язку повного виконання умов Кредитного договору.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки зобов'язання за Кредитним договором не є припиненими, то і забезпечувальні зобов'язання тривають, а отже відсутні підстави для визнання застави за Договором застави №19/Т.24.06.08/З від 29.08.2008 року такою, що припинена та для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача зняти обтяження з майна, що передано в заставу.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 кредитного договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту банку (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).

Згідно з п. 5.1 кредитного договору при невиконанні зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом та/або по сплаті процентів та комісій у строки, встановлені кредитним договором, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки НБУ. Пеня нараховується за кожний день прострочення у валюті кредиту, сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день відповідної сплати. При цьому кількість днів року приймається рівною 360 (триста шістдесят) днів.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено строк користування кредитом - з моменту фактичної видачі кредиту відповідно до умов цього договору по 28 серпня 2013 включно.

Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (ч. 1 ст. 593 ЦК України).

Позивач, звертаючись з позовом, заперечує проти наявності в нього заборгованості за кредитним договором та вважає її повністю сплаченою у зв'язку з виконанням рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 у справі №924/734/14.

Відмовляючи у задоволенні позову судам необхідно було перевірити наданий відповідачем розрахунок заборгованості та встановити чи правомірно банком нараховано позивачу відсотки за користування кредитом та інші нарахування передбачені кредитним договором, а відтак, встановити наявність чи відсутність зобов'язань по кредитному договору.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції в порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не перевірили наданий банком розрахунок заборгованості нарахованої банком позивачу за кредитним договором, не з'ясували з чого складається дана заборгованість та чи відповідає таке нарахування нормам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 у справі № 910/27064/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.А. Кролевець