ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/1100/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Демидової А.М., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Чинбар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі№ 910/1100/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Чинбар" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Національний банк Українипро визнання зобов'язання припиненимв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Гарагуц В.С., дов. б/н від 25.07.2016

- відповідача: Шабанов С.В., дов. № 581/03 від 01.08.2016

- третя особа 1: не з'явилися

- третя особа 2: Бондаренко Н.О., дов. № 18-0009/59329 від 15.07.2016

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1100/16 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено повністю, визнано припиненим з 30.10.2015 зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Чинбар" перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" з повернення кредиту в розмірі 211 800 000,00 грн за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24.09.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/1100/16 (у складі головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів Коршун Н.М., Баранця О.М.) скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1100/16, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Чинбар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні обмеження, встановлені пунктом 8 вказаного закону, для здійснення зарахування зустрічних вимог, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1100/16.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Національний банк України надав письмові пояснення, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 05.09.2016, що призначений відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3768 від 05.09.2016, проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 910/1100/16 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Демидова А.М., Кролевець О.А.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.04.2007 Закрите акціонерне товариство "Чинбар" (клієнт) та Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (банк) уклали договір № 310 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - Договір № 310), за п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній і/або іноземній валюті (260030031000), в тому числі у банківських металах, бюджетний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

24.09.2009 Закрите акціонерне товариство "Чинбар" (позичальник) та Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (банк) уклали кредитний договір № 23-09-980-KL (далі - Кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику відкличну поновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 1500,000,00 грн на строк до 23.09.2012 зі сплатою 25 % річних за користування кредитом.

12.02.2010 банк і позичальник уклали додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до якої кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 211800000,00 грн.

В подальшому позивач та відповідач уклали ряд додаткових угод до Кредитного договору. Термін користування кредитом було змінено до 30 березня 2015 року.

Відповідно до п. 3.1.4 Кредитного договору банк може скористатися своїм правом договірного списання з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній волюті, відкритих в банку, заборгованості по нарахованих процентах комісіях, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах, визначених цим договором, а також неустойки, передбачених даним договором.

В забезпечення кредитних зобов'язань позичальник на підставі іпотечного договору від 24.09.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстровано в реєстрі за № 1648, передав банку в іпотеку нежилі приміщення та нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21.

Також 12.02.2010 банк та позичальник (вкладник) уклали договір банківського вкладу № 02-02-2010 на суму 199 890 000,00 грн. За цим договором для обліку сум вкладу банк відкрив вкладнику рахунок № 26154735031000.

12.02.2010 банк (заставодержатель) та позичальник (вкладник/заставодавець) уклали договір застави № 23-09-980-KZ (далі - Договір застави), за яким заставодавець надає заставодержателю в заставу майнове право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 199 890 000,00 грн, які знаходяться на рахунку № 26154735031000 в АТ "Брокбізнесбанк" на підставі договору № 02-02-2010 від 12.02.2010, що укладений між банком та вкладником (далі - депозитний договір). Боржником по відношенню до заставодавця є АТ "Брокбізнесбанк" (далі - боржник), від якого заставодавець має право вимагати грошові кошти на умовах, передбачених депозитним договором.

За п. 3.2 Договору застави звернення стягнення на заставлене право здійснюється шляхом відступлення заставодержателю заставленого права. Сторони погоджуються, що укладення додаткових документів для підтвердження звернення стягнення на заставлене право та його реалізація, крім цього договору, не потрібно.

15.02.2010 ПАТ "Брокбізнесбанк" перерахувало на користь ПАТ Чинбар" кредитні кошти у розмірі 210 000 000,00 грн, з яких 199 890 000,00 грн у цей же день були перераховані на депозитний рахунок № 26154735031000 в ПАТ "Брокбізнесбанк".

З 03.03.2014 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб № 9 від 28.02.2014 в ПАТ "Брокбізнесбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 11.06.2014 (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб № 45 від 11.06.2014) розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк".

Одним із правових наслідків початку процедури ліквідації банку є настання строку виконання всіх грошових зобов'язань банку (п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідач рішенням № 226/14 від 16.10.2014 акцептував вимоги позивача на суму 215 868 616,13 грн і включив їх до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Брокбізнесбанк" (лист 28.10.2014 № 7/1370-кр).

Вимоги позивача до відповідача, які акцептовані останнім, складаються з заборгованості у розмірі 210 711 442,19 грн за договором банківського вкладу № 02-02-2010 від 12.02.2010 (199 890 000,00 грн розмір вкладу і 10 821 442,19 грн розмір процентів) та 5 157 173,94 грн заборгованості за договором про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 310 від 02.04.2007.

17.11.2014 ПАТ "Брокбізнесбанк" звернувся до ПАТ "Чинбар" з вимогою № 1643/046-кв про дострокове повернення кредиту на суму 211 800 000,00 грн. Даним вимога була акцептована позивачем, стовно чого у сторін спору не існує.

ПАТ "Чинбар" звернулося до ПАТ "Брокбізнесбанк" з заявою № 12/294 від 29.10.2015 (отримана відповідачем 30.10.2015) про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до ПАТ "Чинбар" з повернення кредиту у сумі 211 800 000,00 грн за кредитним договором № 23-09-980-КL від 24.09.2009;

- акцептованих вимог ПАТ "Чинбар" до ПАТ "Брокбізнесбанк" у сумі 211 800 00,00 грн;

Листом № 7559 від 10.11.2015 ПАТ "Брокбізнесбанк" повідомило, що не приймає зарахування зустрічних вимог за заявою ПАТ "Чинбар".

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог здійснюється за заявою однієї із сторін (ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, для вчинення якого достатньо волевиявлення однієї із сторін за умови відсутності підстав, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, яка встановлює недопустимість зарахування зустрічних однорідних вимог. Формою даного правочину є відповідна письмова заява.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до ПАТ "Чинбар" з повернення кредиту у сумі 211 800 000,00 грн за кредитним договором № 23-09-980-КL від 24.09.2009, та вимоги ПАТ "Чинбар" до ПАТ "Брокбізнесбанк" у сумі 211 800 000,00 грн, які складаються з вимог у розмірі 210 711 442,19 грн за договором банківського вкладу № 02-02-2010 від 12.02.2010 та вимог у розмірі 1 088 557,81 грн за договором про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 310 від 02.04.2007, є зустрічними, однорідними (грошові вимоги), та строк виконання їх настав.

Однією з підстав, при наявності якої зарахування не допускається, є відповідна заборона закону (п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України).

Заборона зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, встановлена п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України № 629-VIII від 16.07.2015).

Водночас, в силу абзацу 2 п. 8 ч. 2 ст. 46 даного Закону, обмеження, встановлені вказаним пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Позивач є боржником відповідача і, відповідно до зави про зарахування, грошові кошти спрямовуються і на погашення зобов'язань за його кредитом перед відповідачем за кредитним договором № 23-09-980-КL від 24.09.2009.

За даним кредитним договором не було здійснено заміни предмету застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів позивача, які розміщені на відповідних рахунках у відповідача, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом відповідача з ринку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" виходив з того, що станом на момент початку процедури виведення Фондом відповідача з ринку (03.03.2014) дані кошти перебували на рахунках позивача на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та, відповідно до п. 3.1.4 Кредитного договору, було надано відповідачу право договірного списання з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих в банку, заборгованості по нарахованих процентах комісіях, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах, визначених цим договором, а також неустойки, передбачених даним договором, а отже наявні всі підстави, за яких обмеження, встановлені п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюються на спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції з тих підстав, що положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена заборона на здійснення задоволення вимог кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог як під час тимчасової адміністрації, так і під час ліквідації банку, оскільки вчинення таких дій матиме наслідком порушення порядку погашення вимог кредиторів та норм зазначеного закону.

На підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 3.1.4 Кредитного договору, яким передбачено право договірного списання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки Договором банківського вкладу № 02-02-2010 від 12.02.2010 не передбачено підстав здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог та договірного списання, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України від 16.07.2015 N 629-VIII, який набрав чинності 12.08.2015) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до ПАТ "Чинбар" з повернення кредиту у сумі 211 800 000,00 грн за кредитним договором № 23-09-980-КL від 24.09.2009, та вимоги ПАТ "Чинбар" до ПАТ "Брокбізнесбанк" у сумі 211 800 000,00 грн, які складаються з вимог у розмірі 210 711 442,19 грн за договором банківського вкладу № 02-02-2010 від 12.02.2010 та вимог у розмірі 1 088 557,81 грн за договором про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 310 від 02.04.2007, є зустрічними, однорідними (грошові вимоги), та строк виконання їх настав, оскільки банк заявив вимогу про стягнення з ПАТ "Чинбар" достроково суми кредиту, а строк повернення коштів з рахунку банківського вкладу настав в силу п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з яким з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідно до положень п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за кредитним договором № 23-09-980-КL від 24.09.2009 не здійснювалося заміни застави, кошти перебували на рахунку ПАТ "Чинбар" станом на дату початку процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" і договірне списання коштів з рахунків ПАТ "Чинбар" передбачене п. 3.1.4 кредитного договору № 23-09-980-КL від 24.09.2009, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення зобов'язання ПАТ "Чинбар" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" з повернення кредиту в розмірі 211 800 000,00 грн за кредитним договором № 23-09-980-КL від 24.09.2009 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо доводів апеляційної інстанції, що положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена заборона на здійснення задоволення вимог кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог як під час тимчасової адміністрації, запровадженої в банку, так і під час ліквідації останнього, оскільки вчинення таких дій матиме наслідком порушення порядку погашення вимог кредиторів та норм зазначеного закону, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Позивачем заявлено вимогу про визнання припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ПАТ "Чинбар" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" з повернення кредиту в розмірі 211 000 000,00 грн за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем. Отже, у даному випадку йдеться про переміщення коштів у межах одного (даного) банку у виконання зобов'язань позивача перед відповідачем як позичальника за кредитним договором.

Тобто у будь-якому випадку виведення коштів з банку не відбувається.

Таким чином, у даній ситуації не порушуються права та законні інтереси як банку та позивача, так і інших вкладників та кредиторів банку, оскільки таке зарахування коштів не впливає на порядок черговості погашення вимог кредиторів банку. Більш того, кредитори можуть розраховувати на повернення власних коштів з банку за рахунок коштів, що надійдуть з поточного рахунку позивача на інший рахунок у ПАТ "Брокбізнесбанк" як погашення кредиту.

Дійсно, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на здійснення задоволення вимог кредиторів банку, зарахуванням зустрічних однорідних вимог як під час тимчасової адміністрації, так і під час ліквідації банку.

Разом з тим, у даному випадку обмеження, встановлені Законом, не поширюються на відносини між позивачем та відповідачем, оскільки у даному випадку боржник банку є одночасно кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком, а отже таке зарахування не призведе до виведення коштів з банку, а лише сприятиме скороченню строків повернення кредиту та посиленню активів банку, а отже не є порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідає основній меті цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 6 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1100/16 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чинбар" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/1100/16 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1100/16 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, просп. Перемоги 41, код 19357489) на користь Публічного акціонерного товариства "Чинбар" (04073, м. Київ, вул. Куренівська 21, код 00307856) 1653,60 грн (одну тисячу шістсот п'ятдесят три грн 60 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.А. Кролевець